– Ми, кияни, по-доброму заздримо тому духу підприємництва, який є у галичан. Кожного разу, приїжджаючи до Львова, помічаємо все більше цікавих точок. Я впевнена, що європейська інтеграція цьому теж сприяє, зокрема, це стосується і того, що Львівщина – найбільший експортер, якщо порівнювати інші області України, – наголосила під час свого виступу керівник команди проекту «Громадська синергія» Зоряна Міщук.

Тут додамо, що для ознайомлення українських підприємців із широким спектром допомоги у вигляді грантів, вигідних кредитів, що дозволяють вдосконалити свою діяльність в Україні або ж вийти на ринки ЄС і знайти там бізнес-партнерів, видали брошуру «Європейські інструменти для розвитку малого та середнього бізнесу України», яка наповнена корисними інфографіками та алгоритмами. Видання створили в рамках «Проекту використання європейських фінансових інструментів для розвитку агропромислового сектору (МСП) України». Проект реалізовано за фінансової підтримки ЄС та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту «Громадська синергія».

Як розповів перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Ростислав Замлинський, у структурі зовнішньої торгівлі області майже 80% займають країни-члени ЄС, у той час торгівля з Росією становить «копійки».

– Зовнішня торгівля в нас зросла фактично на 50%, – хвалиться посадовець. – Дуже приємно, що 80% експорту складають країни ЄС. Росія – 10 тис. доларів за останній місяць, тобто це «копійки». Воно не впливає суттєво, хоча, я вважаю, що продавати ми можемо будь-кому, а от, щоб купувати, варто добре думати.

Що стосується капітальних інвестицій, то, за його словами, цей показник у 2018 році складав 122 млн дол., у 2015 році – 27 млн дол.

«Це рівень довіри інвесторів до регіону, що тут працюють освічені і працелюбні люди, що є відкритість і прозорість влади. Так, сьогодні на супроводі перебуває понад 600 різних інвестиційних проектів», – зазначив Ростислав Замлинський.

Особливу увагу він акцентував на секторальній підтримці ЄС, зазначивши, що завдяки їй вдалося залучити майже 190 млн грн.

– Мені дуже приємно чути у Варшаві чи Києві, що Львівщина завжди на першому місці щодо коштів, які залучаються по проектах міжнародної технічної допомоги. Окрема подяка ЄС за секторальну підтримку. Сумарно завдяки їй ми залучили майже 190 млн грн, загальна сума всіх проектів – 420 млн грн… На сьогоднішній день у нас вже є проектів на понад 2 млрд грн. Тому будемо звертатися, щоб збільшити ці кошти, адже маємо дуже багато якісних проектів, – наголосив Ростислав Замлинський.

Перший заступник голови Львівської ОДА розповів, що наш регіон рекламує себе закордоном, проводячи різноманітні промотури та дні культури.

– Ми поставили собі за ціль запрошувати якомога більше людей з-за кордону, починаючи від надзвичайних та повноважних послів, закінчуючи тим, що ми кудись їдемо і розповідаємо про себе. Наша держава, на превеликий жаль, не має таких коштів для інформаційної політки, щоб мати свої канали в ЄС… Тому ми робимо різноманітні промотури, дні культури, дуже важливу роботу проводимо з українцями за межами нашої держави.

Ростислав Замлинський переконаний, що безвізовий режим України з ЄС не спровокував відтік профкадрів з регіону, а навпаки ця конкуренція сприяла підвищенню зарплати у області.

«Я не вважаю, що безвіз сприяв чи спровокував від'їзд професійних чи виробничих кадрів, особливо у Львівській області. Ті, хто хотів, поїхали ще в 90-х роках. Низка з них вже повертається назад, це правда. Львівщині безвіз приніс тільки розвиток. Ця конкуренція дала можливість збільшити зарплату», – зазначив Ростислав Замлинський.

За його словами, зараз зварювальники, кранівники у області заробляють від 25 тис. грн.

«Це майже тисяча доларів. І це правда. А якщо ще врахувати соціальні фактори, адже закордоном все одно не відчуватимеш себе як вдома…», – сказав перший заступник голови Львівської ОДА.

Говорячи про інтеграцію в контексті авіасполучень, посадовець особливу увагу звернув на колосальне збільшення пасажиропотоку львівського летовища. Так, у 2014 році аеропорт прийняв 585 тисяч пасажирів, а у 2018 році – майже в 3 рази більше. Як пояснив Ростислав Замлинський, це пов'язано зі залученням нових компаній, безвізовим режимом.

«Ця робота і цей шлях, який ми пройшли за 4 роки, був складним, але приніс свої результати. Питання сьогодні до кожного з нас, що ми обираємо і куди рухаємося. Ми сьогодні всі разом повинні сказати «так» розбудові країни, руху в НАТО, в Європейський Союз», – резюмував перший заступник голови Львівської ОДА.

Своєю чергою віце-президент Львівської торгово-промислової палати Володимир Коруд розповів про певні інструменти підтримки підприємців для виходу на ринки ЄС.

На його переконання, дуже важливою є робота Комітету з питань зовнішньоекономічної діяльності, який працює при Львівській торгово-промисловій палаті (дорадчо-консультативний орган, метою діяльності якого є більш ефективно використовувати підприємницькі ініціативи, розвивати підприємницьке самоврядування, краще використовувати лобістські інструменти задля розвитку підприємництва і ділової активності в регіоні, – Ред.).

– Торгово-промислові палати і в Україні, і в світі, окрім своїх членів, мають так звані комітети підприємців. Відтак у нас із 14 комітетів є один, який займається зовнішньоекономічною діяльністю. Збираються підприємці, яким цікавий експорт, вони напрацьовують якісь пропозиції, ми своєю чергою приробляємо до них руки-ноги і йдемо до влади: того ж Ростислава Замлинського чи іншого керівника, урядового Офісу підтримки експорту, Міністерства економіки, Верховної Ради.

Торік торгово-промислова палата відкрила у Львові Школу експортера.

– Поки що вона працює для початківців. Але будемо її розширювати. Провели аналіз із кафедрою зовнішньоекономічної та митної діяльності Львівської політехніки і розробили 8 навчальних модулів. Підбираємо якісних тренерів-викладачів, намагаємося збирати у групі до 15 осіб, – розповів Володимир Коруд.

Як він пояснив, торгово-промислова палата надає такі послуги малим та середнім підприємцям, які хочуть вийти на ринки ЄС: оцінка готовності компанії до експорту, аналіз вимог до продукції на закордонному ринку, розробка експортної стратегії, підготовка до участі в закордонних виставках, організація її відвідання, навчання на тренінгах.

Також Володимир Коруд згадав про роботу Європейської мережі підприємств (проект Європейського Союзу, що реалізується в рамках Програми ЄС з підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств «COSME», – Ред.).

– Її учасниками є 2 млн компаній з Європи та всього світу. Вона дає можливість, створивши профіль, просувати свою продукцію та компанію на ринки, отримувати запити та можливі замовлення через нього.

Так, в Україні є 7 інституцій, які під'єднані до активної модерації Мережі. Торгово-промислова палата, до якої входить і Львівська ТПП, – одна з них.

Додамо, що 12 квітня в «Банк Готелі» у Львові проходитиме інформаційний день європейської мережі підприємств.

Ще один цікавий проект – німецька Служба старших експертів.

– Щоби експортувати, треба мати що, виробляти якісну конкурентоздатну послугу або продукт. Німецька промисловість має величезний досвід. Багато фахівців, вийшовши на пенсію, готові ділитися ним. Німецький уряд створив структуру, яка фінансує їх для того, щоб вони приїхали в Україну на конкретне підприємство і змогли надати певні консультації.

Фактично їм нічого не доводиться платити, просто забезпечити проживання. Так, зараз у нас перебуває 7 німецьких експертів. Працює це так: подається заявка, служба в Німеччині шукає експерта, якщо він погоджується, оформляється його приїзд та робота на відповідному підприємстві, – розповів віце-президент Львівської торгово-промислової палати.

У своєму виступі директор Центру підтримки бізнесу NewBiznet, експерт програми «Fit for Partnership with Germany» товариства GIZ Олена Бей наголосила, що Німеччина є в п'ятірці наших ключових партнерів як у імпорті, так і в експорті.

За її словами, серед найбільших пересторог і міфів українських малих та середніх компаній щодо роботи з німецькими бізнес-партнерами такі:

•незнання німецької бізнес-культури, мовний бар'єр;

•недовіра до України через війну та корупцію;

•дуже високі стандарти якості продукції;

•висока конкуренція на ринку Німеччини;

•невпевненість у своїх силах (у можливостях компанії);

•важко виходити на німецький ринок через їхню бюрократію і прогалини в українському законодавстві;

•в українського МСБ мало фінансових ресурсів та кваліфікованих кадрів, щоб адекватно реагувати на виклики ринку Німеччини.

– Більшість із них є реальними. Так, на ринку Німеччини і справді висока конкуренція; через війну і корупцію німці достатньо обережно ставляться до співпраці з українськими компаніями; український малий та середній бізнес не має достатньо коштів і фахівців, щоб правильно дослідити німецький ринок та реагувати на його потреби. Але щодо моменту із забюрократизованістю німецького ринку, думаю, тут можна посперечатися, і це швидше неправда, – пояснила вона.

Олена Бей розповіла про те, чим може бути корисною для підприємств Програма Федерального міністерства економіки і енергетики Німеччини з підготовки управлінських кадрів «Fit for Partnership with Germany». Це, як вона зазначила, одномісячна бізнес-місія українських підприємців, менеджерів у Німеччину, зокрема, мова йде про підвищення та розвиток компетенції для співпраці українських підприємств з німецькими, а також допомогу в налагодженні контактів.

– У цю програму можуть потрапити не всі бажаючі. Це повинні бути компанії, які мають потенціал для зовнішньоекономічної діяльності. Працівники, які їдуть, мусять знати англійську, тому що все спілкування проходить цією мовою. Також мають бути конкретні плани щодо співпраці з Німеччиною.

Програма не просто займається організацією цієї бізнес-місії, а й далі активно працює з випускниками. У Львові та інших регіонах України є так звані відкриті партнерські платформи. Центр підтримки бізнесу є у Львові координатором. Так, на Львівщині всього вже є 82 випускники програми і понад 600 осіб охоплено заходами в рамках відкритої партнерської платформи.

Серед учасників програми представник ТзОВ «Галичина-Захід» Андрій Талама (за результатами закуплено елеватор компанії «Riela» на суму 1 млн євро для зменшення собівартості продукції); представник поліграфічної галузі, фінансовий директор групи компаній DOMEN Олексій Шинкаренко (співпраця з імпорту 0,5 млн євро/рік, ідея виробництва паперу з трави).

– Приємно, що є багато учасників зі сфери сільського господарства, і не просто з малих, а навіть з мікропідприємств. Зокрема, власник ФГ «Еко-лани» Олександр Бойко налагодив поставку до Німеччини замороженої малини. Але оскільки це малесеньке підприємство, вони скооперувалися з іншим, щоб виконати ту партію, яку замовляли німецькі партнери. Наталія Олександренко випускає сичужні сири з власної молочної продукції. Вона подивилася на певні технології випуску крафтових сирів, стала учасницею іншої програми Німецько-українського фонду і безкоштовно отримала обладнання для виробництва твердих сирів, – каже Олена Бей.

Своєю чергою співвласник власного швейного виробництва «Самбай» Юрій Самець поділився досвідом свого підприємства, а також розповів детальніше про виклики у цій галузі.

– У нас з дружиною сімейна компанія, – каже він. –Заснували бізнес у 2015 році, вирішивши шити сорочки. Ми побачили вільну нішу: в той час виготовляти в Україні і купувати в Китаї була одна і та ж ціна. Тому почали над цим працювати.

Щодо того, яка зараз у нас ситуація на ринку, то більшість компаній працюють на давальницьких умовах.

– Сюди привозять сировину, зліплюють її до купи і відправляють, тобто тут шиють по 3-4 євро за штуку, а там продають по 120 євро, – пояснює він.

Як наголошує Юрій Самець, зараз така тенденція, що компанії закривають бренди, повністю переходячи на давальницьку сировину, щоб заробляти гроші.

– Із точки зору нинішнього дня це дуже-дуже добре виглядає. Тобто, ти майже нічого не вкладаєш: приїхала сировина, пошили, відправили, прийшли гроші на рахунок. Якщо завтра партнер скаже, що не дасть замовлення, – все. І ми бачимо, особливо це стосується східної території, яка працювала на Росію, а потім цей ринок зупинився, масові рухи з пошуку роботи.

Основним завданням для підприємця є популяризація його бренду, бо, як пояснює Юрій Самець, за цим – майбутнє.

– Шити можна будь-де, але скоро дуже багато всього буде автоматизовано, до того ж зростатимуть зарплати в Україні, в нас залишиться те, що ми можемо робити дуже добре, а саме дизайнити, створювати і придумувати якісь напрямки. Тому, зараз частинку того, що ми заробляємо, вкладаємо в розвиток бренду, розуміючи, що це – на майбутнє, – розповідає співвласник власного швейного виробництва «Самбай».

Ще одним з напрямів діяльності його компанії є пошиття для корпоративного сектору, зокрема, для ресторанів, готелів. І це, як зауважує Юрій Самець, суттєво піднімає підприємство в очах іноземних партнерів.

– Таким чином чином заробляються бали, щоби згодом продемонструвати іноземним партнерам досвід роботи з такими-то мережевими компаніями. Це для них важливий «плюс», якщо з вами хтось рахується. Ще один напрям – іміджеві проекти. У 2018 році наша компанія постачала сорочки для Олімпійської збірної України. При вказуванні цього факту для іноземних партнерів, матимемо великий бонус.

Що стосується експорту, то брендова продукція підприємства поки туди не йде, тривають перемовини.

– Наша брендова продукція наразі не експортується. Ми роздали взірці і наразі в процесі переговорів. Все-таки їх цікавить ціна. Тут, до речі, є важлива річ: Угода про вільну торгівлю з ЄС, Угода про вільну торгівлю з Канадою передбачає можливість безмитного експорту за умови правильного походження товару. У нашій продукції в легкій промисловості сировина – 70% вартості. Щоб отримати сертифікат Євро 1 для безмитного експорту в Європу необхідно, щоб сировина була наша або привезена з Європи. Привозячи її звідти, ми не вписуємося в рамки, а в Україні вона наразі не виробляється в тій кількості і якості, яка нам потрібна.

Окрім цього він розповів про те, як виникла ідея створити кластер індустрії моди у Львові.

– Коли ми почали працювати, побачили, що між учасниками ринку абсолютно відсутня комунікація. Люди закриті один від одного, між ними конкуренція… Тоді виникла така ідея, міська рада ініціювала цей процес, і в липні цього 2018 року був створений Західноукраїнський кластер індустрії моди.

Основні його завдання – спільні цінності учасників, комунікація, розвиток внутрішнього ринку, виставки, презентації, міжнародна співпраця, тощо. Так, станом на сьогодні там вже є 30 підприємств. Серед найближчих запланованих заходів – виставка українських виробників на площі перед ЛНУ ім. І.Франка, яка проходитиме 4-5 травня.

Особливу увагу Юрій Самець звернув на проблему з кадрами у швейній галузі. Як він пояснив, в Україні ця сфера дуже сильно занепала у силу певних обставин: швачки не були потрібні, поки все постачалося з Китаю. А тепер є запит на фахівців, але брак самих фахівців. Цю ситуацію взялися вирішувати створивши відповідну школу у Львові.

– Коли виникло питання кадрів, пішли в ПТУ, а там нема наборів. Тобто є робота за достойні гроші, а працювати нема кому. Сиділи думали і вирішили створити школу. З промо-кампанії школи забрали слово «швея» і «ПТУ». І люди почали йти вчитися, при чому – за гроші. Важливою особливістю школи є те, що тут вчаться не молоді люди, а ті, що хочуть змінити професію. Дорослому, щоб вступити в ПТУ, треба здати ЗНО і провчитися 2,5 роки. Натомість у школі можна вчитися без ЗНО, триває все це 2 місяці. Ми забрали з їхньої програми все, що непотрібно дорослим. Після такого двомісячного навчання люди вже йдуть працювати на підприємства, – каже Юрій Самець.

P.S. Угода про асоціацію відчинила для українців двері у ЄС, але згідно з висновками експертів, на жаль, більша частина підприємців не знає, як залучати міжнародну допомогу та європейські кошти для успішного ведення і розвитку свого бізнесу. Ще слід багато вчитися відмикати згаданими інструментами двері на європейські ринки, втім, як наголосили під час конференції фахівці, ми лише ступили на цей шлях і все попереду.