Відхід Сергія Медведчука зі Львова викликав хвилю емоцій не лише у столиці Галичини, але й у Києві та інших регіонах. Медведчук утримувався від коментарів щодо свого призначення у крісло першого заступника голови ДПАУ. Відповідний указ президент Кучма оприлюднив ще 12 січня. Вчора, через два тижні після призначення, Сергій Медведчук уперше погодився на інтерв’ю.
– Як сприйняли новину про свій перехід у Київ? Із радістю чи зі смутком?
– При чому тут це: з радістю чи смутком? І без радості, і без смутку. Я солдат, держслужбовець. Де скажуть, там і буду працювати.
– Питання з вами попередньо обговорювали? Яка буде у вас сфера діяльності?
– Я – перший заступник ДПАУ. У мене буде вся сфера діяльності.
– Будете куратором якихось регіонів?
– Регіонів? Поки що не знаю. Я другий день на роботі.
– Говорять, що будете куратором Західної України…
– Не знаю. Треба почекати.
– А тим часом опозиція радіє з приводу вашого відходу зі Львова…
– Так? Ну Бога ради. Що я їм можу сказати?
– А переслідування “Львівської газети” припиниться?
– Яке переслідування? Ми газету не чіпали і не чіпаємо.
– Ну, не її прямо, а її засновників?
– Вони порушники закону. Яка різниця: “Львівська газета” чи не львівська, а німецька? Вони ж порушники закону! Нас цікавлять тільки ті, хто не поважає закон, не хоче з ним дружити. Хто порушує закони, які ухвалила Верховна Рада. Наша рідна, українська. Нас цікавить тільки це. Решта – це… Ніхто ж акцентів не ставив. І не буде ставити.
– Із вашим відходом у Київ можлива щодо “Львівської газети” зміна орієнтирів – справу забудуть, замнуть?
– Це ви в газети запитуйте.
– Кого призначать на місце голови Державної податкової адміністрації у Львівській області?
– Не знаю, це буде вирішувати президент.
– Ваш перехід у Київ попередньо обговорювали?
– Завжди такі питання обговорюють. Як же було не говорити.
– Чому ж ви вирішили в Київ перейти?
– Я не вирішив. Мені сказали: так треба. Я перейшов.
– Хто сказав?
– Природно, команди дає президент і міністр.
– Який міністр?
– Мій. Голова Державної податкової адміністрації. У нього статус міністра.
– А вам хотілося все-таки перейти…
– Ні, я не можу так сказати, що мені хотілося… А ви хочете написати, що мені захотілося перейти? Що я утік від опозиції?
– Та ні, намагаюся вас на нормальний коментар вивести. А ви постійно: ні.
– Я ж уже пояснив. Мені сказали – я пішов. Я ж на держслужбі.
– А що ви взагалі відчували, які у вас були внутрішні емоції перед цим рішенням?
– Ну, завжди, коли довго працюєш на одному місці, важко переходити. Попрацюйте на одному місці сім років, а потім спробуйте піти! Навіть коли діамантове місце пропонуватимуть – буде важко йти.
– Тобто ви не з легким серцем ішли?
– Ну, як людина, що свої обов’язки виконує чітко, і як законослухняна людина – звичайно, зміни всілякі по-людськи не дуже добре впливають на родину. Але треба. Раз я на держслужбі…
– У Києві вже облаштувалися?
– Чому, я – киянин. Навіщо мені облаштовуватися? Просто я 23 роки тому виїхав звідси.
– У вас і квартира є у столиці?
– У мене все є.
– Із братом радилися, коли ухвалювали рішення про перехід?
– Обов’язково. Ми з братом завжди радимося. Він сказав: роби, як хочеш.
– Є чутки, що для вас нова посада – проміжна, що потім вас підвищать до керівника всієї ДПАУ?
– Я в чутки не вірю. Ви ж багато писали різних чуток. Ваші чутки не виправдалися. Ви скільки разів мене на роботу в різні місця відправляли? Я вашу газету читаю. Усе брехня! У вас узагалі жодного аналітика немає.
–… Були ще розмови, що вас можуть просто зі Львова призначити головою ДПАУ.
– Ні. Ну, такого ніколи не повинно було бути і не могло бути. Як це – з голови податкової адміністрації в області – головою всієї податкової? Такого не буває.
– Це правда, що півтора роки тому вас затримувала міліція?
– Ніколи не затримувала. Чутки були. Так багато ж пліток було. Що бригада якась приїжджала… Ніколи такого не було. Мене взагалі жодного разу в житті не затримували, не притягували ніколи, не судили. Скарги ніколи не писали, які привели б до суду чи розгляду в органах МВС.
Узагалі я кришталево чистий. На мене важко знайти компромат. Тому опозиція нічого не може зробити. Вона чутки розпускає, а після перевірки виявляється, що факту такого немає. Мене важко очорнити.
– Що буде з вашою політичною діяльністю після переходу в Київ?
– Я буду продовжувати. Я залишаюсь керівником групи “Соціальна справедливість” і надалі буду продовжувати активну політичну діяльність на Львівщині. Незважаючи на свою посаду.
– Кажуть, що мета номер один вашої діяльності– усунути представника “Нашої України” Сендака з посади голови Львівської обласної ради?
– Звичайно. Ми його й усунемо. Ви сумніваєтесь?
– Коли?
– Скоро.
– Цього року?
– Ха! Цього кварталу! Він сам заяву напише.
– Чому?
– Бо сесія не відбудеться, поки він заяву не напише.
– Ви що, блокуватимете сесію облради?
– Ми просто не беремо участі у тому, де нас ошукують, порушують регламент.
– Вони без вас теж можуть працювати…
– Ну нехай спробують, якщо у них кворуму вистачить! У них і так кворуму немає. Жодного разу не було кворуму щодо всіх рішень, які проти мене приймали, проти президента приймали, проти влади. Вони завжди порушували кворум.
– Хіба не було кворуму, коли вони ухвалювали рішення про ваше звільнення?
– Не було. І вони навіть не можуть за законом ухвалювати такі рішення. Ви ж знаєте, прокурор області виніс вердикт – опротестував рішення облради та написав, що це не прерогатива обласної ради, згідно із законом “Про місцеве самоврядування”.
Оце такі рішення ухвалювала наша обласна рада – і всюди з порушенням: або законодавства, або кворуму. Тому ми, звичайно, брати участь у такій сесії не будемо. Поки цей голова (М. Сендак – “Газета”) не напише заяву про відставку. Як напише, ми виходимо на сесію, обираємо нового голову і працюємо далі.
– Але ж у вас теж немає кворуму без “Нашої України”?
– Ні, це не так. Це в “Нашої України” немає кворуму. У них сьогодні 32 депутати. І ніколи у них не буде кворуму. Усе! І це моя відповідь як політичного діяча – депутата обласної ради Львівщини.
– Кажуть, наступна ваша мета – усунути Сендегу?
– Це якась дурниця. Повна. Це не моє питання. І чому ми повинні його змінювати?
– Бо не влаштовує за політичними поглядами…
– Кого? Мене? Особисто мене влаштовує.
– Віктора Володимировича Медведчука?
– Ну, це ви у нього питайте.
Розмовляв Леонід Амчук, “Українська правда”
Ратуша-ForUm