Подорож Львовом з Ільком Лемком
Що ховається за Ратушею і каплицею Боїмів?
У п'ятницю, 27 вересня, Львів святкував Всесвітній День туризму. Протягом дня кожен охочий мав можливість відвідати чимало цікавих екскурсій та дізнатися невідомі факти про місто Лева. Кореспондент Львівського порталу також вирішив долучитися до Дня туризму та відправився на екскурсію містом з відомим львівським дослідником Ільком Лемком.
Мандрівка пролягала інноваційним туристичним маршрутом, вздовж якого прокладені навігаційні таблички з QR-кодами, що об'єднують найцікавіші відкриття та історичні пам'ятки міста. Маршрут створено за книгою Ілька Лемка «Львів понад усе».
Отож запрошуємо і вас поринути в історію міста Лева та дізнатися більше про Львів разом із Ільком Лемком.
Мандрівка пролягала інноваційним туристичним маршрутом, вздовж якого прокладені навігаційні таблички з QR-кодами, що об'єднують найцікавіші відкриття та історичні пам'ятки міста. Маршрут створено за книгою Ілька Лемка «Львів понад усе».
Отож запрошуємо і вас поринути в історію міста Лева та дізнатися більше про Львів разом із Ільком Лемком.
Європейські цінності старовинного Львова
Розпочинаємо нашу подорож із серця Львова – площі Ринок. Знаєте, я думав, яке найбільше досягнення, пов'язане з площею Ринок та з львівською Ратушею. І дійшов до думки, що це – місце народження нашої української державної символіки. Під час революції «Весни народів» у 1848 році на тодішній ще австрійській Ратуші, збудованій у середині XIX століття, вперше замайорів жовто-синій стяг як український, національний та державний прапор. Також тут Головна Руська Рада (перша політична організація в Галичині, – ред.), яка виникла під час революції «Весни народів», прийняла за українську національну символіку давнього золотого лева на синьому тлі, і це був знак Галицько-Волинських князів. За легендою, цей прапор нібито пошила дружина цісаря Франца Йосифа І (імператор Австро-Угорщини, – ред.).
Розпочинаємо нашу подорож із серця Львова – площі Ринок. Знаєте, я думав, яке найбільше досягнення, пов'язане з площею Ринок та з львівською Ратушею. І дійшов до думки, що це – місце народження нашої української державної символіки. Під час революції «Весни народів» у 1848 році на тодішній ще австрійській Ратуші, збудованій у середині XIX століття, вперше замайорів жовто-синій стяг як український, національний та державний прапор. Також тут Головна Руська Рада (перша політична організація в Галичині, – ред.), яка виникла під час революції «Весни народів», прийняла за українську національну символіку давнього золотого лева на синьому тлі, і це був знак Галицько-Волинських князів. За легендою, цей прапор нібито пошила дружина цісаря Франца Йосифа І (імператор Австро-Угорщини, – ред.).
Останнім часом мене наштовхує питання Львова та європейських цінностей. Деякою мірою можна стверджувати, що тут були покладені основи європейських цінностей: правова держава, громадянське суспільство, відсутність корупції, високий моральний рівень. Середньовіччя називають темними часами. І цей бренд темного Середньовіччя тягнеться і донині. Але чи насправді це було так? Знаєте, якщо зазирнути в історію, можна побачити чимало доказів величезного просвітництва, моралі, цивілізованості в ті давні часи.
У Середньовіччі король Речі Посполитої не міг відійти від закону та вплинути на суд. Уявляєте, це було неможливо: ні теоретично, ні практично. В цей час, до речі, король сам особисто розглядав усі суперечки. Наприклад, він міг вивчати питання щодо будівництва: чи можна у Львові на місці двох кам'яниць збудувати одну нову. І колись неможливо було когось підкупити, аби щось збудувати, адже все вирішував сам король.
Нещодавно натрапив на один цікавий випадок, який трапився 1566 році – це давнє Середньовіччя. Тоді королем був Сигізмунд II Август. У львівській хроніці написано, що він особисто розглядав якийсь майновий спір між двома львівськими містянами: один називався Ян Долина, а інший – Роберт Фукс. Судді переслали королю свій вердикт стосовно цього питання, а той у свою чергу зробив помітку і відіслав назад. Згодом виявили, що король допустився помилки, він не врахував якийсь пункт закону. Вони позначили цю помилку і відіслали йому назад. Уявляєте, якийсь там кепський львівський магістрат вказує королю на помилку? Щоб мав зробити король у темному Середньовіччі? На наступний день, напевно, міг сказати всім відрубати голови. Але тоді король, ніби нічого і не сталося, просто виправив помилку. Оце була правова держава, король не відходив від закону, а мова про підкуп, наприклад суддів, взагалі не йшла.
У Середньовіччі король Речі Посполитої не міг відійти від закону та вплинути на суд. Уявляєте, це було неможливо: ні теоретично, ні практично. В цей час, до речі, король сам особисто розглядав усі суперечки. Наприклад, він міг вивчати питання щодо будівництва: чи можна у Львові на місці двох кам'яниць збудувати одну нову. І колись неможливо було когось підкупити, аби щось збудувати, адже все вирішував сам король.
Нещодавно натрапив на один цікавий випадок, який трапився 1566 році – це давнє Середньовіччя. Тоді королем був Сигізмунд II Август. У львівській хроніці написано, що він особисто розглядав якийсь майновий спір між двома львівськими містянами: один називався Ян Долина, а інший – Роберт Фукс. Судді переслали королю свій вердикт стосовно цього питання, а той у свою чергу зробив помітку і відіслав назад. Згодом виявили, що король допустився помилки, він не врахував якийсь пункт закону. Вони позначили цю помилку і відіслали йому назад. Уявляєте, якийсь там кепський львівський магістрат вказує королю на помилку? Щоб мав зробити король у темному Середньовіччі? На наступний день, напевно, міг сказати всім відрубати голови. Але тоді король, ніби нічого і не сталося, просто виправив помилку. Оце була правова держава, король не відходив від закону, а мова про підкуп, наприклад суддів, взагалі не йшла.
Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В. «Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»)
Чорна труна у львівській Ратуші
Про львівську Ратушу, де нині працює чимало чиновників, існує одна дуже повчальна та містична легенда. 450 років тому з'явилася історія про те, що залами, кімнатами тодішньої ще ренесансної Ратуші літав привид чорної труни. А сурмач, який мав кімнату біля балкону вежі, завжди хрестився, коли з'являвся її привид. Ніхто не міг пояснити причину появи цієї чорної труни, однак одному із лавників – судді у давньому Львові, що провадили кримінальні справи, – таки вдалося розгадати цю таємницю. Виявляється, 450 років тому львівський главничий кримінальний суд недостатньо уважно розглянув справу підозрюваного у вбивстві чоловіка та послав на смерть невинну людину. Пройшов деякий час та справжнього вбивцю знайшли, але було запізно, бо невинний постраждав. І ось з того часу ця чорна труна літає нашою Ратушею і нагадує про те, що не треба «гребти гроші лопатою», не треба випускати злочинців та садити за ґрати невинних людей. Вона лише скромно наголошує, що потрібно уважно та прискіпливо розглядати кримінальні справи. На першій сторінці книги лавників після цього випадку навіть вивели напис: «Пам'ятай про чорну труну».
Про львівську Ратушу, де нині працює чимало чиновників, існує одна дуже повчальна та містична легенда. 450 років тому з'явилася історія про те, що залами, кімнатами тодішньої ще ренесансної Ратуші літав привид чорної труни. А сурмач, який мав кімнату біля балкону вежі, завжди хрестився, коли з'являвся її привид. Ніхто не міг пояснити причину появи цієї чорної труни, однак одному із лавників – судді у давньому Львові, що провадили кримінальні справи, – таки вдалося розгадати цю таємницю. Виявляється, 450 років тому львівський главничий кримінальний суд недостатньо уважно розглянув справу підозрюваного у вбивстві чоловіка та послав на смерть невинну людину. Пройшов деякий час та справжнього вбивцю знайшли, але було запізно, бо невинний постраждав. І ось з того часу ця чорна труна літає нашою Ратушею і нагадує про те, що не треба «гребти гроші лопатою», не треба випускати злочинців та садити за ґрати невинних людей. Вона лише скромно наголошує, що потрібно уважно та прискіпливо розглядати кримінальні справи. На першій сторінці книги лавників після цього випадку навіть вивели напис: «Пам'ятай про чорну труну».
Скажу вам, що ця чорна труна літає у Ратуші і до сьогодні. Я працював у мерії п'ять років, і у нас, знаєте, є чиновники, які люблять допізна залишатися на роботі. Вони сидять, п'ють каву та вирішують складні, надважливі питання міста. Ці люди мені казали: «Знаєте, пане Ілько, у лівому крилі, поблизу дерев'яних сходів, з'являється силует, схожий на чорну труну». Моя перша думка тоді була: чи часом не перепили наші чиновники кави?. Можливо, історія про чорну труну правдива, адже всі ж докази її існування є, але сам я в це не дуже вірю;)
Турецька облога Львова
Наступна наша зупинка – Латинський кафедральний собор. Багато хто проходячи повз катедру, міг помітити чорні ядра, які висять на її стінах. Це пам'ятка, яка не дає забути про турецьку облогу Львова 1672 року. Так, зі сторони вул. Галицької висить артилерійське ядро, а за ним є табличка латиною, де описана згадка про цю подію. Там мова йде про те, що 28 вересня 1672 року цим снарядом було вистрілено з турецької гармати. Тоді ядро збило комин на будинку, який знаходився навпроти катедри, зрекошетило та потрапило у вікно за великим вівтарем всередину церкви й прокотилося до розп'яття, але жодної шкоди храму не завдало.
Наступна наша зупинка – Латинський кафедральний собор. Багато хто проходячи повз катедру, міг помітити чорні ядра, які висять на її стінах. Це пам'ятка, яка не дає забути про турецьку облогу Львова 1672 року. Так, зі сторони вул. Галицької висить артилерійське ядро, а за ним є табличка латиною, де описана згадка про цю подію. Там мова йде про те, що 28 вересня 1672 року цим снарядом було вистрілено з турецької гармати. Тоді ядро збило комин на будинку, який знаходився навпроти катедри, зрекошетило та потрапило у вікно за великим вівтарем всередину церкви й прокотилося до розп'яття, але жодної шкоди храму не завдало.
Взагалі Львів пережив чимало облог, але ця турецька є найбільш феноменальною та цікавою. В середині XVII століття Османська імперія піднімалася з колін. У 1672 році турки вирішили нападати на Європу через Львів. Тоді 1500 захисникам міста приходилося боротися проти 200 тисяч турків, які йшли на місто Лева. При чому, лише 20 захисників Львова були вояками регулярної королівської армії з двома невеличкими гарматами на Високому Замку, 400-500 людей – це вишколена піхота, а решта 1000 осіб – це сучасною мовою добровольчі батальйони, прості мешканці міста: купці, ремісники, звичайні робітники та інші. У цей час кожен львів'янин-чоловік повинен був мати вдома рушницю певного зразка, 300 фунтів пороху та 300 куль. Таким чином львів'яни самі себе захищали.
Облога Львова турками тривала досить довго – 20 днів. І от власне, лишень за 28 вересня – дата, яка записана на табличці на катедрі, військовий комендант Львова Еліаш Лонський нарахував 1500 пострілів гармат з обох боків. Місто не здавалося, але турецький султан почав вимагати викуп. Львів'яни насправді справно платили ці викупи, але саме в цей рік грошей в міській касі не було. Тоді турецький султан сказав вибрати 10 львів'ян, які будуть сидіти у турецькій темниці. На той час у Львові залишилися тільки патріотичні люди, з почуттям високої гідності. І уявіть собі, найбагатші і найзнатніші львів'яни сперечалися, хто піде у турецьку в'язницю. Зрештою, до турецької неволі пішли три поляки, троє українців, двоє євреїв та двоє вірмен. І через вісім років, коли місто заплатило весь викуп, ці заручники повернулися до Львова, однак троє з них померли у тюрмі.
Облога Львова турками тривала досить довго – 20 днів. І от власне, лишень за 28 вересня – дата, яка записана на табличці на катедрі, військовий комендант Львова Еліаш Лонський нарахував 1500 пострілів гармат з обох боків. Місто не здавалося, але турецький султан почав вимагати викуп. Львів'яни насправді справно платили ці викупи, але саме в цей рік грошей в міській касі не було. Тоді турецький султан сказав вибрати 10 львів'ян, які будуть сидіти у турецькій темниці. На той час у Львові залишилися тільки патріотичні люди, з почуттям високої гідності. І уявіть собі, найбагатші і найзнатніші львів'яни сперечалися, хто піде у турецьку в'язницю. Зрештою, до турецької неволі пішли три поляки, троє українців, двоє євреїв та двоє вірмен. І через вісім років, коли місто заплатило весь викуп, ці заручники повернулися до Львова, однак троє з них померли у тюрмі.
Лікарська династія Боїмів
Ще одною визначною пам'яткою архітектури для Львова є каплиця Боїмів – перлина львівського ренесансу, яка розташована між вулицею Галицькою та Латинським кафедральним собором. Однак мало хто знає, що на місці цієї каплиці колись знаходився цвинтар. На цьому кладовищі спочивали бургомістри, знатні купці та священнослужителі. У 1772 році за наказом імператора Йосифа ІІ з санітарно-гігієнічних міркувань його було наказано перенести на околиці міста.
Ще одною визначною пам'яткою архітектури для Львова є каплиця Боїмів – перлина львівського ренесансу, яка розташована між вулицею Галицькою та Латинським кафедральним собором. Однак мало хто знає, що на місці цієї каплиці колись знаходився цвинтар. На цьому кладовищі спочивали бургомістри, знатні купці та священнослужителі. У 1772 році за наказом імператора Йосифа ІІ з санітарно-гігієнічних міркувань його було наказано перенести на околиці міста.
Згодом на цьому місці бургомістр Георг Боїм вирішив збудувати родинну каплицю. І досі з боку вул. Галицької на стіні споруди можна побачити два автентичних портрети – Георга Боїма та його дружини Ядвіґи Катажини Нижневської.
Взагалі рід Боїмів був досить видатним. Бургомістр Львова Георгій Боїм був єдиним хірургом у Львові, який, як висловлюється літописець, навхрест різав у голові кістки. Сучасною мовою – робив операції з трепанації черепа. Хочу відзначити, що в ці часи 90% бургомістрів були лікарями. Спитаєте чому? Тоді було модно бути лікарем. І якщо один із нащадків цієї родини захотів піти іншою дорогою – стати, наприклад, правником, його позбавляли спадщини.
Взагалі рід Боїмів був досить видатним. Бургомістр Львова Георгій Боїм був єдиним хірургом у Львові, який, як висловлюється літописець, навхрест різав у голові кістки. Сучасною мовою – робив операції з трепанації черепа. Хочу відзначити, що в ці часи 90% бургомістрів були лікарями. Спитаєте чому? Тоді було модно бути лікарем. І якщо один із нащадків цієї родини захотів піти іншою дорогою – стати, наприклад, правником, його позбавляли спадщини.
Взагалі рід Боїмів був досить видатним. Бургомістр Львова Георгій Боїм був єдиним хірургом у Львові, який, як висловлюється літописець, навхрест різав у голові кістки. Сучасною мовою – робив операції з трепанації черепа. Хочу відзначити, що в ці часи 90% бургомістрів були лікарями. Спитаєте чому? Тоді було модно бути лікарем. І якщо один із нащадків цієї родини захотів піти іншою дорогою – стати, наприклад, правником, його позбавляли спадщини.
Взагалі рід Боїмів був досить видатним. Бургомістр Львова Георгій Боїм був єдиним хірургом у Львові, який, як висловлюється літописець, навхрест різав у голові кістки. Сучасною мовою – робив операції з трепанації черепа. Хочу відзначити, що в ці часи 90% бургомістрів були лікарями. Спитаєте чому? Тоді було модно бути лікарем. І якщо один із нащадків цієї родини захотів піти іншою дорогою – стати, наприклад, правником, його позбавляли спадщини.
Син Георга Боїма Павло також був медиком та навіть став особистим лікарем короля Речі Посполитої Сигізмунда III. Але найбільш видатним з цієї родини був онук Георга Боїма, який називався Михайло Боїм. Він народився у Львові у 1612 році. В 14 років потрапив у важку аварію, після якої пообіцяв присвяти все своє життя служінню Богові. 10 років він провів у чернечій келії, у дуже строгому обряді. Він писав листи до Папи Римського з проханням скерувати його до Китаю як місіонера. У 1643 році йому таки дозволи поїхати до Китаю. Невдовзі львів'янин став місіонером при дворі представника династії Мін, котрий вів боротьбу в Південному Китаї проти маньчжурських окупантів. Згодом Михайло Боїм відправився в Рим до Папи із проханням надати допомогу династії Мін. Таким чином скромний монах зі Львова вирішував масштабні геополітичні проблеми.
Крім цього, Михайло Боїм відзначився у світі і як науковець. Адже він був першим європейцем, який зробив опис Південно-Східної Африки, першим у світі вченим, який написав монографію про флористику. Львів'янин був найпершим, хто познайомив Європу з практикою вимірювання пульсу та голковколювання. Михайло Боїм зробив детальний опис Китаю та Китайської стіни й довів, що Корея – це не острів, як тоді вважали Європі, а півострів.
Винайдення першої у світі гасової лампи
Львів має 100 доказів першості у різних галузях. Ось до прикладу, з аптекою «Під золотою зіркою» Петра Міколяша, яка зараз розташована на вул. Коперника, 1, пов'язана історія винайдення першої у світі гасової лямпи. Її у 1853 році винайшли два місцеві фармацевти Йоган Зег та Ігнатій Лукасевича. Спершу працювали над завданням Петра Міколяша, свого власника, який попросив їх спробувати добути із нафти спирт. Цього їм не вдалося зробити, але натомість вони шляхом крекінгу нафти винайшли цей гас. Тоді це вважалося абсолютно новітнім джерелом світла, яке не киптявіє. До винайдення гасової лампи, вулиці міста освітлювали сальні світильники, які розбризкували цей жир на одяг, тому люди постійно мусили їх обходити. Вже згодом, у 1858 році, у Львові було введено газове освітлення вулиць. Крім цього, у 1853 році у львівському шпиталі відбулася перша надскладна хірургічна операція при світлі гасової лампи.
Львів має 100 доказів першості у різних галузях. Ось до прикладу, з аптекою «Під золотою зіркою» Петра Міколяша, яка зараз розташована на вул. Коперника, 1, пов'язана історія винайдення першої у світі гасової лямпи. Її у 1853 році винайшли два місцеві фармацевти Йоган Зег та Ігнатій Лукасевича. Спершу працювали над завданням Петра Міколяша, свого власника, який попросив їх спробувати добути із нафти спирт. Цього їм не вдалося зробити, але натомість вони шляхом крекінгу нафти винайшли цей гас. Тоді це вважалося абсолютно новітнім джерелом світла, яке не киптявіє. До винайдення гасової лампи, вулиці міста освітлювали сальні світильники, які розбризкували цей жир на одяг, тому люди постійно мусили їх обходити. Вже згодом, у 1858 році, у Львові було введено газове освітлення вулиць. Крім цього, у 1853 році у львівському шпиталі відбулася перша надскладна хірургічна операція при світлі гасової лампи.
Хочу ще трішки розказати і про нафту у Львові. Взагалі нафта у місті Лева відома ще з XIII століття. І мало хто згадує, що на початку XX століття українська Галичина була третьою у світі територією за її видобутком. З 1900 по 1913 роки тут щороку видобували понад 2 млн тонн нафти. Також є ще один абсолютно феноменальний факт, який мене вразив. Ми з товаришем якось перебирали давню пресу, коли писали книжку про вулиці Львова та побут, і в газеті «Вільна Україна» знайшли матеріал за 1967 рік, а це був ще Радянський Союз, в якому було написано: «Сьогодні на кухнях москвичів запалали газові вогники. Москвичі дуже зраділи. Це пішов газ України, з Шебелинки». Виявляється, що у Росії усі ці запаси нафти були віднайдені аж наприкінці 1960 років – на початку 1970 років.
Історія «Слави» на Оперному театрі
Львівський театр опери та балету вирізняється особливою атмосферою, з ним пов'язано чимало цікавих легенд та історій. Так, предметом однієї з найцікавіших суперечок стала головна скульптура Опери «Слава», що прикрашає фронтон будівлі. Якщо пригледітись до неї, то можна побачити, що вона має округлий животик. Так ось ректор Львівського університету, професор акушерства та гінекології Антоній Марс-Нога, проходячи з товаришами біля театру, побився об заклад, що у «Слави» не випадково такий круглий животик. Професор заприсягнувся, що такий живіт буває тільки у жінок на четвертому місяці вагітності. Очевидно, парі було закладене на доволі «круглу» суму. Щоб підтвердити свої слова і виграти суперечку, Марс-Нога пішов до скульптора Петра Війтовича, який ліпив «Славу», і взяв у нього адреcу натурниці, що позувала йому. Згодом Марс-Нога довідався в натурниці, що коли вона позувала, то була дійсно на четвертому місяці вагітності.
До речі, відзначу, що цей факт навіть задокументовано у польській пресі.
P.S. Кожен охочий може пройти самостійно цим туристичним маршрутом та дізнатися незнані раніше таємниці Львова. Для цього достатньо лише мати із собою смартфон. Екскурсійна подорож містом Лева прокладена за допомогою стрілок та спеціальних табличок з QR-кодами. Вони встановлені безпосередньо біля пам'яток, а стрілки вказують шлях до наступної локації.
Загалом туристичний маршрут об'єднує 15 найцікавіших відкриттів та історичних пам'яток міста. Серед них – Ратуша, Кафедральний собор, каплиця Боїмів, аптека «Під золотою зіркою», палац Потоцьких, парк ім. Івана Франка, національний університет ім. І. Франка, Оперний театр і пам'ятник Т. Шевченкові, Єзуїтський костел, Природничий музей, театр ім. Марії Заньковецької, Вірменська церква, музей-пошта, Домініканський собор, пам'ятник Івану Федорову.
Загалом туристичний маршрут об'єднує 15 найцікавіших відкриттів та історичних пам'яток міста. Серед них – Ратуша, Кафедральний собор, каплиця Боїмів, аптека «Під золотою зіркою», палац Потоцьких, парк ім. Івана Франка, національний університет ім. І. Франка, Оперний театр і пам'ятник Т. Шевченкові, Єзуїтський костел, Природничий музей, театр ім. Марії Заньковецької, Вірменська церква, музей-пошта, Домініканський собор, пам'ятник Івану Федорову.
Автор, верстка: Вероніка Рой
Фото: Львівський портал, Україна Інкогніто, zabytki.in.ua, Фотографії старого Львова, Zbruch