львівський портал
За лаштунками волонтерської кухні
Як львівські господині допомагають військовим?
Ми постійно кудись поспішаємо: на роботу, навчання, зустріч. Та як часто у цій метушні ми згадуємо про те, що в Україні шостий рік триває російсько-українська війна? Сьогодні над нами мирне небо, за винятком межі окупованого Донбасу та Криму, але наш спокій та безпеку щоденно оберігають українські військові. Саме вони ціною власного життя стримують агресора зі сходу, який щосили прагне насадити «русский мир». Цей варварський світогляд уже приніс розруху у Чечні, Грузії і Сирії, а тепер його намагається зупинити уся Україна.

Коли ворог вторгся на нашу землю у 2014 році, українська армія не була готовою до цього, але патріоти-добровольці і волонтерський рух створили справжнє оборонне диво. Потроху наша армія зміцніла, увійшла до 10-ки армій Європи, втім волонтерський рух дотепер не втратив своєї актуальності. Живий доказ цьому – волонтерська кухня на вулиці Просвіти у Львові. Тут вже п'ять років поспіль виготовляють смаколики для українських захисників на передовій. Львівський портал дізнався, чим частують українських захисників та, яку страву вони полюбляють найбільше.
Особливістю Львівської волонтерської кухні є те, що вона турбується про те, щоб українські захисники були нагодовані смачною домашньою їжею. Для цього місцеві господині від початку війни готують такі звичні та домашні для нас страви: борщ, ліниві голубці, усілякі зупи та навіть солодку кашу. Але для того, щоб наготовані смаколики не зіпсувалися дорогою на схід, їх заготовляють у сухому вигляді.

На подвір'ї нас радо зустрічає головна господиня на цій кухні Оксана Мазар. Для пані Оксани приміщення на Просвіти, 4-А – не просто робота, а друга домівка, адже упродовж п'яти років вона проводить у цих стінах більше часу, аніж вдома.

Волонтерська історія Оксани Мазар розпочалася у 2014 році з допомоги Народній Самообороні Львівщини.
«Якось десь вичитала про сухі зупки та борщі. То й подумала, що у мене за містом є город і я можу сушити домашні овочі. От так я й долучилася до волонтерства, і як бачите, так втягнулася, що вже п'ять років минуло»,згадує Оксана Мазар.
Оксана Мазар
До того, як пані Оксану «поглинуло» волонтерство, вона займалася підприємницькою діяльністю. Жінка згадує, що Львівська волонтерська кухня почалася 2014 року у церкві святого Климентія папи.

«Раніше ми писали про допомогу, залучали інших волонтерів, або самотужки збирали овочі… Люди вишукували рецепти в інтернеті, сушили продукти вдома, а потім приносили у церкву. Приносили хто що мав: моркву, буряк, капусту… Потім ми збиралися і фасували у страви. Тоді не було таких об'ємів як зараз, то сьогодні у нас справжні витребеньки. Заготовляємо сушені гриби, кабачки, болгарський перець, а раніше були лише скромні борщові набори та зупка гречана… але навіть й це дуже виручало хлопців. З часом об'єми зростали, нам надали приміщення на вул. Сербській і туди ми купили першу сушку, щоб самостійно сушити… Це все було у складі іншої волонтерської спільноти. А вже півтора року ми – окрема ГО "Львівська волонтерська кухня". Зараз активно співпрацюємо з гуртівнею та фермерами, які нам безвідмовно та безкоштовно надають потрібні овочі та фрукти і лише запитують, cкільки потрібно. Зокрема, найбільше нам допомагає агрофірма "Дзвони" з Перемишлянського району», – розповідає господиня.

За словами Оксани Мазар, сьогодні на кухні працюють люди різних професій: екскурсовод, професор, бухгалтер, лікар, художники та інші.
«Пенсіонери, молодь, ніхто не цурається виснажливої фізичної праці, коли робить добрі справи для України», – зауважила Оксана Мазар.
Оксана Мазар
За роки українці вже звикли жити у воюючій країні, тому розпитуємо пані Оксану, чи допомагають кухні небайдужі, так само як і п'ять років тому.

«Я б не сказала, що ми сильно відчули різницю. Ми співпрацюємо з такими людьми, для яких за п'ять років нічого не змінилося. Вони як допомагали, так і допомагають. Нам дуже багато допомагає громада Бібрки. Свого часу вони навіть нам город садили. Також у Бібрці оголошують для нас збірку овочів, продуктів. Наприклад, після Великодня люди зібрали для нас 1500 домашніх яєць. До нас також приходять студенти і навіть діти. Іноді заходять і наші захисники, але у всіх них однакова реакція, що й важко описати. Зі сльозами на очах вони бачать, що на вулиці люди ведуть безтурботне життя, а тут щось готується для них», – розповідає пані Оксана.

Свій великий внесок у роботу Львівської волонтерської кухні робить «Об'єднання українок Люксембургу», зокрема Наталія Павлик. Для кухні вона висилає вінілові рукавички, які є дороговартісними, але так необхідні господиням.

Чи не найбільший внесок робить Юрій Янчишин з Італії. Він постійно допомагає кухні технікою, а також регулярно присилає італійські прянощі та сухарики.
Зокрема, при нас господні відкривають отриману посилку від пана Юрія, у якій – італійська м'ята для чаю.
Після розмови пані Оксана показує нам волонтерські володіння. Львівська волонтерська кухня – це три приміщення: кухня, маленька кімнатка, в якій зберігають сушені овочі та готову продукцію, а також кімната, де стоять сушки. Загальна площа володінь – 36 кв м.

Перше, що розумієш, коли заходиш на кухню: тут дуже спекотно (працює чотири сушки – авт.) та тісно. Влітку господинь рятує внутрішнє подвір'я.
Поки ми розмовляли з пані Оксаною, на подвір'ї господині чистили буряк та нарізали помідори для борщу, які згодом відправили у сушку. В розмові пані Оксана додає, що вже упродовж п'яти років щоночі вона разом зі своєю подругою Людмилою закладає продукти в сушку.
Поруч господині також фасують енергетичний напій для захисників.
Окрім звичних продуктів для сушки на кухні нас пригощають сушеним апельсином, бананом та навіть ананасом.
Пані Оксана розповідає, що найбільше хлопці полюбляють ліниві голубці.
Окрім лінивих голубців, на полицях стоять різні зупи та солодка каша. Пані Оксана зауважує, що 10-літровою каструлею борщу можна нагодувати близько 25 людей.
Під час екскурсії розпитуємо у господинь, чого найбільше потребує кухня, якщо наші читачі захочуть допомогти. Відтак на кухні будуть раді овочам, борошну, цукру, спеціям, кориці, зелені, горіхам, крупам (рис, пшенична крупа, пшоно, вівсянка), гороху та квасолі.

Також завжди є потреба у складових для трав'яного чаю: листі смородини, малини, ожини, суниці, вишні, м'яті, мелісі, чебреці, звіробої, калині, шипшині, ромашці.
«Ми не просимо грошей, бо щонеділі збираємося біля Гарнізонного храму з 11:30 год. до 12:00 год. та пропонуємо випічку власного виробництва. Із тих коштів ми сплачуємо рахунки та закуповуємо продукти, які потрібні для кухні. Також купуємо пакети, спеції, крупи. За електроенергію теж платимо самі, в середньому виходить 10 тисяч гривень в місяць. Окрім того сплачуємо оренду, а це ще додаткові 800 гривень за місяць», – розповідає Оксана Мазар.
Сухі страви захисникам відправляють, коли волонтери вирушають на передову. Господиня ж зазначила, що найбільше навантаження припадає на свята: Миколая, Новий рік, Різдво та на Великдень.
«Багато хто говорить: "нащо ви то вже робите?" Але у нас нічого не залежується, скільки ми би того не зробили. Хлопці завжди раді сухим домашнім стравам та підтримці тих, кого вони захищають», – наголосила Оксана Мазар.
Оксана Мазар
Вона також розповіла, що за останні три – три з половиною роки господині Львівської волонтерської кухні зробили понад 40 тисяч пакетів різних страв: борщик, зупа гречана, кабачкова, горохова, з макаронами, з грибами, а також солодку кашу, чай, узвар, енергетичні суміші та медівник.
Однак у кожної монети є й зворотній бік. Господині нарікають, що за п'ять років львівська влада багато обіцяла, але жодного разу не надала реальної допомоги волонтерській кухні.

Відомо, що приміщення на Просвіти, 4-А належить департаменту освіти і науки ЛОДА, яке з лютого 2018 року здає його Львівській волонтерській кухні в суборенду. Оксана Мазар наголошує, що за оренду завжди сплачують вчасно. Однак постійно виникають труднощі у продовженні оренди.

Від міської ради Львова допомоги теж не дочекалися…

«Ми неодноразово зверталися до чиновників різних рангів за приміщенням, але жодної реакції від них не було», – додає Оксана Мазар.


Не приховує вона свого розчарування й в депутаті Львівської мерії, учаснику постійної депутатської комісії архітектури і містобудування та охорони історичного середовища Сергія Іваха, керівника Української Галицької Партії, депутата Львівської міської ради Тараса Чолія, а також заступника голови Львівської облради Володимира Гірняка. Мовляв, багатообіцяючі депутати навіть перестали брати від волонтерів слухавки.

Кухарям-волонтерам прикро, що українській діаспорі мирне небо над Україною потрібне більше, аніж деяким місцевим політикам, які живуть тут.

Львівська волонтерська кухня постійно потребує помічників, тому якщо ви хочете допомогти, вам будуть раді щодня із 12 години на вулиці Просвіти, 4-А.

Телефон волонтерської кухні: +38 (096) 096-60-26
Телефон гарячої лінії: +38 (098) 630-69-70


Текст, верстка: Анастасія Мельник
Фото: Анастасія Мельник, Facebook-сторінки: Оксана Мазар, Ірина Сало, Надія Ткачук

Загрузка...