Вбивство за невихованість - „Львівська газета“, 24 грудня

ОПЕРАТИВНИКИ Франківського РВ сьогодні вже мають повну картину масакри, що відбулася на вулиці Кульпарківській, 95 уночі 9 грудня 2003 року (“Газета” писала про бійню в одному з попередніх чисел). Нагадаємо, що цього дня невідомі вчинили напад на пропускний пункт психіатричної лікарні, внаслідок чого загинув сторож психіатричної лікарні та його знайома, а ще одного громадянина було важко поранено.

Заступник начальника з оперативної роботи Франківського райвідділу майор Іван Маркевич погодився розповісти “Газеті” деталі цього злочину. В інтересах слідства він просив не вказувати прізвища вбивць і потерпілих.

Цей вечір сторож і його товариш вирішили проводити не на “суху”. В пошуках горілки вони близько першої години ночі спершу завітали до кіоску неподалік, але потім побачили, що розпити пляшчину можна у більш затишному місці. Неподалік у маленькому павільйончику сиділа компанія у складі трьох хлопців і дівчини. Дует вирішив, що їх приймуть до гурту. Однак чоловіки прорахувалися. Компанія “відшила” нових членів і порадила їм шукати прихистку від морозу деінде. Після цього сторож лікарні обізвав негостинних громадян нецензурними виразами, і пішов до себе, а його товариш – кочегар – залишився… розпити пляшчину з недругами.

Як встановило слідство, сиділа компанія досить довго: пили, їли, колядували. До компанії приєднувались інші люди, що спочатку наштовхнуло слідство на думку про те, що вбивць було більше.

Врешті-решт, хлопці вирішили, що їхній новий знайомий не такий уже поганий чоловік, а от із грубіяном, який обзивався, треба обов’язково поквитатися. Цю ідею підтримав… кочегар. Він розповів, що знає, де можна знайти кривдника і повів компанію назустріч пригодам. Один із месників залишився на вході з кочегаром, двоє інших, озброївшись метровим залізним гаком від брами, зайшли у кімнату. По черзі вони почали бити по голові сторожа залізякою і незабаром вартовий уже лежав із розкроєним черепом. “Що будемо робити з другим? – хтось із трійці раптом зрозумів, що на досягнутому зупинятися не можна і радикально заявив. – Давай і його сюди!” Приятеля– ренегата затягнули в тепле приміщення і з усього маху вдарили гострим гаком по голові. Останній миттєво зрозумів, що краще йому зробити вигляд, буцімто він вмер, і він це добре зімітував, закотивши очі.

А “команда карликів” (так “опери” називали між собою вбивць через їх маленький зріст – майже всі мають 1 метр 60 сантиметрів) продовжила екзекуцію. У сусідній кімнаті тріо знайшло перелякану сорокарічну жінку, приятельку сторожа (особу її донині не встановлено), яку увесь гурт спершу зґвалтував, а потім, передаючи один одному гака, жінку забили на смерть. На виході (про всяк випадок), ще разок вдарили по голові провідника-кочегара, але, на щастя, і цей удар виявився для нього несмертельним. Знаряддя вбивства, обмотавши рушником, закинули на бойлерну.

Коли кроки вбивць стихли, недобита жертва, стікаючи кров’ю, кинулася по допомогу. Медсестра аптеки викликала “швидку” та міліцію. Іван Маркевич розповів, що надзвичайно професійно спрацювали хлопці з карного розшуку. Особливо відзначились оперативники Василь Іваха, Роман Атаманюк і Рибіцький Роман. Саме завдяки отриманій ними інформації вже вранці просто в постелі вдалося заарештувати першого з групи вбивць, а увечері після повернення з роботи – другого. Нападники навіть не думали ховатися, бо вважали, що всі три жертви вже у кращому зі світів. Пошуки третього месника тривають до нині, бо цей добродій веде напівбродяче життя, і вирахувати його місцезнаходження вельми проблематично. Що цікаво, саме цей убивця виявляв найбільшу жорстокість. Прокуратура Франківського району порушила кримінальну справу за статтею 115 ч.2 ККУ (навмисне вбивство, вчинене групою осіб).

Що цікаво, коли на одному з допитів у потерпілого кочегара запитали навіщо той вів карателів до свого приятеля, той пояснив: “Думав, він ще пляшку виставить…”

Микола Савельєв