Серед лауреатів державних премій України за 2003 рік – академік НАН України Мар’ян Іванович Долішній.
Інститут регіональних досліджень НАН України, який він очолює, – головна установа країни з формування регіональної політики, використання виробничого, трудового та інтелектуального потенціалу, транскордонного співробітництва. Про те, що перешкоджає європейській інтеграції України, про прогалини в регіональній політиці, перспективи розвитку єврорегіонів – наша розмова з науковцем.
– Мар’яне Івановичу, за останні роки в Україні зроблено чимало на шляху до інтеграції України в європейську спільноту. На жаль, цього не можна сказати про регіональну політику, яка нині перебуває ще на стадії становлення. Що гальмує її розвиток?
– Насамперед відсутність законодавчого та нормативного забезпечення. Щоб регіональна політика стала реальною, дієздатною, необхідно прийняти закони України – про сталий розвиток держави та її регіонів; засади стимулювання розвитку регіонів; статус областей; транскордонне співробітництво та інші законопроекти, що стосуються регіонального та місцевого розвитку. Необхідно прискорити розробку Національної стратегії регіонального розвитку України, що дасть змогу визначити та довести до обласних державних адміністрацій перелік і характеристику загальнодержавних пріоритетів.
Зараз в Україні 216 різних програм. Більшість з них має вузькоcпрямований галузевий або обласний характер: кожна область розробляє певні програми, де окреслено шляхи вирішення окремих проблем, при цьому й таких, які є у сусідніх областях. Голови облдержадміністрацій обмежуються своєю територією, намагаючись хоча б щось зробити для своїх людей. І тоді область виступає як окреме князівство, де формують різні програми, на кожну виділяють та витрачають бюджетні кошти. Слід зробити селекцію цих програм, визначивши те, що потрібно безпосередньо регіону, а що потрібно і державі, і регіону.
– Ця робота потребує кваліфікованих наукових кадрів. Хто повинен аналізувати ці програми?
– З ініціативи президії НАН України заплановано наукові дослідження та підготовку правових актів з оптимізації розподілу господарської компетенції й відповідності між центром і регіонами. Головними виконавцями цих робіт призначено Донецький інститут економіко-правових досліджень НАН України і наш інститут. Тобто основне навантаження лягає на науковців Західного наукового центру НАН України і МОН України. Це нам під силу.
Тут є 197 (13,3% від загальної кількості в Україні) науково-дослідних, проектно-конструкторських організацій і вищих навчальних закладів, які виконують науково-технічні роботи, зокрема 23 установи НАН України. В тому числі 12 науково-дослідних інститутів, де проводять широкий спектр фундаментальних і прикладних досліджень у різних галузях науки.
Над виконанням програм економіки регіону працює 1,3 тисячі докторів і близько 9 тис. кандидатів наук, у тому числі на Львівщині – 660 докторів і 4,3 тисячі кандидатів наук. На жаль, кількість зайнятих у науково-технічній сфері в регіоні порівняно з 1991 роком скоротилася майже втричі. Чому ми так багато говоримо про інтелектуальний потенціал нації і так мало робимо? Про які інновації можна говорити, якщо ми не будемо розвивати та накопичувати інтелект нації! Інтелект – це насамперед висока духовність, професіоналізм, кваліфікація, інтелігентність.
Держава багато вже втратила й втрачає через недостатню увагу до науки та її проблем. Витрати з бюджету на науку мають бути не меншими, ніж 1,7 відсотка від ВВП, як це передбачено Законом “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Це б уже найближчим часом дало відчутний ефект.
– Які регіональні проблеми для Західного наукового центру, який ви очолюєте, є нагальними?
– Передовсім це проблема залишкового ресурсу. Два роки тому в нас розроблено регіональну програму з визначення залишкового ресурсу конструкцій споруд і машин тривалої експлуатації та розроблено заходи щодо продовження терміну їх безаварійної роботи. На державному рівні розроблено лише концепцію вирішення проблеми. А ми маємо конкретний аналіз того, що устаткування зношене й потребує заміни або продовження терміну експлуатації.
Завдання державної ваги – прийняти програму розвитку Карпатського регіону. Суть її – ефективне використання природно-ресурсного потенціалу, нафтогазових та мінерально-сировинних ресурсів, проблема зайнятості населення, екологічні проблеми й багато інших. Ще у 1996 році ми розробили програму “Карпати”, але до її реалізації справа так і не дійшла, хоча ми неодноразово поверталися до цієї проблеми.
Із гірничохімічним комплексом регіону – Яворівський та Роздільський сірчані комбінати, стебницький калійний комбінат “Полімінерал” і калуський комбінат “Хлорвініл” в Івано-Франківській області – пов’язані екологічні проблеми, що потребують державного вирішення.
Треба розробити комплексну програму транскордонного співробітництва як одну з пріоритетних у державі. Посилити акцент на розвиток вже існуючих та створення нових єврорегіонів по всьому периметру Державного кордону України. Вважаю, що з позиції пришвидшення євроінтеграції України це надзвичайно важливо.
– Як відомо, Асамблея європейських прикордонних регіонів відзначає діяльність 120 єврорегіонів. Україна створила чотири з них. Яку роль у цьому відводять місцевим ініціативам?
– Ця роль посилюється. Узагальнення досвіду діяльності єврорегіонів у Західній Європі дає можливість використати їхні методичні напрацювання. Уникнути грубих помилок допоможе посилення уваги до організаційного, інституційного, фінансового та методичного аспектів.
– Чи можна вважати, що в Україні вже розпочато формування системи транскордонного співробітництва?
– Так, створено міжвідомчу комісію з питань транскордонного співробітництва. Прийнято програму розвитку єврорегіонів. Розроблено проект закону України “Про транскордонне співробітництво”. Наш інститут визначено координатором серед наукових установ Академії наук з питань досліджень проблем транскордонного співробітництва. На базі інституту створюють спільний польсько-український Інститут транскордонного співробітництва, основна мета якого – проведення спільних досліджень, підготовка наукових кадрів, а також виконання функцій методичного центру транскордонного співробітництва для обох країн.
Андрій ГУРАЛЬ
Ратуша-ForUm