Єжи КОНІК: Хіба це бізнес? Це справжній бандитизм! - „Поступ“, 31 січня

Ратуша-ForUm

|

— Пане Конік, чи очікували ви такого розвитку подій?

— Це вже стало загрозою для нас і наших сімей. Тому ми з паном Ярославом були змушені відіслати свої сім`ї назад до Польщі. Вперше в житті до мене зателефонували і пригрозили. До пана Ярослава, який зараз у Києві, також був схожий дзвінок. За своє життя я не боюся, я своє прожив, проте маю малу дитину та дружину. І це проблема. Я запитав, хто говорить, про що йдеться? Фраза „Ви прізвище Кавецького запам`ятаєте до кінця життя“ найкраще пояснює зміст погрози. Насправді зараз я не маю що сказати, я просто шокований.

— Чи зверталися ви до когось із представників влади?

— Насамперед ми зверталися до органів, що мають такі справи у своїй компетенції. Проте вони не зацікавлені у розслідуванні цієї справи. Я почуваюся гравцем тенісу, тільки грати доводиться не як у звичайний теніс, а начебто один проти десятьох. Ми відбиваємо один удар, другий, третій. А четвертий не вдається. І найгірше те, що маємо певну дезорієнтацію у тому, що робиться: один суд розглядає справу, інший ухвалює рішення.

Ми не потребуємо допомоги, а хочемо зрозуміти суть справи. Якщо державний орган видає фальшиві документи, це направду не вкладається у голові. Адже, згідно зі списками зборів акціонерів від 19 грудня, нам належить контрольний пакет акцій. Найгірше, що я як людина чесна мушу виправдовуватися, щоразу доводити, що я чистий і всі мої слова правдиві. Те, що суд ухвалить справедливе рішення, згідно з законом, я у це вірю. Проте відшкодування за нерви, яких мені це коштуватиме, я вимагатиму від тих, хто у цьому винен.

— Якими будуть ваші наступні дії?

— До цього часу ми говорили співвітчизникам: приїжджайте в Україну, там можна створити добрий бізнес, там відкритий ринок і можна „спати спокійно“, не хвилюючись за свою безпеку. Зараз ми будемо говорити зовсім інакше.

— Пан казав, що є головою польських бізнесменів в Україні.

— Поки що. Проте, думаю, вже недовго ним буду. Можливо, тому що виїду з України. Продам бізнес і виїду. Я немолода людина, отож, може, піду на пенсію. Не можу жити у країні, де нема впевненості у завтрашньому дні. У Польщі маю землю, залишену мені у спадок, і головне, що там я почуватимуся безпечно: ніхто мене не вб`є, ніхто не погрожуватиме, ніхто не позбавить мене права на мою власність. Для бізнесу Польща є цілком безпечною. Мені відомий випадок, коли польському бізнесменові, власнику фірми, яка встановлює дорожні знаки, партнер, якому належало лише 25 відсотків, погрожував убивством. Хіба це бізнес? Це справжній бандитизм!

Якби у Польщі працівник фірми зробив так, як зробили наш бухгалтер і працівник відділу кадрів, тобто зрадили інтереси фірми, розголосивши комерційну таємницю, їх би притягнули до карної відповідальності. Оскільки ці працівники за наші гроші працювали на збиток нашій фірмі. Наразі ми не подаємо на них до суду, але на все свій час.

Наразі хочемо з`ясувати ситуацію, і всі причетні до цієї справи будуть покарані. Проте хочу наголосити, це робитиме суд, мстити ми не будемо. Я собі не уявляю такої ситуації у Польщі чи жодній іншій країні. Якщо записано у польському суді, що судовий виконавець повинен повідомити фірму про рішення суду і дати п`ять днів на його виконання від моменту отримання повідомлення, то так і є. В Україні ж усе навпаки.

Всі юристи, які бачили ці документи, сміялися і називали їх „українською класикою“. Що означає „українська класика“? Суспільство — абсолютно безправне. І ці питання ми задамо президентові Кучмі — чи Україна є правовим суспільством, чи неправовим? Українські суди вже і так дійшли до безчинства. Адже ми подали заяву до найвищого суду України, який ухвалив рішення на нашу користь, а нам говорять, що рішення якогось районного суду має більшу силу, ніж рішення Верховного Суду. Чи та справа розглядатиметься протягом 30 років? Це ж абсурд. Вона вже давно мала б завершитися.

— Ви зверталися до різних владних інстанцій, чи маєте вже відповіді від представників влади?

— Схоже на те, що керівники Львова освоюють новий вид спорту — тримання води у роті. Бо якщо тримаєш у роті воду, то, зрозуміло, говорити не можеш, навіть про те, що в роті маєш воду. Тільки хто львівським можновладцям тієї води налив до рота? Звичайно, дехто з них цікавиться справою та втішає нас – мовляв, ми розуміємо, що це безправ`я, але дали вказівку зверху. Що значить „вказівка зверху“? Як може бути, що одного дня охоронна фірма не має договору, через два дні той договір вже „знайшли“. Крім цього, за один день виготовляють печатки для нової фірми, коли це практично неможливо. Як і не має можливості зробити протягом одного дня рішення зборів, позов до суду та рішення суду, ще й у різних містах. Рішення Бориспільського суду ми отримали у понеділок, після того, коли у нас відібрали всі документи, навіть мої особисті. Офіс опечатали, до того ж фальшивими печатками, які вони зробили начебто протягом одного дня.

Півтора року ми потратили на те, щоб привести універмаг до ладу. Тепер, коли ми зайнялися іншими справами, хтось раптом вирішив собі все привласнити. По-іншому сказати не можна, оскільки ніхто не запропонував нам його продати. Це зробила група акціонерів — близько п`яти осіб, які погрожували, що нас вб`ють і казали, що ми тут не потрібні. Цих людей можна зрозуміти, адже на зборах акціонерів 500 осіб мали лише близько 20% голосів, тоді як троє мали 80 відсотків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...