«Бажання душі». Історія 24-річної дніпрянки, яка зароджує фігурне катання у Львові
Одним з найскладніших, але надзвичайно видовищних та вишуканих видів спорту є фігурне катання. Ще донедавна у Львові про нього практично не говорили, а більшість навіть і не знала, що у нашому місті існує приватна школа, яка ось вже два роки виховує юних фігуристів.
Втім уже з початку 2020 року цей вид спорту у Львові вийде на новий рівень, адже на базі Львівської ДЮСШ №2, що на вул. Сєченова, 7, вперше запрацює відділення фігурного катання. Тут діти зможуть займатись під керівництвом першого і поки єдиного у місті тренера з фігурного катання 24-річної мешканки Дніпра Анастасії Онищенко. Більшу частину свого життя вона присвятила фігурному катанню: дівчина є учасницею всеукраїнських та міжнародних змагань. Коли Анастасії виповнилось 22, вона покинула рідне місто і поїхала до Львова зароджувати цей вид спорту.
Львівський портал поспілкувався з Анастасією Онищенко і дізнався про її спортивну історію, про перше відділення фігурного катання у нашому місті, а також про те, як чи легко молодій дівчині бути тренером.
Втім уже з початку 2020 року цей вид спорту у Львові вийде на новий рівень, адже на базі Львівської ДЮСШ №2, що на вул. Сєченова, 7, вперше запрацює відділення фігурного катання. Тут діти зможуть займатись під керівництвом першого і поки єдиного у місті тренера з фігурного катання 24-річної мешканки Дніпра Анастасії Онищенко. Більшу частину свого життя вона присвятила фігурному катанню: дівчина є учасницею всеукраїнських та міжнародних змагань. Коли Анастасії виповнилось 22, вона покинула рідне місто і поїхала до Львова зароджувати цей вид спорту.
Львівський портал поспілкувався з Анастасією Онищенко і дізнався про її спортивну історію, про перше відділення фігурного катання у нашому місті, а також про те, як чи легко молодій дівчині бути тренером.
Почалося усе у 4,5 роки…
У 4,5 роки Анастасію вперше поставили на ковзани. Тоді вона разом із батьками проїжджала повз спорткомплекс у Дніпрі, де якраз тренувалися фігуристи.
«Мама мене спитала, чи не хочу я спробувати себе у фігурному катанні. Звісно, для дівчаток цей вид спорту – мрія. Тому я і погодилася. Батьки одразу звернули до спорткомплексу і в цей же день мене вперше поставили на ковзани. Чесно кажучи, десь пів року я просто бігала по льоду», – згадує з усмішкою Анастасія.
Через рік при одній із місцевих шкіл у місті Дніпро почали формувати спортивний клас зі самих лише фігуристів. Анастасія успішно пройшла відбори, незважаючи на те, що їй було лише 5 років.
«Мої батьки, звісно, що погодилися, адже я вже дуже захопилася цією справою. Звичайно, що 5 років – це мало, але я вже тоді жила фігурним катанням. Пам'ятаю, що для фігуристів був виділений окремий кабінет у спорткомплексі, де проходили тренування. І, до речі, на деяких уроках ми навіть сиділи в ковзанах, бо у будь-який момент могли прийти тренери та забрати нас на лід», – каже наша героїня.
Перші змагання з фігурного катання в Анастасії відбулися у 6 років, однак успішних результатів їй досягти не вдалося: дівчина посіла передостаннє місце. Та пригадує, що про високі оцінки чи місця у цей час навіть не думала, адже її захопив більше сам процес, аніж результат.
«У фігуристів є така традиція: коли ми завершуємо виступ, вболівальники кидають на лід іграшки та цукерки. Це відбувається від найперших змагань до Олімпійських ігор. Я «відкатала» тоді свою програму, зібрала купу іграшок, які мені кидали мої родичі, і вийшла задоволеною. А що ж ще потрібно дитині?», – каже Анастасія.
У 4,5 роки Анастасію вперше поставили на ковзани. Тоді вона разом із батьками проїжджала повз спорткомплекс у Дніпрі, де якраз тренувалися фігуристи.
«Мама мене спитала, чи не хочу я спробувати себе у фігурному катанні. Звісно, для дівчаток цей вид спорту – мрія. Тому я і погодилася. Батьки одразу звернули до спорткомплексу і в цей же день мене вперше поставили на ковзани. Чесно кажучи, десь пів року я просто бігала по льоду», – згадує з усмішкою Анастасія.
Через рік при одній із місцевих шкіл у місті Дніпро почали формувати спортивний клас зі самих лише фігуристів. Анастасія успішно пройшла відбори, незважаючи на те, що їй було лише 5 років.
«Мої батьки, звісно, що погодилися, адже я вже дуже захопилася цією справою. Звичайно, що 5 років – це мало, але я вже тоді жила фігурним катанням. Пам'ятаю, що для фігуристів був виділений окремий кабінет у спорткомплексі, де проходили тренування. І, до речі, на деяких уроках ми навіть сиділи в ковзанах, бо у будь-який момент могли прийти тренери та забрати нас на лід», – каже наша героїня.
Перші змагання з фігурного катання в Анастасії відбулися у 6 років, однак успішних результатів їй досягти не вдалося: дівчина посіла передостаннє місце. Та пригадує, що про високі оцінки чи місця у цей час навіть не думала, адже її захопив більше сам процес, аніж результат.
«У фігуристів є така традиція: коли ми завершуємо виступ, вболівальники кидають на лід іграшки та цукерки. Це відбувається від найперших змагань до Олімпійських ігор. Я «відкатала» тоді свою програму, зібрала купу іграшок, які мені кидали мої родичі, і вийшла задоволеною. А що ж ще потрібно дитині?», – каже Анастасія.
Анастасія Онищенко разом із своєю тренеркою Олександрою Сеченою та Олімпійською чемпіонкою Оксаною Баюл
Із часом дівчина почала дивитися на фігурне катання крізь призму професійності та результативності. Анастасія докладала максимум зусиль, аби здобути спортивних висот – тренувалася по декілька разів на день та практично на всі 100% віддавала себе фігурному катанню. І недарма: в 11 років у спортивній кар'єрі дівчини відбувся потужний прорив. Її запрошують до Києва у школу фігурного катання. Здавалося б, ось вона – можливість досягти хороших результатів, однак доля склалася зовсім по-іншому…
«В Києві відбувся не дуже приємний момент як для мене, так і для мого тренера і батьків. Після нього я зрозуміла, що мені нецікаво, я більше не хочу займатися фігурним катанням. Це був великий шок для всіх. Ми повернулися назад у Дніпро. Вдома ще відбулося декілька тренувань, але потім я покинула свого тренера, з яким працювала 8 років, та перейшла до іншого. І можна сказати, що після цього моя кар'єра пішла на спад. З часом в мене пропала цікавість до фігурного катання. Навіть з'явилося бажання повністю розпрощатися із спортом і ніколи до нього не повертатися. Але мій тато хотів, щоб я вступила в інститут фізичної культури у Дніпрі та далі була у спорті. Звісно, що мені довелося погодитися там навчатися, але батькам сказала, що на лід в жодному разі не встану», – зізнається дівчина.
«В Києві відбувся не дуже приємний момент як для мене, так і для мого тренера і батьків. Після нього я зрозуміла, що мені нецікаво, я більше не хочу займатися фігурним катанням. Це був великий шок для всіх. Ми повернулися назад у Дніпро. Вдома ще відбулося декілька тренувань, але потім я покинула свого тренера, з яким працювала 8 років, та перейшла до іншого. І можна сказати, що після цього моя кар'єра пішла на спад. З часом в мене пропала цікавість до фігурного катання. Навіть з'явилося бажання повністю розпрощатися із спортом і ніколи до нього не повертатися. Але мій тато хотів, щоб я вступила в інститут фізичної культури у Дніпрі та далі була у спорті. Звісно, що мені довелося погодитися там навчатися, але батькам сказала, що на лід в жодному разі не встану», – зізнається дівчина.
Навчаючись в університеті, вона почала підпрацьовувати тренером з фітнесу, але вже за місяць покинула цю справу. І згодом доля підкидує подарунок – Анастасія підписує контракт на участь у шоу-програмі на льоду як актриса та вирушає у Китай. Тоді історія дівчини з фігурним катанням закручується знову.
«Я дуже амбіційна та емоційна людина, а тому бути тренером з фітнесу – це точно не моє. Ну і так сталося, що підписала контракт та поїхала в Китай. Там я відпрацювала десь 2,5 місяці та повернулася в Дніпро. Приїхавши назад, я розмістила пост у Facebook, в якому написала, що вже вдома. Ну і на цей меседж відкликнувся тренер з фігурного катання Юрій Журавльов, який у Львові організував школу для фігуристів. Він і закликав мене сюди працювати з дітками. Це трішки був переломний момент, адже я не знала, що і як. Однак вирішила спробувати», – каже дівчина.
«Я дуже амбіційна та емоційна людина, а тому бути тренером з фітнесу – це точно не моє. Ну і так сталося, що підписала контракт та поїхала в Китай. Там я відпрацювала десь 2,5 місяці та повернулася в Дніпро. Приїхавши назад, я розмістила пост у Facebook, в якому написала, що вже вдома. Ну і на цей меседж відкликнувся тренер з фігурного катання Юрій Журавльов, який у Львові організував школу для фігуристів. Він і закликав мене сюди працювати з дітками. Це трішки був переломний момент, адже я не знала, що і як. Однак вирішила спробувати», – каже дівчина.
«Львів – найідеальніше місто для мене»
Вперше до Львова Анастасія Онищенко приїхала 16 листопада 2017 року. Тоді вона взяла зі собою лише одну невеличку валізу, адже думала, що надовго у місті Лева не залишиться. Але доля склалася зовсім по-іншому: і ось вже два роки молода мешканка Дніпра вчить маленьких львів'ян фігурного катання і повертатися додому поки не планує.
Вперше до Львова Анастасія Онищенко приїхала 16 листопада 2017 року. Тоді вона взяла зі собою лише одну невеличку валізу, адже думала, що надовго у місті Лева не залишиться. Але доля склалася зовсім по-іншому: і ось вже два роки молода мешканка Дніпра вчить маленьких львів'ян фігурного катання і повертатися додому поки не планує.
«Львів дуже схожий на європейські міста, де я бувала раніше. Коли мені запропонували приїхати сюди, спершу подумала, що це буде найідеальніший варіант. Адже Львів – це і Україна, і європейське місто, а ще тут є й школа фігурного катання. Чесно кажучи, не прогадала, що залишилася».
Анастасія Онищенко
Звісно, більшість львів'ян, мабуть, і не знала, що ось уже два роки у Львові функціонує приватна школа фігурного катання. Ба більше, юні фігуристи зі Львова показують непогані результати на змаганнях. Заняття проводять у ТРЦ King Cross Leopolis, а з жовтня цього року двічі на тиждень – ще й на льодовій арені у Новояворівську.
«Пам'ятаю перше заняття, коли діти до мене прийшли в джинсах, на прокатних ковзанах, нічого взагалі не знаючи про фігурне катання. І тут я зрозуміла, скільки треба працювати, щоб вивести їх хоча б на базовий рівень. Перший рік доводилося по-максимуму віддаватися дітям. Але знаєте, для мене це була ніби гра: приходиш на ковзанку, а діти вже краще працюють. Це почало сильно мотивувати. Таким чином з'являлися перші результати, постановки програм, пошиття костюмів. Ось так і закрутилася моя тренерська діяльність у Львові. Насправді коли це все вперше, то очі сяють і тобі дійсно цікаво», – розповідає Анастасія Онищенко.
«Пам'ятаю перше заняття, коли діти до мене прийшли в джинсах, на прокатних ковзанах, нічого взагалі не знаючи про фігурне катання. І тут я зрозуміла, скільки треба працювати, щоб вивести їх хоча б на базовий рівень. Перший рік доводилося по-максимуму віддаватися дітям. Але знаєте, для мене це була ніби гра: приходиш на ковзанку, а діти вже краще працюють. Це почало сильно мотивувати. Таким чином з'являлися перші результати, постановки програм, пошиття костюмів. Ось так і закрутилася моя тренерська діяльність у Львові. Насправді коли це все вперше, то очі сяють і тобі дійсно цікаво», – розповідає Анастасія Онищенко.
Наразі 24-річна Анастасія є єдиною тренеркою з фігурного катання у Львові. Під її керівництвом – близько 40 діток, з якими вона вже за такий короткий час встигла довести, що у Львові дійсно може розвивати цей вид спорту навіть попри те, що тут немає професійної льодової арени.
«Те, що Львів приїжджає на змагання, для України було справжнім бумом. Одразу у всіх виникає питання: «А де ви тренуєтеся? А хто ваш тренер?». Коли чують, що тренер Анастасія Онищенко зі Львова, для багатьох – це дисонанс, адже знають, що я із Дніпра. А я кажу: «Все, я тепер львів'янка!». Всі трохи були в шоковані, що тут займаються діти. Ми вже маємо навіть результати, якими можемо похвалитися. Наприклад, наша спортсменка Емілія Козій посіла на відкритому чемпіонаті Київської області перше місце в категорії Pre-Bronze. Вона займається лише два роки і виграла у категорії, в якій діти тренуються 4-5 років. Я думаю, що це показовий результат», – зазначає молода тренерка.
«Те, що Львів приїжджає на змагання, для України було справжнім бумом. Одразу у всіх виникає питання: «А де ви тренуєтеся? А хто ваш тренер?». Коли чують, що тренер Анастасія Онищенко зі Львова, для багатьох – це дисонанс, адже знають, що я із Дніпра. А я кажу: «Все, я тепер львів'янка!». Всі трохи були в шоковані, що тут займаються діти. Ми вже маємо навіть результати, якими можемо похвалитися. Наприклад, наша спортсменка Емілія Козій посіла на відкритому чемпіонаті Київської області перше місце в категорії Pre-Bronze. Вона займається лише два роки і виграла у категорії, в якій діти тренуються 4-5 років. Я думаю, що це показовий результат», – зазначає молода тренерка.
Відкриваємо фігурне катання для Львова
Ось уже два роки діти виступають в аматорському фігурному катанні, адже у Львові немає ковзанки стандартних розмірів. Анастасія каже, що для того, аби досягти більших висот, потрібен професійний підхід до тренувань і, звісно, професійна льодова арена. Тому щоб розвивати цей вид спорту у Львові краще, дівчина буквально почала стукати в усі двері: зверталася у відділення НОК у Львівській області, управління фізичної культури Львівської міської ради. І таки досягла позитивного результату адже вже з початку 2020 року у місті Лева запрацює перше відділення фігурного катання на базі Львівської ДЮСШ №2, що на вул. Сєченова, 7.
«Відділення починає працювати з нового року, але по суті ми просто продовжуємо свою роботу. Єдине, що змінюється, – це те, що ми переходимо з аматорського фігурного катання у фігурне катання як спорт. Звичайно, коригуються групи, бо не всі діти підуть у професійний спорт, а також утричі збільшуються кількість годин для тренувань. Ми починаємо працювати на більший результат. Заняття й надалі будуть проходити у ТРЦ King Cross Leopolis та на льодовій арені у Новояворівську, а тепер – ще й у залі ЛДЮСШ №2. В дитячо-юнацькій школі ми проводитимемо «сухі» тренування. Тобто підтягуватимемо загальну фізичну підготовку, розтяжку, хореографію», – каже Анастасія.
Ось уже два роки діти виступають в аматорському фігурному катанні, адже у Львові немає ковзанки стандартних розмірів. Анастасія каже, що для того, аби досягти більших висот, потрібен професійний підхід до тренувань і, звісно, професійна льодова арена. Тому щоб розвивати цей вид спорту у Львові краще, дівчина буквально почала стукати в усі двері: зверталася у відділення НОК у Львівській області, управління фізичної культури Львівської міської ради. І таки досягла позитивного результату адже вже з початку 2020 року у місті Лева запрацює перше відділення фігурного катання на базі Львівської ДЮСШ №2, що на вул. Сєченова, 7.
«Відділення починає працювати з нового року, але по суті ми просто продовжуємо свою роботу. Єдине, що змінюється, – це те, що ми переходимо з аматорського фігурного катання у фігурне катання як спорт. Звичайно, коригуються групи, бо не всі діти підуть у професійний спорт, а також утричі збільшуються кількість годин для тренувань. Ми починаємо працювати на більший результат. Заняття й надалі будуть проходити у ТРЦ King Cross Leopolis та на льодовій арені у Новояворівську, а тепер – ще й у залі ЛДЮСШ №2. В дитячо-юнацькій школі ми проводитимемо «сухі» тренування. Тобто підтягуватимемо загальну фізичну підготовку, розтяжку, хореографію», – каже Анастасія.
Після повідомлення про відкриття відділення фігурного катання попит серед батьків, які хочуть віддати дітей на цей вид спорту, надзвичайно зріс. Однак дівчина наголошує, що у школу братимуть дітей віком від 4 до 7 років.
«Я не буду брати старших діток, бо зараз концентруюсь тільки на спорті, а не на розвагах чи аматорстві. Знаєте, я б цей набір скоротила до 6 років, бо в 7 років вже можна здобувати перші розряди. Ми матимемо дві групи: спортивні та оздоровчі. У перших будуть спортсмени, які займатимуться кожен день по декілька годин, а в другій – діти, котрі тренуватимуться лише в суботу та неділю. Зараз у нас вже займаються близько 40 маленьких спортсменів, це багато. Але, наприклад, з 20 дітей у групі лише п'ятеро будуть займатися добре, а двоє – бездоганно. Тому така кількість необхідна», – пояснює Анастасія.
Вона також розповіла, що потрапити у фігурне катання зможуть далеко не всі охочі дітки. Займатися будуть лише ті, які пройдуть попередній відбір.
«Діти у кросівках, на «сухому» (розминка без ковзанів, на резині, – ред.), здаватимуть певну кількість вправ та рухи на музикальність. Таке практикується у всьому світі. Після цього тренери дивитимуться і на батьків. Якщо вони, наприклад, колишні баскетболісти та зависокі, то, ймовірно, дитина може бути такою ж. Тоді тренер, мабуть, відмовиться від цієї дитини. У фігурному катанні потрібні дрібніші спортсмени», – ділиться планами дівчина.
«Я не буду брати старших діток, бо зараз концентруюсь тільки на спорті, а не на розвагах чи аматорстві. Знаєте, я б цей набір скоротила до 6 років, бо в 7 років вже можна здобувати перші розряди. Ми матимемо дві групи: спортивні та оздоровчі. У перших будуть спортсмени, які займатимуться кожен день по декілька годин, а в другій – діти, котрі тренуватимуться лише в суботу та неділю. Зараз у нас вже займаються близько 40 маленьких спортсменів, це багато. Але, наприклад, з 20 дітей у групі лише п'ятеро будуть займатися добре, а двоє – бездоганно. Тому така кількість необхідна», – пояснює Анастасія.
Вона також розповіла, що потрапити у фігурне катання зможуть далеко не всі охочі дітки. Займатися будуть лише ті, які пройдуть попередній відбір.
«Діти у кросівках, на «сухому» (розминка без ковзанів, на резині, – ред.), здаватимуть певну кількість вправ та рухи на музикальність. Таке практикується у всьому світі. Після цього тренери дивитимуться і на батьків. Якщо вони, наприклад, колишні баскетболісти та зависокі, то, ймовірно, дитина може бути такою ж. Тоді тренер, мабуть, відмовиться від цієї дитини. У фігурному катанні потрібні дрібніші спортсмени», – ділиться планами дівчина.
Після того, як запрацює відділення фігурного катання на базі ЛДЮСШ №2, розпочнуть і набір тренерів, адже самій дівчині справитися з такою кількістю юних спортсменів буде практично нереально.
«Зараз у мене є два помічники. Вони фігуристи з інших областей, але навчаються у Львові. Спершу їм потрібно закінчити університет фізичної культури, тільки після цього ми зможемо взяти їх офіційно на посаду», – каже молода тренерка.
Також дівчина сподівається, що у Львові таки збудують професійну льодову арену.
«Зараз ніби закладається фундамент на побудову ковзанки у ТРЦ Spartak. Але там теж є багато питань. Звичайно, щоб краще б її побудувало місто, щоб це не була комерційна ковзанка», – пояснює наша героїня.
«Зараз у мене є два помічники. Вони фігуристи з інших областей, але навчаються у Львові. Спершу їм потрібно закінчити університет фізичної культури, тільки після цього ми зможемо взяти їх офіційно на посаду», – каже молода тренерка.
Також дівчина сподівається, що у Львові таки збудують професійну льодову арену.
«Зараз ніби закладається фундамент на побудову ковзанки у ТРЦ Spartak. Але там теж є багато питань. Звичайно, щоб краще б її побудувало місто, щоб це не була комерційна ковзанка», – пояснює наша героїня.
Тренер у 24 роки
Можна сміливо стверджувати, що 24-річна Анастасія стала основоположником фігурного катання у Львові. Дівчина розповідає, що має надзвичайні амбіції щодо розвитку цього виду спорту у нашому місті і дуже хоче, аби її вихованці як мінімум виграли путівку на Олімпійські ігри, а як максимум – здобули там високе місце.
«Я чітко для себе розумію, що для цього треба робити, як готувати спортсменів. Водночас знаю, що на цьому шляху буде багато перешкод. Але я до них готова», – ділиться планами дівчина.
Можна сміливо стверджувати, що 24-річна Анастасія стала основоположником фігурного катання у Львові. Дівчина розповідає, що має надзвичайні амбіції щодо розвитку цього виду спорту у нашому місті і дуже хоче, аби її вихованці як мінімум виграли путівку на Олімпійські ігри, а як максимум – здобули там високе місце.
«Я чітко для себе розумію, що для цього треба робити, як готувати спортсменів. Водночас знаю, що на цьому шляху буде багато перешкод. Але я до них готова», – ділиться планами дівчина.
Анастасія Онищенко називає себе суворою тренеркою, але разом із тим не забуває про підтримку та турботу своїх юних фігуристів. Дівчина намагається знайти підхід до кожної дитини не лише на тренуваннях, але й перед змаганнями: готує спортсменів по-максимуму як фізично, так і психологічно.
«Кожного разу наголошую, що ми їдемо лише за кубками та за першими місцями. Діти зараз хочуть перемагати, тож для мене це насправді величезний показник. Я їх налаштовую на те, що треба працювати ще більше та ще краще, адже тільки тоді буде результат.
Звісно, без якихось невдач у спорті не обходиться. На одних змаганнях ти перемагаєш, а на інших можеш бути в кінці. Для дітей це інколи важко. Наприклад, на останніх змаганнях 7-річна дівчинка, яка посіла третє місце, після виступу в роздягальні кричала: «Це нечесно! Судді несправедливі!». Її спершу заспокоювала мама, бо мені потрібно було готувати іншого спортсмена до виходу на лід, а потім я підійшла до неї та пояснила, що це лише проміжні змагання, що потрібно більше працювати і тоді все вийде. Насправді підтримка тренера дуже важлива».
Розпочали юні львівські фігуристи новий сезон вдало. На змаганнях у Білій Церкві маленькі спортсмени здобули 10 медалей. А наприкінці січня відбудеться чемпіонат Львівської області у Новояворівську, на яких львівську школу фігурного катання представлять одразу 28 дітей.
Підсумовуючи, Анастасія розповіла, що для неї сьогодні фігурне катання та тренерська діяльність: «Цей вид спорту для мене – це життя. Навіть коли про це говорю, всередині вирують справжні емоції. У ковзанах мені набагато комфортніше, аніж ходити в домашніх тапочках. В них кожного дня проводжу по 5-6 годин. Коли приходжу додому, то завжди прокручую вправи та результати дітей. Виходить, що я тим постійно живу. От в мене, мабуть, до тренерства лежало серце. Ця справа – це суто бажання душі».
Автор, верстка: Вероніка Рой
Фото: Facebook-сторінки Анастасії Онищенко та Figure Skating Lviv, НОК у Львівській області