Олег Сало: Я на цю посаду сам не напрошувався - „Поступ“, 17 грудня

– Пане Олегу, Ваше призначення на посаду начальника Львівського обласного управління МВСУ відбулося ще 2 грудня, однак у новій іпостасі Вас представили лише передучора. Чому виникла така пауза і що вона означає?

— Така пауза між призначенням і фактичним початком моєї роботи на цій посаді виникла тому, що Міністерство внутрішніх справ за особистим наказом міністра Миколи Васильовича Білоконя скерувало мене, як і всіх інших начальників обласних управлінь міліції, на тижневе навчання в Національну академію внутрішніх справ. Отже, часовий розрив між моїм призначенням і представленням нічого особливого не означає. Просто не було сенсу представляти мене колективові обласного управління у той час, коли я фактично перебував не у Львові.

— Вам, очевидно, відомо, що звістка про Ваше ймовірне призначення на посаду начальника обласного УМВСУ у певних політичних колах Львівщини викликала спротив. Депутати Львівської обласної ради навіть вимагали від голови облдержадміністрації Олександра Сендеги не згоджуватися з Вашим призначенням. Чи не вважаєте Ви, що за таких умов, коли проти Вас виступила обласна рада, Вам надто тяжко буде виконувати свої обов`язки?

— Це не обласна рада виступила проти мене. Це виступили певні особи, які отримали таке замовлення. Все, що говорилося на тій сесії є, як то кажуть в народі, повна „заказуха“.

— І хто ж є її замовником?

— Про замовників не буду говорити, а от виконавець — Бернацький. Я з цією людиною ніколи не спілкувався. Я його взагалі не знаю. Ніяких ні приватних, ні виробничих стосунків з цією людиною у мене не було. Все, що він говорить, — повна нісенітниця. Я не є людиною, яку взяли за вухо й витягли на цю посаду. Я пройшов усі ланки, від самого низу — чотири роки пропрацював звичайним інспектором ДАІ. У Львів я прийшов працювати зі села Лавриків у Жовківському районі. Мій батько був прорабом в будівельній бригаді, мама — вчителька, а перед тим була фармацевтом. Зараз ходять розмови, що мене жінчині батьки витягнули. Та мама моєї жінки працювала у рільничій бригаді, а тато був колгоспним водієм, доярок на роботу і з роботи возив. Тому ніяких родичів у верхах, які би мене тягнули, немає. Те, що я став начальником обласного ДАІ, потім — керівником транспортної міліції на Львівській залізниці, а зараз — начальником УМВСУ області, — це результат моєї кропіткої роботи і порядності, яку люди помічали і гідно оцінювали.

— Під час засідання тієї ж сесії обласної ради було зроблено ще одну гучну заяву, яка стосувалася Вашого призначення. Йшлося про те, що, мовляв, Вашого попередника Ігоря Адамчука з подання СДПУ(о) викликали в Київ й „попросили“ написати заяву на звільнення, аби звільнити місце начальника Львівської обласної міліції для Олега Сала. Це справді відбувалося?

— Як звільнявся Адамчук, як він исав заяву, я не знаю, бо на цю тему з ним не говорив. Що ж стосується мене, то я на цю посаду не рвався і сам на неї не напрошувався. Я працював начальником управління транспортної міліції на Львівській залізниці, і повірте, це не була гірша посада. Але якщо міністр і президент вирішили, що я маю перейти на посаду начальника УМВСУ області, то значить так воно і має бути.

— Отже, жодного впливу СДПУ(о) тут не було?

— Який взагалі вплив може мати окрема партія на таке рішення? Тим більше, що до СДПУ(о) я ніякого стосунку не маю.

— У червні цього року Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією рекомендував міністру внутрішніх справ звільнити Вас із займаної посади начальника УМВСУ на Львівській залізниці, бо, мовляв, Ваше тодішнє призначення відбулося без врахування цілої низки порушень на попередній посаді начальника Львівського обласного ДАІ. Тоді навіть йшлося про те, що проти Вас прокуратура порушила кримінальну справу. Як Ви можете це прокоментувати?

— Те, що мене звинувачують у тому, що нібито щодо мене відкрито кримінальну справу, — цілковита неправда. Ніякої кримінальної справи нема. Усі кримінальні справи, які відкривалися за фактами діяльності певних працівників Львівського обласного ДАІ, були мною ж виявлені і передані у відповідні органи. Тобто я проводив службові розслідування до певного етапу, а потім вже було потрібним втручання управління внутрішньої безпеки та слідчих органів. Що ж стосується мене особисто, то ніякого криміналу за мною немає. Чому так сталося, що на мене впала тінь? Та тому, що були такі горе-працівники, які займалися незаконними розмитненнями та реєстрацією транспортних засобів. Я відстежив, як і ким це робилося. Закрив один потік, закрив другий, і тут комусь це не сподобалося. А справді, кому потрібен такий керівник, який все знає досконало і не дозволяє ловити рибу у каламутній воді?! От вони й почали під мене копати. За дисциплінарною лінією до мене добратися вони не змогли, то й почали використовувати народних депутатів, помічників народних депутатів і пресу під`єднали. Мене просто хотіли розчавити, і повірте, якби хоч доля правди була у тих звинуваченнях, які мені закидають, то ніхто би мене на цю посаду не призначив. Сюди і Генеральна прокуратура приїжджала — влаштовували мені допити по 5-6 годин. З`ясовували тут і внутрішню безпеку. Та легше назвати тих, кого тут не було! Я пережив стільки перевірок, що й згадувати страшно. Але висновки всіх цих перевірок і комісій однакові — жодна інформація про мою нібито незаконну діяльність не підтвердилася. І не потрібно казати, що та чи інша структура до цих справ поставилася поверхово. Я ще раз хочу вам сказати, що так, як мене перевіряли, і скільки паперу на мене перевели, ще на жодного іншого працівника міліції не переводили. На жодного не було вилито стільки бруду, як на мене. Ці люди, які намагалися мене очорнити, дуже добре спрацювали, але результат вийшов не таким, як хотіли вони. Це дуже добре, що були усі ці перевірки, бо я відчув, що після них люди до мене почали зовсім по-іншому ставитися. Вони нарешті зрозуміли, хто є хто.

— Гаразд, пане Олегу, Ви людина у львівській міліції не нова і вже знаєте напевно, які у своїй діяльності як начальник обласного УМВСУ розставлятимете пріоритети. Отож, чим саме займетеся першочергово?

— Учора, як тільки мене представили і як тільки провів гостей, зібрав начальників усіх райвідділів і дав їм знати про всі пріоритетні напрямки. Часу на розкачування я не планую давати ні собі, ні своїм підлеглим. Сьогодні зранку вже провів нараду зі своїми заступниками, а після нашої з вами розмови піду у суд та прокуратуру. Всі правоохоронні органи Львівщини мають мобілізуватися і разом почати результативно працювати. Ви ж бачите, що зараз робиться на вулицях?! Людей грабують, викидають з транспорту, страшно ввечері на вулицю вийти. Боротьба із злочинністю — оце і є мій найперший і єдиний пріоритет. Я підтримую тільки державницьку політику, політику президента. А в політику окремих партій ніхто бавитися не буде — ні я, ні мої працівники.

— А я й не мала на увазі політику. Я запитувала про те, яка ділянка роботи УМВСУ видається Вам найбільш проблемною. От Ваш попередник, Ігор Адамчук, схоже, вважав, що найбільше проблем має обласна Державна автоінспекція. Про нього навіть такі байки ходили, що він перевдягався у штатське й виходив на вулицю перевіряти, як працюють інспектори ДАІ…

— Перевдягатися в штатське я потреби не маю, бо мене тут, по-перше, всі й так знають, а по-друге, жоден інспектор ДАІ не має морального права мені збрехати, коли я його викличу до себе й запитаю про результати роботи. Проблема Державтоінспекції полягає в тому, що вона постійно на виду. Інспектор ДАІ — це перший, кого ви зустрічаєте, в`їжджаючи в будь-яку область на автомобілі. Про ДАІ найбільше говорять і найбільше анекдотів складають тому, що з цим підрозділом міліції найчастіше стикаються. А проблеми є у всіх службах, не тільки в ДАІ. Є проблеми і в карного розшуку, є і в слідчому, є й у службі економіки. Надавати уваги я буду всім, бо результати роботи на сьогодні не задовільняють ні мене, ні міністра, ні президента, ні населення області. Я робитиму все, що від мене залежатиме, щоби покращити імідж міліції в очах громадян. Я хочу, щоби люди довіряли міліціонерам і не боялися в разі потреби до них звертатися.

— Ще одне запитання, яке стосується роботи Вашого попередника Ігоря Адамчука, який, прийшовши на посаду начальника Львівського УМВСУ, почав масово переводити до Львова своїх колег з попереднього місця праці в Івано-Франківську. Генерал Рябошапка в одному з інтерв`ю заявив, що цим Адамчук розвалив усю школу львівського слідства і завдав стільки шкоди, що її тепер доведеться виправляти не один рік. Чи погоджуєтеся Ви з такою точкою зору і яку кадрову політику маєте намір впроваджувати самі?

— Моя кадрова політика полягатиме лише в одному: зберігати професійне ядро. Усі, хто хоче, може і вміє працювати, будуть працювати. А той, хто буде ухилятися від роботи, хто не виконуватиме вказівок і розпоряджень, буде дисциплінарно покараний і звільнений. Вже сьогодні називати прізвища тих, кого я планую звільнити, я вважаю недоречним.

Що ж стосується заяви Василя Рябошапка, то я не можу з нею цілком погодитися — за п`ять місяців розвалити систему не міг ніхто, а тим більше Ігор Адамчук, який є людиною, яка знає оперативну роботу, яка має досвід і яка не один рік працювала заступником начальника міліції і в Рівненській області, і в Івано-Франківській.

Можливо, Ігор Адамчук добирав до своєї команди тих людей, з якими уже працював і яким міг довіряти. Можливо, він думав, що таким чином зможе переламати ситуацію на Львівщині — є ж такий вислів „влити свіжу кров“. Чи наробив він цим шкоди, чи ні — я з`ясую вже найближчим часом і тоді зможу дати вам на це запитання впевнену відповідь. До шептунів прислухатися я не буду ні в цьому питанні, ні в жодному іншому. Я буду їздити у райвідділи, говоритиму з начальниками, з керівниками галузевих служб і все з`ясовуватиму сам із середини.

— Пане Олегу, впродовж попередніх років Вам доводилося працювати під керівництвом багатьох начальників Львівського обласного управління міліції, чий стиль роботи Вам подобався найбільше, з ким працювалося найприємніше?

— Усі знають і розуміють, що керівник ніколи не підлаштовуватиметься під підлеглого. Кладучи руку на серце, я можу вам цілком щиро сказати, що мені було легко працювати з кожним керівником, бо я просто намагався завжди добре виконувати свою роботу.

— Але з чим, на Вашу думку, пов`язана така часта зміна керівництва Львівського УМВСУ і як це впливає на результати його роботи?

— Погано впливає. У кожного керівника свої вимоги, і працівники кожного разу під ці вимоги змушені підлаштовуватися. Але сьогодні завдяки президентові та новому міністрові внутрішніх справ стало цілком зрозуміло, що міліція повинна перестати працювати на статистику і повинна почати працювати на реальний результат, працювати на виявлення злочинів і їх розкриття. Так звана „палкова система“, коли борються за 80%, 90%, повинна відійти, щоби працівники міліції не боялися реєструвати злочинів, аби часом не погіршити відсотки. Ситуація, коли роботу управління оцінюють за відсотками, мусить бути змінена, бо статистика, як ми бачимо, то одне, а що говорять про нас люди — це цілком інше. Ми повинні працювати так, щоби люди безпечно почувалися на вулицях, не боялися ввечері виходити з дому, не боялися, що їх пограбують у маршрутному таксі чи в під`їзді власного будинку. Те, що думають про нас люди — це і є наш імідж, а статистика — це ніщо.

— Останнім часом трапилося дві прикрі події, пов`язані з особами, які до Вас обіймали посаду начальника Львівського УМВСУ. Маю на увазі обшук в офісі Мотринця та побиття генерала Рябошапка, яке класифікували як звичне хуліганство. Ігор Адамчук не вбачав у цих випадках нічого надзвичайного, але ж має бути у міліціонерів бодай якась цехова солідарність?..

— Цілком з Вами погоджуюся. Розслідування у справах обшуку в Мотринця і нападу на Рябошапка — справа нашої честі. Я візьму їх під свій особистий контроль.

Тетяна НАГОРНА, „Поступ“, 17 грудня