Всесвітньо відома Міжнародна клініка відновного лікування професора Володимира Козявкіна для багатьох є шансом одужати і позбутися тягаря хвороби з довгою назвою — дитячого церебрального паралічу. Тут, у Трускавці, радо приймають маленьких пацієнтів, багато з яких вперше стають на ноги саме завдяки методиці професора Козявкіна.
Проте, як і будь-яке високоефективне лікування, реабілітація є складною і часто недешевою. Для своїх працівників та їхніх дітей цю проблему Львівська залізниця організувала двотижневе лікування у Трускавці.
Така необхідність виникла, оскільки на обліку в медичних державних закладах Львівської залізниці нині перебувають 32 дітей залізничників із діагнозом ДЦП. З них 22 дітей проходили реабілітацію під час двох заїздів, а ще 8 лікувалися в серпні. До цього часу 10 дітей із ДЦП отримували допомогу у Великому Любіні.
Усі сім`ї, в яких діти хворі на ДЦП, виснажені постійними витратами на лікування, а поїздка до Трускавця дозволила сім`ям із „проблемними“ дітьми вільно дихати. За словами Івана Сельменського, першого заступника голови Дорожнього комітету профспілки Львівської залізниці, з пропозицією оздоровити хворих на ДЦП дітлахів виступив начальник залізниці Богдан Піх. Тож разом із медичною службою було підготовлено відповідні документи, проаналізовано і зорганізовано це лікування. На думку самого Володимира Козявкіна, така акція Львівської залізниці справді є необхідною і насамперед життєво необхідною для цих дітей. Усі вони пройшли курс реабілітації за унікальною, безаналоговою методикою — системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (СІНР).
Одне слово, добру справу зроблено, і зроблено найкраще. Про це говорять і вдячні батьки дітей, що лікувалися у Володимира Козявкіна. І, звісно ж, самі за себе говорять результати — більшість пролікованих дітей залізничників стала краще себе почувати, у них відновилося багато функцій організму, які раніше були пригнічені. До того ж, на цьому турбота Львівської залізниці про хворих на дитячий церебральний параліч не вичерпується: як повідомила Дарія Леонтьєва, завідувач відділу соціального захисту праці і заробітної плати Дорожнього комітету профспілки, Львівська залізниця планує організувати ще один такий оздоровчий заїзд до Трускавця.
Надія Хом`як
інженер-математик інформаційно-статистичного центру залізниці
Наше перше безкоштовне лікування в Міжнародному центрі Козявкіна стало справжнім святом для нашої сім`ї і насамперед для нашого дев`ятирічного сина. Коли нам зателефонували з дитячої поліклініки і повідомили, що виділяють безкоштовну путівку в Трускавець, у нас був, образно кажучи, приємний шок, який тривав і під час лікування, бо все у клініці відповідає високим стандартам якості лікування та обслуговування…
Варто наголосити на умовах перебування у клініці. Нам виділили окрему кімнату з усіма вигодами на двох осіб. Я таких умов ще не бачила. У клініці панує доброзичлива атмосфера, всі вітаються. Лікарі не вважають себе „світилами“. І постійно відчуваєш, що тобі тут справді хочуть допомогти, нема байдужих облич.
Сергій Карсанов
інженер служби колії
Моїй дочці Іринці три з половиною роки. Діагноз — слабка форма ДЦП. Коли нам запропонували лікування у клініці професора Козявкіна у Трускавці, це було для нас несподіванкою, адже послуги тут недешеві. Самі ми б не змогли зібрати таких коштів. І зараз, коли я розповідаю про це, то дуже хвилююсь, бо наша сім`я отримала велику допомогу: безкоштовне 12-денне лікування для дитини… А найголовніше те, що уже через шість днів перебування Іринки в Трускавці вона фактично не кульгала на одну ногу, як раніше, а ходила нормально. А коли завершився курс лікування, то ми з радістю побачили, що наша донька навіть бігає.
Наталія Палідович
бригадир цеху експлуатації моторвагонного депо Львів
Мій 9-річний син проходив уже четвертий курс лікування в клініці Козявкіна. Три попередні курси у львівському центрі „Еліта“ нам оплатив Дорожній комітет профспілки Львівської залізниці. Не знаю, чи зможемо повністю вилікувати легку форму ДЦП, яка є у сина, але покращення є і дуже значні. Я цьому дуже радий.
Галина Гуль
дружина машиніста локомотивного депо Львів
Моєму Тарасику 12 років. До п`яти років він узагалі не вставав на ноги. Львівська залізниця оплатила нам дві операції в клініці міста Тули. Після першого оперативного втручання, у неповних шість років, дитина почала потроху ходити. Втретє ми оперували хлопчика у Львові за власний кошт. Після того постійно лікували Тарасика і в Євпаторії, і у Великому Любіні. А в червні минулого року після перебування у Трускавецькій клініці наш син став краще ходити, став вище піднімати коліна, у нього випросталась спина. Тут також ми пройшли „батьківську школу“, чого не має в інших лікувальних закладах.
Олена ДУБ
Ратуша-ForUm