Світ балету навиворіт


Історія 19-річної артистки балету Львівської національної опери Дарини Кірік
Витончені лінії силуетів, плавні рухи балерин і їхня невагомість завжди заворожують, викликають захоплення. Але за всією цією лебединою грацією завжди стоїть титанічна праця.

Закулісся цього світу привідкрила 19-річна артистка балету Львівської національної опери Дарина Кірік. Балерина розповіла про те, як живеться без сцени і аплодисментів під час карантину, про дієту, мозолі від пуантів, травми, а також про любов до своєї професії і те, що найважливіше у танці, – душа…

Про перші мозолі від пуантів
Моя бабуся працювала в інтернаті при Київському державному хореографічному училищі. Коли ми прогулювалися, я постійно бачила у вікнах балерин і в якийсь момент зрозуміла, що хочу танцювати. Була на бальних танцях, в цирковому гуртку, на спортивній гімнастиці, але все мені було не те. Десь у сім років я визначилася, що хочу танцювати як і оті всі дівчатка, яких доводилося бачити через вікно у балетних класах…

Мені купили пуанти, але забули про спеціальні вкладиші до них. Так я і заробила свої перші балетні мозолі (сміється, – ред.). Це вже зараз я можу танцювати без всяких вкладишів, стопа звикла.

«Найважче, коли кажуть, що з тебе не вийде балерини»
Протягом 2010-2018 років я навчалася у Київському державному хореографічному училищі. Всі ми, звісно, мали певні здібності, але просто таланту замало, тому що балет – це в першу чергу титанічна робота, а не просто хист.

Дуже важливо розуміти, чого від тебе хочуть, знатися на балетній естетиці, то вже тепер ти це все добре усвідомлюєш. Але діти все-таки хочуть гратися, гуляти на вулиці… Ми, займаючись у залі, просто спостерігали, як інші діти бігають у парку. Так, це дійсно тяжко. Особливо, коли кажуть, що з тебе не вийде балерини, при тому коли це тільки початок твого шляху. В дітей дуже часто просто зникає віра в себе…

Але навіть якщо дитинство було втраченим, все одно це варте того, що є у мене зараз. Є люди, які, прокидаючись вранці, не хочуть йти на роботу, а я свою – люблю (усміхається, – ред.).

«Лебедине озеро» як найкращий мотиватор для схуднення
Видатна радянська артистка балету Майя Плісецька колись поділилася секретом своєї дієти – просто не їсти. От і у мене так було. Рот на замок і все, робила собі кілька розвантажувальних днів, щоб дати відпочинок організму. Але моє життя розділилося на до і після карантину, бо тепер я навчилася правильно харчуватися. Знаю, як з'їсти той же тортик, але не набрати зайвої ваги, тому що він буде без цукру і з гречаної муки.

І так, я дуже серйозна солодкоїжка (усміхається, – ред.). Для мене було краще з'їсти одну цукерку в день і більше нічого, ніж харчуватися нормально. Але це неправильно, тіло дає про це знати.

Загалом моя форма залежить від вистав. Якщо я знаю, що у мене «Лебедине озеро», то я точно схудну. Я себе такою худою, як після цього балету, не бачила ніколи (сміється, – ред.). Є вистави, для яких потрібно більше сил і інколи, сама цього не помічаючи, починаєш трішки більше їсти. Побачу, як тепер це відбуватиметься при правильному харчуванні. Бо раніше, як я вже казала, у мене був єдиний варіант – максимально зменшити кількість спожитої їжі. Однак важливо перед самим виступом дозволити собі трішки більше, щоб мати енергію і сили.

Що стосується стереотипів, то найчастіше запитують: «А ти взагалі щось їж?». Так, ми дійсно їмо (сміється, – ред.). При чому у кожного це по-різному: є артисти, які їдять багато і зостаються в пречудовій формі. Зазвичай ми такому везінню заздримо (сміється, – ред.).
Про стандарти краси в балеті
Стандарти краси залежать від того, чи це європейський балет, чи російський, чи американський. Тому що в США балерина може не мати вишуканих ліній, як це є в Росії, одним з основних критеріїв є техніка, в них суттєво інші погляди на балетну естетику. Натомість в Росії це завжди вигнутий підйом, так званий «ікс» – коли коліна прогинаються назад, довжелезні ноги, самі балерини дуже худі. В Україні ближчі стандарти російського балету. Що стосується Європи, то зазвичай у всіх добре проглядаються м'язи, якщо стопа не дуже хороша, балерини використовують накладний підйом, щоб він був гарніший, або ж танцюють зі своїм, навіть якщо він неідеальний.
«Дон Кіхот»
«Не знаю балерини, яка б не жалілася на біль в спині чи колінах»
Ще під час навчання в училищі були випадки, коли доводилося падати не просто з висоти плеча, а з верхніх підтримок (коли партнер тримає балерину на витягнутих руках, – ред.). Але серйозні травми можна отримати, навіть підвернувши ногу, посковзнувшись на погано помитій підлозі…

Артисти балету майже завжди проходять через якісь травми. Не знаю балерини, яка б ніколи не жалілася на біль в спині чи в колінах. У багатьох через сильну зміну природного положення великого пальця ноги є щось на кшталт подагри. Також зазвичай є проблеми зі стопами, тому що вага всього тіла зосереджується буквально на двох пальцях.

«Для артистів балету кожна вистава – маленька Олімпіада»
Спортсмени, які беруть участь в Олімпійських іграх, навіть знаючи, що на шляху до перемоги можуть отримати травму, все одно це зроблять, тому що через мить стають чемпіонами, вони виграли, вони – молодці.

Для артистів балету кожна вистава – це маленька Олімпіада, ти обов'язково маєш викладатися на повну. Але якщо ти розумієш, що це буде твій останній раз, краще все-таки трішки пригальмувати, підлікуватися і продовжувати з новими силами.

Пуанти і пачка роблять балерину неземною
Пуанти створюють балерині образ того, що вона є неземною. Взагалі пуанти складаються зі спеціального стаканчика, в якому стоять пальці, і підошви, яка трішки підтримує стопу, зменшуючи навантаження. Є пуанти, які швидко зношуються, в основному їх виготовляють із гіпсу. А є американські пуанти Gaynor Minden, які роблять з пластику, у когось вони можуть носитися пів року чи навіть рік.

Якщо говорити про пачку, то для мене вона символізує легкість. Це дуже підступний балетний одяг (сміється, – ред.). Коли в тебе худенькі ніжки, то ти – одна витонченість, але, якщо маєш трішки зайвої ваги, то це відразу буде помітно. Мушу зізнатися, що це навіть маленький стимул для балерин (сміється, – ред.).
«Глядачі прийшли на балет із попкорном»
Буває, коли публіка ніяк не реагує на дуже видовищні моменти і наче спить. Думаєш про себе: «Чому, може щось не так зробили?». Коли ж заходимо за куліси і здіймаються оплески, зразу відлягає від серця (сміється, – ред.).

Часом глядачі просто бояться аплодувати, чекаючи, що хтось інший почне. Також все дуже залежить від країни та культури. Одні глядачі більш стримані, інші – дуже емоційні, будуть після кожної підтримки вигукувати «Браво!». Так, під час навчання в училищі ми якось їздили на гастролі в Німеччину. Коли танцювали «Лебедине озеро», у публіки був просто нуль реакції. Але вкінці акту здійнявся такий тупіт, що здавалося наче їде потяг (сміється, – ред.).

Колеги, які були на гастролях в Іспанії, якось розказували, що на їхній виступ у театрі глядачі прийшли з попкорном. І таке буває!

Також глядачі полюбляють зі спалахом знімати те, що відбувається на сцені. А ще відволікає, коли у перших рядах сидять люди повністю одягнені у білий одяг (сміється, – ред.).
«Вальпургієва ніч»
«Дуже бракувало театру під час карантину»
Перший тиждень дався більш-менш спокійно, але вже потім дуже хотілося побачити колег, повернутися до репетицій, які, до речі, відновилися з 19 травня. У перервах між ними проводять дезінфекцію, а в групах на дозволеній відстані займається близько десяти осіб. Дуже сподіваюся, що все це найближчим часом скінчиться і театр запрацює на повну.

Під час карантину намагалася підтримувати форму вдома, але це виявилося досить тяжко, оскільки не було ні станка, ні спеціальної підлоги. Проходячи онлайн-марафон із фітнесу, який проводила одна балерина, побачила, скільки м'язів у мене ще не працює, навіть була «крепатура» (сміється – ред.). Я навчилася по-новому сприймати своє тіло і перейшла на правильне харчування. А завдяки Lviv Yoga Day, який цьогоріч проводять онлайн з 1 червня, зараз починаю ранки з йоги.

«Намагалася не важитися часто під час карантину, щоб не засмучуватися»
На карантині я намагалася зважуватися не часто, щоб не засмучуватися (сміється, – ред.). Але раніше ставала на ваги щотижня. Часто зайва вага – це просто вода… Більше того, коли я знаю, що трішки поправилася, обов'язково попереджаю партнера, щоб він був готовий, коли підніматиме мене (сміється, – ред.).

Загалом у хореографічних училищах для вираховування ідеальної ваги балерини використовують таку формулу: необхідно відняти від її зросту 122. В ідеалі, звісно, так є, але, думаю, плюс-мінус два кілограми не зроблять нічого страшного. Коли артисти починають працювати у театрі, вага може змінюватися, тому що збільшуються м'язи.

Танцювати як востаннє
Як на мене, артист балету повинен щоразу виступати на сцені так, наче востаннє. Я вважаю, що у танці дуже важлива душа…

Кожна вистава – це спроба донести щось до глядача. І коли це вдається, я щаслива… Дуже люблю, коли глядачі виходять з театру і обговорюють виставу не просто на рівні сподобалось/не сподобалось, а роздумують над наповненістю і контекстом, як це буває із фільмами чи книгами.

Автор, верстка: Соломія Головіна


Фото: Андрій Безуглов, Євгеній Кравс, Олена Храмова, Оксана Зінченко, Олександра Злуніцина

Загрузка...