Потрібно так мало, але зробити це так важко - „Львівська газета“, 16 грудня

ОПОЗИЦІЯ може виграти президентські вибори в першому турі, якщо висуне єдиного кандидата від “четвірки” – СПУ, КПУ, БЮТ і “Нашої України”. Таку думку висловив голова Соціалістичної партії Олександр Мороз в інтерв’ю агенції. Олександр Мороз заявив, що ці опозиційні сили повинні об’єднати свої зусилля в ім’я перемоги й обов’язково визначити єдиного кандидата. “Об’єднання опозиції навколо однієї політичної фігури, гідної бути президентом України, – гарантія перемоги конструктивізму та демократії в особі опозиційних сил, – зазначив лідер соціалістів. – Усі інші варіанти участі у виборах можуть мати непрогнозовані наслідки та мають бути відхиленими”.

Також одним із головних завдань опозиції має стати, на думку Олександра Мороза, забезпечення явки на виборчі дільниці максимальної кількості “опозиційно настроєних виборців”. “Якщо так станеться, то вже в першому турі Україна отримає нового президента”, – переконаний він.

Щодо особи єдиного кандидата, то ним, на думку Олександра Олександровича, може стати будь-хто з лідерів “четвірки” – Юлія Тимошенко, Петро Симоненко, Віктор Ющенко і, зрозуміло, він сам.

Учора ж Політрада Соцпартії поширила звернення до “НУ”, КПУ та СПУ, в якому наполягає на висуненні єдиного кандидата на президентські вибори від “Нашої України”, КПУ, СПУ, БЮТ. На думку соціалістів це слід зробити до 15 травня 2004 року. У зверненні зазначено, що “висунення єдиного кандидата від опозиції є необхідним тому, що на це чекає переважна кількість виборців України; це спрощує позиціонування під час виборчої кампанії, зводить вибори фактично до референдуму про довіру або владі, або опозиції; це вибудовує реальну противагу діючому Президенту і його олігархічному оточенню, які для збереження влади кримінальних кланів консолідувалися”.

Також зазначено, що висунення єдиного кандидата дозволить “сповна використати виборчу технологію, яка забезпечить участь у виборах практично всіх виборців, які підтримають опозицію, (більше 70%), і унеможливить фальсифікацію, нейтралізує адмінресурс”.

Заява Олександра Мороза та звернення його Політради викликають чимало запитань. По-перше, лідер СПУ не може не знати, що КПУ однозначно визначилася з тим, що матиме власного кандидата. Отож, інші опозиційні партії підтримають висуванця комуністів, яким, найімовірніше, стане Петро Симоненко? Дуже сумнівно. Чи, може, Олександрові Олександровичу вдасться переконати комуністів підтримати когось іншого? Не виключено, але мало ймовірно. Особливо, якщо в ролі єдиного виступатиме Віктор Ющенко. Йдемо далі. Ніхто з “нашоукраїнців” особливо не приховує, що єдина кандидатура, яку вони розглядають – їх лідер. Говорити з “НУ” про якісь інші кандидатури було б просто наївно. Як і пропонувати В. Ющенкові підтримку П. Симоненка. Чи, може, пан Мороз справді вірить, що електорат Ющенка можна додати до електорату Симоненка і таким чином забезпечити перемогу узгодженому кандидатові? Мабуть, ні.

Олександр Мороз – надто досвідчений політик, щоб повірити, що “четвірка” справді здатна об’єднатися. Але саме як досвідчений політик він змушений такими заявами “стимулювати” переговорний процес у середовищі опозиції, який, як відомо, попри всі спроби та намагання лідерів і “трійки”, і “четвірки”, наразі далекий від завершення. І розуміючи складність цього процесу, пан Мороз, очевидно, запропонував розтягти його аж до травня наступного року.

Нагадаємо, саме через недомовленість між опозицією на “пізніший термін” перенесли форум демократичних сил, на якому мали озвучити ім’я єдиного кандидата від “трійки” (якого так і не узгодили), продемонструвати три мільйони підписів, зібраних за всенародне обрання президента (які, до речі вже справді зібрано) та підписати спільний меморандум між “НУ”, БЮТ І СПУ.

Лідери БЮТ І СПУ, в принципі, були готовими заявити про свою підтримку кандидатури Віктора Ющенка. Але і Юлія Тимошенко, і Олександр Мороз не мали і не мають наміру робити це, не отримавши чітких запевнень особисто від лідера “НУ”, бажано до того ж зафіксованих на папері, щодо стратегії співпраці після виборів і, зрозуміло, щодо задоволення їхніх кадрових побажань. Цього Віктор Андрійович, очевидно, не зробив. Через що й отримав відмову.

І нині майбутнє узгодженого кандидата від опозиції залежить насамперед від В. Ющенка, який, власне, і претендує на звання “узгодженого”. Для того, щоб очікуване узгодження таки відбулося, Віктор Андрійович має переступити через амбіції (не так свої, як свого оточення) і певним чином піти на поступки амбіціям союзників. У всьому іншому між ними розбіжностей немає. Отже, в принципі, потрібно зробити зовсім небагато. Але зробити це вкрай важко.

Олег Базар, „Львівська газета“, 16 грудня