Становлення та розвиток професійної львівської дизайнерської школи своїм корінням сягає у сиву давнину. Ще у ХІV-ХV ст. професійну підготовку організатори предметного середовища отримували в системі ремісничо-цехового навчання.
Роботи в галузі проектування й обладнання предметного середовища, формоутворення меблів, одягу та інших предметів побуту здійснювали цехові майстри (магістри).
У ХVIII ст. в Галичині, відповідно до загальноєвропейських процесів формування системи вищих шкіл, їх підготовка поступово переміщується в систему університетської вищої школи. У 1730 р. у Львівському університеті, що був створений в 1608 р. як колегія й офіційно отримав права університету у 1661 р., було створено дворічні післядипломні університетські курси з архітектури для слухачів із закінченою вищою освітою. Цим було започатковано у Львівському університеті підготовку архітекторів – спеціалістів широкого профілю для потреб архітектури, дизайну, будівництва, педагогічної роботи, їх підготовка перейшла на рівень загальноєвропейського типу.
З утворенням 1844 р. „Технічної Академії“ починається новий етап розвитку львівської дизайнерської школи. На базі переведеної з Львівського університету кафедри будівництва виник Відділ технічний, де, крім загальнотехнічних дисциплін, почали викладати вільноручний рисунок та архітектуру. „Технічна Академія“ 1877 р. отримує назву – „Політехнічна школа“, 1920 р. – „Львівська політехніка“, 1939 р. – „Львівський політехнічний інститут“, а з 2000 р. – Національний університет „Львівська політехніка“. В 1857 р. тут створюється кафедра малюнка, 1868 р. – кафедра архітектури і будівництва, 1873 р. – кафедра вільноручного рисунка та моделювання, 1938 р. – кафедра орнаментального рисунка та декорації інтер’єрів. „Політехнічна школа“ 1877 р. отримує статус Вищої технічної школи на зразок провідних європейських вищих технічних навчальних закладів.
Згодом у Львові формується архітектурно – дизайнерська школа, яка пов’язана з іменем Юліана Захарієвича. Органічне поєднання дизайнерської й архітектурної творчості, властивих проф. Ю.Захарієвичу (ректор Політехнічної школи в 1877-1879 рр., 1881-1882 рр.), та активна організаційна і педагогічна діяльність сприяють зростанню авторитету школи. За проектом Ю.Захарієвича 1877 р. споруджується і виконується оформлення інтер’єрів Головного корпусу „Львівської політехніки“, що започатковує традицію, згідно з якою проектування навчальних корпусів здійснюють його працівники та вихованці.
У наш час виникає новий напрям дизайнерської освіти – спеціальність „проектування меблів та інтер’єру“. У Львівському політехнічному інституті (1959 р.) відбувся перший набір студентів, а в 1960 р. – за спеціальністю „архітектура, меблі, інтер’єр“. З 1998 р. НУ „Львівська політехніка“ здійснює підготовку дизайнерів за напрямами „Архітектура“ і „Мистецтво“.
З 2003 р. на базі інституту архітектури (директор проф. Черкес Б.С.) НУ „Львівська політехніка“ утворюють дві нові кафедри: „Дизайн та основи архітектури“ і „Дизайн архітектурного середовища“. Належна фахова підготовка архітекторів-дизайнерів сприяє подальшому розвитку дизайну та дизайнерської освіти в Західному регіоні України.
Досягнення митців Галичини в теорії і практиці дизайну меблів, одягу, побутової техніки, автобусобудування виводять львівську школу у 80-х рр. XX ст. на передові позиції. Вона стає визнаним центром експериментів та концептуального проектування, розробки і впровадження нових технологій, матеріалів і оздоблення.
Сучасний дизайн намагається позбутися диктату індустрії і техніки та звертається до людських цінностей, до духовного світу людини мовою художніх образів, соціально-культурних значень і традиційних символів. Тобто дизайн вже має справу з людиною, для якої властива „оголена нервова система“, підвищена чутливість та швидка реакція на зміни організованого штучного простору.
Творчі концепції, що розвиваються в сучасному дизайні, представляють значний інтерес уже тому, що піднімають багато складних проблем, що постають і перед вітчизняним дизайном.
Головним завданням для дизайнера при роботі над проектом повинно бути питання про те, яку користь або яку шкоду принесе виріб, що розробляється ним. Основне професійне завдання дизайнера – нешкідлива інтеграція в екологічну систему виключно необхідних продуктів.
Станіслав Мигаль.
Голова Львівського регіонального відділення Спілки дизайнерів України,професор Українського державного лісотехнічного університету.
Андрій Павлів.
Голова секції історії та теорії дизайну Львівського регіонального відділення Спілки дизайнерів України, декан інституту архітектури НУ „Львівська політехніка“.
Ратуша-ForUm