Хто стоїть за нападом на “Відкрите кафе”? - “Львівська газета“, 12 листопада

ПОГРОМ у книгарні дуже нагадує сцени з фільмів про бандитську Америку і “розбірки” недалеких 80-90 років, коли рекет “вибивав” гроші за “охорону” бізнесу. Скажімо, на початку 90-х у проїзді Крива Липа під деревом, яке дало назву пасажеві, стояв кіоск. Кіоск спалили, не дійшовши згоди щодо “кришування”. Обгоріле дерево невдовзі віджило, аби стати вчора свідком того, як невідомі зловмисники увірвалися у “Відкрите кафе”, мовчки потрощили техніку, стелажі, книжки, барну стійку та пляшки з вітрини. Мотивами такого “гангстерського” розбою зазвичай бувають невиплачені за “охорону” гроші, борги, особиста ворожнеча, або ж прагнення відібрати зручно розташоване приміщення.

Інший “кримінальний” сценарій можна зводити до помсти окремих відвідувачів, яким могли не сподобатися обслуга, чайові чи ставлення персоналу. Подейкують, що останнім часом у “Відкритому кафе” полюбляли збиратися різні “неформали”, в тому числі й заїжджі. Молоді люди непевних поглядів інколи висловлюють своє обурення насильством.

Версію “національну”, безумовно, запропонують центральні українські та російські телеканали – аякже, львівські “бандерівці” громлять росіян! Адже всім відомо, що “Відкрите кафе” – один із осередків російської культури. Підпал дверей Російського культурного центру, розписи його фасаду, побиття вітрини того ж кафе завжди служили ілюстрацією “нетерпимості” галичан до всього російського. Якби все сказане про нас було правдою, то у Львові давно не залишилося б нікого, окрім галичан, маніакально опанованих насильством, – але зрозуміло, що це лише шовіністичний PR, покликаний умотивувати ставлення Росії до України.

Годі не помітити, як останнім часом в Україні дедалі охочіше провокують і висвітлюють будь-які радикальні прояви – від Тузли до “донецької гостинності”. Львову завжди відводять роль “страшилки” для інших регіонів. На майбутніх президентських виборах образ войовничого ультрарадикального міста також використовуватимуть із метою географічного та ідеологічного обмеження блоку “Наша Україна”.

Знайдений на стіні у кафе напис “Це за Суми” начебто свідчить про начебто помсту начебто “Нашої України” за начебто сумські події. Чому начебто? Бо дивно: чому не за Донецьк, де Ющенка лаяли за українізацію?

Мабуть, “Суми” мали б символізувати конфлікт між НУ та КПУ. Західна Україна традиційно є опонентом комуністичної ідеології та Росії, отож, помста росіянам у Львові за сумські події мала б стати “логічним” продовженням цього конфлікту.

Як не раз доводила історія, великі справи були наслідком малих подій. Погромники “Відкритого кафе”: а) сіють зерна непримиренного конфлікту між тими, хто зараз робить одну справу – бореться з чинним режимом; б) локалізують впливи блоку “Наша Україна” лише теренами Західної України; в) демонструють “печерний націоналізм” галичан; г) закладають ґрунт для подальшої ескалації конфліктів – побутового, національного, передвоєнного.

Технологія не нова, але, попри її цинічність, дієва – “поділяй і владарюй”. Цього разу наслідки будуть аналогічними, незалежно від того, які саме причини спровокували цей напад. Тим паче, що впродовж останнього часу політичних провокацій чи подій, дуже на них схожих, було більше, ніж досить. Правоохоронці щоразу беруться за розслідування, і щоразу воно завершується нічим. Тому є всі підстави підозрювати, що й у випадку із погромом у “Відкритому кафе” ми маємо справу із напівкримінальним інформаційним приводом для великого галасу, покликаного стати тлом для безсоромних маніпуляцій.

Сергій Смірнов, “Львівська газета“, 12 листопада