Анатолій Романюк: “Для всіх нас ключовими повинні бути інтереси Львова” - „Ратуша“, 25 грудня

Яким бачиться депутатам міської ради розвиток нашого міста наступного року після того, як прийнято програму соціально-економічного та культурного розвитку міста та бюджет 2004 року. Про це сьогодні наша розмова із представником постійної комісії міської ради з економічної політики та підприємництва Анатолієм РОМАНЮКОМ.

— Яким є ваше бачення напрямів розвитку міста наступного року?

— Напрями розвитку Львова визначено у прийнятому бюджеті, бо вони визначаються тими коштами, з допомогою яких можна здійснити ту чи іншу справу. Впродовж двох місяців наша комісія досить плідно працювала над програмою соціально-економічного розвитку. Якщо торік прийняття цієї програми відбувалося після прийняття бюджету, тобто фактично вона носила формальний характер, то цьогоріч, задовго до прийняття бюджету, було проведено серйозну роботу. Насамперед, навесні ми провели соціологічне опитування всіх депутатів, їм поставили низку запитань, які би допомогли визначити як головні напрями, які необхідно закласти у програму соціально-економічного розвитку міста, так і механізми, за допомогою яких можна було би їх реалізувати. Виходячи з отриманих матеріалів, а також із проведеного аналізу стану господарства міста, і розроблялася ця програма. Сама ж її розробка відбувалася так. Спочатку ми працювали з профільними підрозділами виконавчої влади, а потім проводили засідання з кожним конкретним відділом, а досить часто — і з профільною депутатською комісією. Внаслідок цього ми змогли закласти важливі моменти. Хочу навести маленький приклад, який характеризує напрям нашої роботи. Ми досить часто говоримо про те, що для того, щоб вирішити певну проблему, нам потрібні гроші. Але щодо старої частини міста, то ми зіткнулися з тим, що не завжди грошей достатньо для вирішення проблеми. Це, зокрема, стосується проблеми дахів. Стара частина Львова має досить специфічні дахи, які найкраще було би перекрити черепицею, але стан будівель у місті такий, що навантаження черепиці багато будинків не витримає. Переважно, тому вони покриваються бляхою. Але для того, щоб це зробити, потрібно мати майстрів. А у Львові на сьогодні у житлово-експлуатаційних дільницях не вистачає спеціалістів, які здатні фахово робити цю роботу. Тому ми поставили питання про те, що місто повинне зробити замовлення в одному з професійно-технічних училищ, де має бути набрано групу молодих людей, які би ставали бляхарами і могли потім фахово працювати у місті. Безумовно, нам закидають, що частина з них покине місто, але якщо ми не будемо готувати цих спеціалістів, то у Львові взагалі не буде кому робити ці та інші необхідні роботи.

— Чи вважаєте ви, що програма соціально-економічного розвитку на 2004 рік є якіснішою, і наскільки вона узгоджується з прийнятим бюджетом?

— Торік, коли приймалася програма, у нас було лише кілька засідань, присвячених розробці цієї програми. Цього разу ми працювали над програмою ще до літніх канікул і після них, а останнім часом — щотижня. Засідання були доволі тривалими, за участю спеціалістів. Для прикладу, ми піднімали питання щодо збереження історичної частини міста, яку документацію треба розробити, який облік має бути здійснений, адже його ще нема, але він необхідний, бо існують вимоги ЮНЕСКО щодо документації, яка має бути в містах, внесених до Історичної спадщини цієї організації.

Під час роботи над програмою ми запрошували працівників фінансового управління, які доповідали тоді про перші обриси майбутнього бюджету, і пізніше ми постійно узгоджували програму з попередніми показниками бюджету, намагаючись зробити її реалістичною. Ще одна важлива річ, яку прийняли завдяки позиції нашої комісії. Відтепер рішення міської ради повинні будуть містити посилання на відповідне положення програми соціально-економічного розвитку. Оскільки вона є досить детальною, то повинно бути посилання на відповідний її пункт, а контроль за цим має бути покладено на структури, які відповідають за реалізацію програми.

— У зв’язку з чим у бюджет міста було закладено додаткові кошти на розробку програми соціально-економічного розвитку?

— Потрібно зазначити, що для того, щоб ми отримали оптимальну програму, вона не може бути сформована, виходячи лише з наших бажань або тих проблем, які є винятково у виборчому окрузі. Досить багато проблем, які має місто, потребують представлення на фаховому рівні, яке передбачає і шляхи їх розв’язання. Тому, коли ми готували програму соціально-економічного розвитку, то наполягали, що по цілому ряду напрямів має бути закладено кошти на наукові дослідження. Ми знаємо, якою складною є, наприклад, проблема доріг і завантаження вулиць нашого міста автотранспортом. Тому розробляти програму розвитку транспорту у місті повинні фахівці. Їм слід замовляти її і вони повинні проводити певні дослідження. Так уже робилося цьогоріч, коли було проведено заміри транспортного навантаження на певні ділянки міста. Тільки в такий спосіб ми можемо поступово вирішувати проблеми, які нагромадилися і ще виникатимуть у місті.

— Чи можемо наступного року сподіватися на системне поліпшення роботи певних галузей міського господарства завдяки цій програмі?

— Системне поліпшення можливе тільки за умови системної зміни фінансування. Коли ж цього нема, то ми можемо лише робити максимально прозоре і обґрунтоване використання коштів. Я дотримуюся тієї думки, що політика — це не є виступи певних осіб чи партій. Це коли ми маємо мільйон доларів (а ми маємо в місті значно більші суми) і нам потрібно його розподілити. Кожна партія лише тоді робить політику, коли каже, що цей мільйон доларів або цей бюджет розподілить так, що кожна галузь отримає певну суму, натомість інша партія пропонує свій варіант. І, власне, виборці вибирають тих, хто найкраще розподілить ті кошти, які в нас є. Власне, з цього ми виходили, коли формували програму. Ми маємо той бюджет, який маємо, і нам потрібно оптимально його використати. Тому ми просили працівників профільних управлінь визначити свої пріоритети. Не потрібно давати всім потроху, треба виділяти такі кошти, які можуть дати результат, відчутний вже наступного року. Такий самий принцип закладався у бюджеті — замість дрібних ремонтів на багатьох вулицях, вибрано кілька, де ремонт буде зроблено до кінця, щоб люди це відчули. Тобто принциповий підхід полягав у тому, що ми намагалися йти з певними пріоритетами і виходити з реального стану речей.

Ми говорили про проблему, яка виникне, коли буде задіяно сихівський шляхопровід. Повинні бути підготовлені розв’язки для величезного потоку машин, і не тоді, коли транспорт зупиниться біля Стрийського ринку. Що робити з перезавантаженням міста автотранспортом? Є пропозиції робити на певних вулицях односторонній рух, нарізати додаткові дороги, можливо, навіть у парковій зоні. Інша пропозиція полягає у тому, щоб узагалі звільнити центр міста від автомобілів і виділити майданчики для паркування, а проїзд дозволити лише міліції, “швидкій домомозі” та іншим службам. Ми далі наполягатимемо на тому, що місто має готувати майданчики під інвестиційні проекти. Нині деякі потужні компанії згортають виробництво у країнах Західної Європи і переносять його на Схід. Ми не вважаємо, що потрібно безконтрольно будувати будь-які заводи, але переконані, що місто зацікавлене у потужних структурах, які б інвестували в місто, створювали робочі місця, а це — реальне поліпшення життя людей.

Свого часу активно критикувалася радянська система розвитку господарства, і сформувалася думка, що таке планування шкідливе. Але ще після Другої світової війни у США було створено систему стратегічного планування, яка передбачала планування на 5 — 10 років. Сьогодні це норма функціонування цивілізованого світу, тому програма, яку би було розраховано на п’ять і більше років, — це необхідність для міста. Ми говорили про таку програму і знаємо, що економічне управління вже працює над нею. Сподіваюся, що спільними зусиллями таку програму буде підготовлено.

— Ми вже мали нагоду спостерігати політичне протистояння у міській раді. Як воно впливатиме на розвиток міста?

— Якщо раніше ми говорили про те, що політика є лише надбанням центрального рівня держави і здійснюється лише „нагорі”, де представлено політичні партії, а на локальному рівні цього нема, то тепер ми бачимо, що це не так. На локальному рівні функціонують суспільні групи, які мають свої інтереси, що будуть реалізовуватися у політичній площині. Це ми сьогодні спостерігаємо у Львові. Те, що відбувається у міській раді, є — з одного боку — нормальним, у тому сенсі, що ми, наприклад, прийняли бюджет, який є результатом компромісу. Це політичний результат, який було досягнуто і який всім приніс задоволення. З іншого боку, ми повинні усвідомлювати, що люди, які роблять політику на місцевому рівні, часто не мають відповідної освіти, і роблять це так, як уміють. Тому нерідко політичне протистояння набуває таких гострих форм. Оволодіння політичною культурою є необхідною складовою, і, думаю, саме зараз ми це проходимо. Можливо, прийняття бюджету буде тим знаменним моментом, який зможе засвідчити для основних політичних гравців, що компромісу можна досягати.

Якщо конкретно, то у міській раді справді формуються групи, які протистоять одна одній. Вони мають власне баченння розвитку міста, свої інтереси, які можуть визначатися як інтересами виборців, так і тактичними позиціями цих політичних структур у кожній конкретній ситуації. Я хотів би висловити свою точку зору. Для всіх нас повинні бути ключовими і стояти на першому місці інтереси Львова, і групові інтереси не повинні переходити межу інтересів міста і шкодити йому діями, які видаються логічними і необхідними для досягнення успіху власної політичної сили. Хотілося, щоб так і було. Але усвідомлюючи, що наступного року мали би відбутися президентські вибори, мабуть, можна прогнозувати, що політичну боротьбу, яка відбуватиметься на рівні держави, буде привнесено у міську раду і позначатиметься на її діяльності. Досвід засвідчує, що є механізми, які дозволяють запобігати цим речам. У середині 70-х років минулого століття в Іспанії, після смерті генералісимуса Франко, було підписано пакт між основними політичними партіями, які домовилися перегорнути цю сторінку історії і працювати над майбутнім країни, якою би великою не була спокуса тих чи інших партій почати доводити свою правоту. Однак іспанським політикам вистачило здорового глузду дбати про майбутнє своєї держави. Цієї політичної мудрості нам часто не вистачає, і ми свідомо стаємо на позиції, які є небезпечними для консенсусу, і в такий спосіб загострюємо проблеми. Тому розвиток політичної ситуації залежатиме від мудрості та політичної культури депутатів та керівників партійних структур.

Розмовляв Тарас ШИМАНСЬКИЙ, „Ратуша“