— Пане Буняк, під час засідання Асоціації міст України йшлося не лише про нагальні довирішення проблеми місцевого самоврядування. На що спромоглася львівська влада, аби не розчарувати львів`ян у позитивах місцевого самоврядування?
— По-перше, ми не дозволяємо розбазарювати львівську землю. І ви знаєте на прикладі Львова, який іде величезний спротив впровадженню саме цієї земельної реформи. Ви бачите, яка величезна ефективність відбулася у випадку проведення земельних аукціонів. Що то дало для громади міста. І бачите, наскільки страшний був спротив таким різним діям. Тут і правоохоронні органи.
Ми створили управління земельних ресурсів. Це наше найбільше досягнення. Навіть ЗМІ неправильно трактували інформацію з проведення цього дуже важливого заходу в нашому місті, а результат був надзвичайно великий. Середня ціна землі у Львові зросла приблизно у 10 разів. І ці кошти пішли у міський бюджет, пішли на поповнення цих програм, які ми виконували. Це і на програму енергозбереження, і на програму „Вода“, і проведення ремонту доріг, благоустрою вулиць, площ. Врешті-решт, це пішло на транспортні та житлові програми, на збереження історичної спадщини. А спочатку був величезний спротив.
— Кажете, що Львів — попереду інших міст. У чому ми випереджаємо інших?
— Я вже сказав: ми зачепили дуже важливу сферу земельних відносин у Львові. Вирішуємо, на мій погляд, дуже суттєву програму енергозабезпечення міста Львова. І сьогодні наша комунальна ТЕЦ, яку ми ніколи нікому не віддамо, вже працює на доволі значній потужності. Ця потужність дає можливість більше ніж на половину забезпечити комунальні підприємства власною енергетикою. За півтора року перебування при владі ми вклали більше коштів, аніж за усі попередні роки, за усі роки радянської влади, я не говорю уже за роки незалежної України. Крім цього, програма „Вода“. У неї ми теж вклали понад десять мільйонів наших коштів. І дуже шкода, що ця тема не знаходить відображення. Роботи проводяться дуже широко на різних ділянках. І зараз ця робота проводиться, і є все-таки покращення в системі водопостачання Львова. Я думаю, ми до січня місяця дамо воду на Сихівський масив і тисячі людей будуть мати цілодобово воду. Я надіюсь. Вже сьогодні все для цього робиться, і Сихів має одинадцять-дванадцять годин воду. Це ви, мабуть, знаєте. Прогрес із водопостачанням у центральній частині міста. Ще є місця, де це відбувається лише за графіком, — 3 години вранці, 3 години ввечері. Нарешті ми все ж вклали кошти і в житлове будівництво, збереження історичної частини і для відселення людей з аварійних та таких будинків, що загрожують обвалом. І ми теж вкладаємо у це кошти. Такі програми я вважаю доволі суттєвими, я вже не говорю про інші речі, такі, як ремонт вулиць, благоустрій. Дуже багато робіт було проведено і навіть на внутріквартальних дорогах. Все це — наші місцеві локальні програми, але вони є суттєвими, бо вони — для покращення життя наших львів`ян.
— Сьогодні прозвучала теза, що іноді самі міські адміністрації чинять спротив реформуванню місцевого самоврядування. Чи завершена та кадрова політика, яку Ви провадите, і чи Ви задоволені тою командою, яка з Вами працює? Чи не відчуваєте спротиву від своєї команди щодо власних ініціатив?
— На моє щастя, в мене є добра команда, хоча часом кажуть, що в мене ще немає двох заступників. Це є свідомо зроблено. Я поки що не вбачаю необхідності у прийомі обох заступників, тому що з заступником інженерного господарства, якого сьогодні немає, ми домовилися. В нас є радники, які допомагають працювати першому заступнику і мені. Ми поділили певні функції і робити ще одну ланку додаткову сьогодні — я не бачу в цьому доцільності. Така ж приблизно ситуація є і з заступником, який би мав відати підприємництвом та промисловістю. Орган місцевого самоврядування не має такого прямого відношення до промисловості в місті чи області. Більша частина промисловості все-таки є в приватних руках, і наш вплив є просто номінальним. В разі потреби, якщо буде необхідно, я думаю, знайду людину, яка б відповідала моїм вимогам. Звичайно, візьму на цю посаду людину, але тільки за умови, якщо вона буде відповідати всім вимогам. Ціла моя команда, я вважаю, є дуже доброю, не маю ні до кого жодних претензій по роботі. Це ж хотів би сказати і щодо депутатського корпусу. Все-таки наш депутатський корпус здебільшого є добрими депутатами. Я не маю підстав до когось мати якісь претензії. Всі рішення, які є обгрунтовані, рішення, які є заплановані в бюджеті за загальним планом соціально-економічного розвитку, вони проходять в нашій міській раді, і тому я не маю до цього підстав. Ще маю задоволення, що в мене склались дуже хороші відносини з обласною радою, із керівництвом обласної ради, і це сприяє також злагодженій роботі в нас у міській раді і загалом у місті Львові.
— Пане міський голово, скажіть, наскільки чесною Ви вважаєте систему розподілу фінансів з державного бюджету міським господаркам?
— Сьогодні це робиться за формулами. Є відповідні розрахунки, методи, і можна, знаєте, будь-яку справу критикувати чи одобрювати. Удосконаленню взагалі немає меж.
— Наскільки нам відомо, цього року було виділено значно менше коштів, ніж у попередні роки. Чи намагалися Ви якось лобіювати інтереси Львова?
— Бюджет цього року все-таки був кращий, як минулого року. Контрольних цифр на наступний рік я ще, чесно кажучи, й не бачив. Хоча проект бюджету вже опублікований у газеті, я ще його не читав. Ми приблизні цифри контрольні уже маємо і уже працюємо над бюджетом. Але мені здається, ще трошки зарано говорити, робити висновки, критикувати. У всякому разі, відрахування з місцевого бюджету в центральний є значно меншими, ніж попереднього року. Позитив той, що ця цифра складає понад двадцять мільйонів.
— Чи співпрацювали Ви з депутатами Верховної Ради тоді, коли вони ухвалювали бюджет?
— Звичайно. Ми працювали. Особливо нас турбувала стаття на збереження історичної частини міста Львова. Ми дуже плідно працювали, нам дуже багато допомагали такі депутати Верховної Ради, як Качур Павло Степанович, Стецьків Тарас Степанович. Ми дуже плідно працювали з Чорноволом Тарасом. Спочатку нам потрібно було тридцять мільйонів на рік. На превеликий жаль, залишили п`ять мільйонів на рік. Я хочу сказати, що спочатку такої стрічки, як збереження історичної спадщини Львова, взагалі в бюджеті не було. Але навіть і за п`ять мільйонів ми зможемо провести ряд робіт, про які часто говориться — падають балкони, падають ліпки на будинках і таке інше.
— Пане міський голово, однією із засад місцевого самоврядування є публічність влади і відкритість. Як Ви вважаєте, у Львові влада відкрита, публічна?
— Дуже шкода, що в нашій державі немає ідеології розвитку держави. Кожна держава має мати якусь ідеологію розвитку і її, напевне, має хтось формувати. Скажімо, центральні органи влади. А сьогодні де відбувається формування ідеології в місті Львові? Її формують засоби масової інформації. Влада її не формує. Формують засоби масової інформації, преса, телебачення, радіо, формує хто як хоче. Як може влада формувати ідеологію держави, коли вона знаходиться невідомо в чиїх руках?
— Але журналісти відтворюють те, що відбувається в державі…
— Але на жаль, воно так не є. Вони не відображають того, що є. Вони відображають те, на кого вони працюють. Немає у нас, на жаль, незалежних засобів. Я хочу сказати, що засоби масової інформації абсолютно несправедливо почали висвітлювати те, що відбувається. Абсолютно скривлено, абсолютно неправильно.
— Але чому мовчите Ви і Ваша команда?
— Закон говорить, що засоби масової інформації повинні висвітлювати правдиво, достовірно і правдиву інформацію. Це порушується нашими засобами масової інформації завжди, в кожному випадку.
— Пане Любомире, в інтерв`ю ТРК „Люкс“ редактор „Високого Замку“ Степан Курпіль зауважив, що коли Ви перемогли на виборах, усі ЗМІ здебільшого до Вас були приязно налаштовані. Ваша заява на прес-конференції „ЗМІ, я взагалі з вами не хочу співпрацювати“ формує певний стереотип ставлення до медіа. Ви вважаєте себе, міську владу достатньо відкритою для громади Львова?
— Я вважаю себе абсолютно відкритою публічною особою. На мені засоби масової інформації якраз випробовують демократичність (в лапках) нашої преси і в тому числі інших засобів масової інформації. Тому що таке цькування, яке проводиться на мене, є недопустиме в жодній демократичній державі. В нас це, на жаль, робиться.
— Чому Ви не подаєте до суду, якщо вважаєте це цькуванням?
— Я дуже не люблю ці справи. Етичність повинна бути перш за все. Засоби масової інформації повинні самі насамперед відповідати за те, що вони роблять. Дуже шкода, що наші засоби масової інформації скрізь і всюди порушують закон. Інформація повинна бути перевіреною, достовірною, а публікуються сенсації. Повертаючись до того ж випадку з Шендриком, адже там ділянка була абсолютно нормально оформлена, абсолютно чесно виставлена. Якщо розібратися, тільки одна газета опублікувала правдиву інформацію. А публікувати такі речі, що влада продає земельні ділянки, незважаючи на будь-які закони? Ну це ж повний абсурд. І це подається тисячними екземплярами, і люди читають. Та для того, щоби виставити земельну ділянку на аукціон, треба обійти тридцять різних інстанцій. Всі були пройдені. Дуже прикрий випадок стався. Ви знаєте, але ж ця людина немала ніякого відношення до цієї землі. Цей будинок, який рядом стоїть, він комунальний, квартири не приватизовані, землю не те що за будинком, за комунальним будинком не можна закріплювати. Той номер одинадцятий по земельному плану не був ні за яким будинком закріплений. Той номер стоїть під номером двадцять вісім і тридцять два. За земельним планом, будинок був би збудований чи мав бути збудований під номером тридцять. Так що та земля — це простий самозахват, і це відбувається у Львові скрізь та всюди. І мені дуже прикро, коли земельні ділянки, продані законно, а медіа підняли крик і шум. Акти оформлені і по Науковій, 12. Де тільки у Львові відбувається будівництво, зразу ж починається „Не дамо“. Мислення треба поміняти. І якщо говорять, що там був дитячий майданчик, може, й був. Це нічого не означає. Дитячий майданчик був, його можна перенести на вісімдесят метрів. Там теж по містобудівельному плану була запроектована їдальня. Потім міняється ситуація, проектується житловий будинок, що дуже потрібно для Львова. І в кожному такому місці у Львові, де починається будівництво, піднімається громадськість, з`являються люди, які будоражать. Добра справа — починаємо реконструювати вулицю Дорошенка з виносом трамвая за найкращим маршрутом. І знову шум піднімають, бо там школа. До речі, той старий трамвай теж ходить біля школи. Думають, що це буде шуміти, гудіти. Люди навіть не розуміють, що це все робиться на сучасних технологіях. Що там є безшумні рейки, нічого не повинно шуміти, як це в людей йде.
— Пане Буняк, якби Ви частіше говорили це пресі, люди би про це знали. Я від Вас це вперше чую.
— Я не буду про це говорити, допоки будуть перекручувати мої слова у львівських газетах. Більше того, я довго витримував цю війну, оголошену мені львівськими ЗМІ, вперше з таким виступом я вийшов лише на одній з останніх сесій, потім цей виступ опублікували у „Ратуші“.
— Пане Буняк, чи мали б ми такі наслідки із земельною політикою мерії, чи склалася б така ситуація з „Іскрою“, якби Ваша позиція була більш публічною? Чому, коли у пресі пройшла інформація, що Ваш син є співвласником фірми „Юліта“, яка причетна до будівництва на Сихові, Ви не висловили своєї думки?
— Так, мій син є серед співвласників цієї фірми, ну і що?..
— Пане Буняк, Ви вважаєте, що робота мерії загалом і команди, яку Ви очолюєте, є прозорою. Чи Ви певні, що у Ратуші немає проявів корупції?
— Я, коли прийшов до влади, зруйнував цю системну корупцію в Ратуші, розворушив це осинне гніздо. Тепер, може, вона й є, але не є системою, бо я цим не займаюся.
Парасковія Дворянин, Леся Ігнатик, „Поступ“, 10 грудня
Ратуша-ForUm