Послідовники Антонія Політила знають усе - „Високий замок“, 24 грудня

Сьогодні виповнюється десять років з часу прийняття в Україні Закону “Про національний архівний фонд та архівні установи”, а архіваріуси вже завтра святкуватимуть своє професійне свято – День працівника архівних установ. У повсякденному житті діяльність працівників архівів мало помітна, але про її важливість свідчить увага до них ще у середньовічному Львові.

Започатковано більш-менш систематизований збір документів у нашому місті ще наприкінці ХIII століття. У часи Австро-Угорщини розпорошені документи земських судів було зібрано у сховищах Бернардинського собору, а вже у 1783 році до керма архівної справи у місті було приставлено першого головного львівського архіваріуса Антонія Політила, котрому через чотири роки для упорядкування справ було доручено набрати 150 писарів. До речі, на досить пристойну у ті часи платню. Згодом справу зберігання документів не раз трансформували, аж поки вже у часі державної незалежності міські архівні установи не передали територіальним громадам.

За словами керівника архівного відділу Львівської міскради Ярослава Стецького, сьогодні у цій структурі накопичено 34 тисячі одиниць зберігання. Переважно це особові справи, документація ліквідованих установ (зокрема, створених у повоєння численних кооперативів). Серед найдавнішіх документів – акти від 1898 року, що стосуються Янівського кладовища. До речі, цього року працівники цієї установи надіслали запити до Росії та Німеччини з приводу безіменних масових поховань на цьому цвинтарі. І росіяни, і німці оперативно надали свою архівну документацію. Ось що відповідають російські архіваріуси, які мають доступ до документації зловісного НКВС:

“На Ваш запит про масові безіменні захоронення на Янівському кладовищі м. Львова у 1941-1942 роках повідомляємо, що станом на 10.06.1941 р. у тюрмах № 1,2,4 УНКВС у Львівській області утримувалось, відповідно, 3638, 801 та 706 арештованих. Під час евакуації з цих тюрем у 1941році було розстріляно 2464 осіб, звільнено – 808, вивезено перебіжчиків – 201, залишилось у тюрмах – 1546, утекло у ніч з 23 на 24 червня 1941 року – 300 арештантів. Усі розстріляні з першої категорії були поховані у ямах, викопаних у підвалах тюрем, а у місті Злочеві (Золочеві) вбитих закопали у саду. Усі документи та архіви у тюрмах було спалено, за винятком журналів з обліку арештованих, карток збереження цінностей, які було відправлено до Києва”. Німецькі архіваріуси, на противагу твердженням про поховання у підвалах тюрем усіх закатованих, вислали фотографії ряду тіл розстріляних у камерах в’язнів.

Як каже пан Ярослав, щорічно до міського архіву звертається близько 14 тисяч громадян. Мета – відшукати довідки про зарплатню на ліквідованих нині підприємствах тощо. Майже удвічі збільшився потік в останніх півтора-два місяці, що пов’язано з пенсійною реформою. Послуги тут безплатні і, як правило, пошук необхідного документа триває максимум до двох тижнів (якщо він є в архіві). А ще архіваріуси бідкаються, що перекриттю поверхів у споруді архіву вже важко утримувати вагу документів, тож зроблено проект реконструкції міського архіву, а у проекті бюджету міста на наступний рік для ремонтних робіт передбачено 150 тисяч гривень.

Аркадій ЧОРНИЙ