У Львові збудують сміттєпереробний завод на який звозитимуть сміття з усього міста та на цьому тривоги стурбованих мешканців не завершуються, адже на львів'ян очікує ще й побудова станції компостування сміття. І якщо сміттєвого гіганта чекати ще мінімум 2-3 роки то компостувальня запрацює вже до 1 червня 2019 року.

Станцію компостування зведуть на вулиці Пластовій – поруч із майбутнім сміттєпереробним заводом та очисними спорудами «Львіводоканалу». На заводі сміття сортуватимуть за фракціями для подальшої переробки. На компостувальні перероблятимуть опале листя і скошену траву з усього Львова, а щоб суміш була ще гримучішою, туди потраплятимуть й органічні відходи зі столів львів'ян.

Наскільки безпечним є будівництво таких об'єктів у межах міста, і чого очікувати львів'янам, вивідав журналіст «Львівського порталу», який вирушив на ревізію подібних об'єктів до сусідньої Польщі.
Як з'ясувалося, процес поводження із відходами у Польщі керується трьома головними законами. Це закон про охорону навколишнього середовища, закон про відходи та регламент підтримання чистоти території гмін (районів). Про це на зустрічі із українськими журналістами розповів директор муніципального підприємства управління відходами міста Познань Станіслав Кенск.
Усі підприємства, які мають справу із переробкою сміття, мають відповідні дозволи. Відходи облікують відповідними нормами. У місцях, де живуть люди, норма змішаних відходів на одного мешканця становить близько 20 літрів твердих побутових відходів на місяць.

Познань, де офіційно проживає близько 500 тисяч осіб, продукує орієнтовно 210 тисяч тонн змішаних відходів у рік. Із них близько 30% – органічні відходи.

Як ділиться Станіслав Кенск, відколи у Познані збудували компостну станцію, то місто на 30% скоротило масу нагромадженого сміття, адже саме таку частку у ньому посідають органічні відходи, які у Познані почали переробляти на родючий компост і не лише.
“
Зі станції компостування у Познані, куди звозять органічні відходи від 600 тисяч жителів, ми отримуємо три продукти переробки – компост, тепло та струм. Якщо на старті роботи станції (4 роки тому – авт.) за рік переробляли 18 тисяч тонн органічного сміття, то на сьогодні ця цифра становить близько 45 тисяч тонн. В перспективі плануємо збільшити потужність переробки до 60 тисяч тонн у рік. Водночас увесь комплекс працює із додатковою 10% потужністю. Це передбачено для того, аби станцію не засипали органікою при її пікових надходженнях, як під час масової появи трави весною чи опадів листя восени», – повідомив Станіслав Кенск.
У Польщі із 30% сміття отримують родючий компост, а також біогаз та струм, який реалізовують для потреб населення.
Макет станції компостування у Познані (Польща)
Станіслав Кенск зізнається, що найбільший зиск від переробки органічного сміття – це видобуток біогазу – метану.
“
Чим більша частка побутових органічних відходів – тим більша потужність видобутку метану. Відходи трави і їжі порівнювати не варто. Бо від самої трави лише корови продукують метан (сміється – ред.). Якби можна було відмовитися від переробки зелених відходів на користь винятково кухонної органіки, то від процесу метагенності «горіли» б двигуни станції і виділялася величезна кількість метану», – говорить Станіслав Кенск.
Водночас він наголошує, що увесь процес компостування екологічний і контролюється на дотримання санітарних норм.

Відчути на собі усю шкоду чи переваги станції компостування у Познані журналісти змогли на собі.
Виявилося, що процес компостування у Познані майже безвідходний. Про це розповів представник компанії, що здійснює обслуговування виробничого комплексу, Вальдемар Вітковський.
“
Станція компостування розташована у місцевості Сухий Ліс, яка є частиною агломерації міста Познань. Ця станція призначена для обробки зелених біодеградованих відходів, які є результатом роздільного збирання, запровадженого на території Познані. Технологія максимально автоматична, тому станцію обслуговує всього сім осіб», – повідомив він.
Процес компостування має кілька етапів. Спершу матеріал привозять на станцію вантажівками. Далі на нього чекає попередня обробка, де розриваються поліетиленові пакети. Після цього конвеєр доставляє сміття на перший етап ферментації та так-званого активного компостування. Процес ферментації триває три тижні, і стільки ж триває процес активного компостування, тобто збагачення киснем. Після цього чотири тижні відбувається етап дозрівання матеріалу на спеціальних полях.

Уже готовий матеріал подрібнюється, фасується та йде на продаж.
Станція компостування неприємно тхне?
Не будемо лукавити, але майже уся лінія компостування супроводжується характерним компостним душком. На нюх складається враження, що ти перебуваєш у стайні. При цьому запах не різкий. Найбільш відчутний він безпосередньо усередині виробництва, де розміщені тунелі визрівання та поля дозрівання компосту. Натомість на вулиці неприємний запах майже не вловлюється, хіба що ви впритул наблизитеся до компосту, який ще дозріває.
Вже готовий компостний продукт не несе жодної шкоди, він нагадує ґрунтове добриво, яке фасовано можна придбати у садово-квіткових центрах, і його без остраху власноруч демонструють працівники станції компостування та пересвідчуються працівники ЛКП «Зелене місто».

Якщо процеси визрівання ще не завершені, то компост віддає тепло
У Львові також планують, що харчові та зелені відходи, які займають близько 30% із складу усіх ТПВ, будуть збиратися окремо, щоб безпосередньо переробляти на корисний натуральний компост.

“
Хочемо для Львова запозичити досвід Познані. Нещодавно виконком ЛМР прийняв рішення започаткувати у Львові міську станцію компостування відходів і паралельно розбудовувати систему роздільного збору кухонних відходів від населення, щоб ці відходи додавати до загальної біомаси, яку оброблятиме станція. Ми визначили, що ЛКП «Львівспецкомунтранс» повинне забезпечити парк контейнерів для органічних відходів (такі, як ми тут побачили у Польщі), а також окремий сміттєвоз, який збиратиме саме цей тип відходів. Всі зелені відходи з міста також потраплятимуть на цей майданчик, де разом із харчовими відходами будуть змішуватися та перетворюватимуться на компост. У який не потраплятимуть жодні хімічні домішки», – керівник ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря.
У Львові, де проживає майже мільйон населення, планують звести компостувальний центр, що перероблятиме всього 30 тисяч тонн органічних відходів у рік. За оцінками експертів «Зеленого міста», станція передовсім розрахована на переробку зелених відходів – опалого листя та скошеної трави із залученням побутових органічних відходів від населення, кількість яких зростатиме, однак нестрімкими темпами.

Експерти Польщі назвали заплановані об'єми переробки органіки для Львова вкрай малими. Проте Вадим Ноздря запевнив, що «при потребі потужності компостувальної станції можна буде збільшити удвічі. Також на першому етапі спорудження компостувальні не передбачено етапу з видобутку біогазу».

Однак питання регенерації біогазу на станції компостування у Львові – питання часу, адже досвід Польщі зайвий раз переконує, що ця ідея видобутку біогазу доволі приваблива та перспективна для втілення у майбутньому.

«Нами передбачено можливість розширення станції компостування. Зокрема, йдеться про можливість добування станції збору біогазу. Однак спочатку нам потрібно запустити процес та налагодити систему поводження з відходами у Львові», – зазначив Вадим Ноздря.
Цікаво також, що вироблений на львівській станції компост планують використовувати для розвитку садово-паркової зони міста, надлишок продавати, але спершу потужності скерують для рекультивації Грибовицького сміттєзвалища.

Керівник «Зеленого міста» також запевняє, що аби втілити цей проект – багато часу не потрібно, і місце для нього вже підшукали.

“
У нас є достатньо вдала локація, щоб розмітити компостувальню. Є відповідні рішення та доручення, і ми очікуємо, що вона запрацює вже наступного року... Станція компостування буде на вулиці Пластовій, поруч із майбутнім сміттєпереробним заводом. Цей комплекс доповнить систему поводження і переробки відходів у Львові. Плануємо із складу усіх відходів, а це за попередніми підрахунками 240 тисяч тонн на рік, забрати якомога більше органічних відходів від населення, аби вони не потрапляли на сміттєпереробний завод. Як тільки зможемо отримувати від громади максимально посортовані відходи, то навантаження на сміттєпереробний завод стане меншим, і він працюватиме більш ефективно», – додав чиновник.
Зауважимо, що мешканці територій, прилеглих до компостувальні, не мають жодного дискомфорту, бо знаходяться у лісовому масиві і на відстані. У Львові ця відстань буде удвічі більшою ніж та, яку журналістам продемонстрували у Польщі.

Рекультивоване сміттєзвалище у Познані поруч з містом та компостувальною станцією
Людям, які виступають проти будівництва заводу на Пластовій, 13 через можливий неприємний запах, варто знати, що він на заводі у місті Жари (Польща) майже відсутній, адже сміття не нагромаджують, а оперативно розсортовують на фракції.
Сміття завозиться вантажівками, де його відразу вивантажують до трьох відсіків – паперових, пластикових та змішаних відходів. Щорічно відсіки з готовими фракціями зростають, а маса змішаних ТПВ зменшується.

На першому етапі переробки сміття на заводі його вантажать на машину, яка розриває сміттєві пакети, а далі воно конвеєром прямує на лінію, де працюють люди, які із потоку сміття відбирають великі предмети. У цьому ж блоці завдяки ручній праці й стартує перший процес сортування сміття.
В подальшому процес доволі автоматичний, і сміття прямує на сортування, де його крізь сита, намагнічування і всмоктування розділяють на фракції.
Цікаво, що у серці заводу за всім процесом стежить фахівець із України Юрій Передирій, який працює головним оператором лінії від початку створення заводу. Чоловік спостерігає за порядком процесу на моніторах та швидко реагує, якщо відбуваються якісь збої чи сміттєві затори.
На сьогодні роздільне збирання у Жарах стосується п'яти категорії відходів: це пластикова упаковка, макулатура, скло, органічні відходи і залишкові відходи.
Органічне сміття компостують у так званих тунелях, яких на заводі всього вісім




















У процесі переробки також виготовляють тверде паливо для котлів, а сміття, яке не піддається подальшій обробці, – виокремлюється і захоронюється.
До прикладу, львівський сміттєпереробний завод матиме кілька різних зон сортування на фракції та аж 24 тунелі закритого типу, де контролюватимуть параметри клімату та викиди. Також працюватимуть спеціальні фільтри, що не дозволять поширенню неприємного запаху.

Для додаткових гарантій консультувати та наглядати за будівельними, екологічними нормами та фінансовими витратами будуть європейські фахівці від ЄБРР та Фонду Східноєвропейського партнерства, які й фінансують проект.
Цікаво, що поляки теж пережили спротив населення при будівництві сміттєпереробних заводів.

За словами першого заступника міського голови м. Жари Патріка Фалінські, початок був доволі складний, тому що ідея сміттепереробки була не до кінця усім зрозуміла.
«Панувала така думка, що це буде дуже обтяжливо і небезпечно для людей, якщо збудувати подібний заклад. Люди завжди бояться таких речей, як неприємний запах або шум, і не дуже вірять, що сучасні технології дозволять уникнути негативних наслідків. Тому цей період був доволі тривалим, десь до 10 років», – повідомив він.
Окрема тема – сортування сміття мешканцями. Поляки досі перебувають на етапі, коли вчаться, як це потрібно робити.
“
Сортування сьогодні не є обов'язковою вимогою до кожного мешканця, тобто вони мають вибір: або сортуєш, або ні. Але сортування мотивується фінансовою складовою: ті, хто сортують, платять менше, ті, які ні, – платять більше. Тарифи два: 12.50 і 19.50 злотих у місяць від однієї особи. Ціна не залежить від того, яку кількість сміття продукує один мешканець», – зауважив Патрік Фалінські.
Екологічну свідомість поляків виховують із дошкільного віку.
“
Ми дуже тісно співпрацюємо зі школами та садочками, де весь час відбуваються екологічна просвіта, адже дітей переконати в необхідності цього процесу набагато легше, аніж дорослих. Періодично проводимо конкурси з нагородами. Наприклад, протягом року діти збирають батарейки, і та школа, яка збере найбільше, отримує нагороду. Також у аптеках маємо бокси, де збираємо протерміновані ліки», – розповів чиновник.
Закон України «Про відходи» передбачає, що з 1 січня 2018 року всі відходи мають бути перероблені перед тим, як потрапити на захоронення. Львівський портал вирішив детальніше розпитати, яку технологію переробки сміття застосують на львівському заводі у керівника ЛКП «Зелене місто» Вадима Ноздрі.

За його словами, багато хто хотів би, аби у Львові виробляли лише біогаз, як основний продукт діяльності переробки відходів.
“
Біогаз додатково очищують і використовують із нього лише метан. Але чи усвідомлюють автори таких ідей, що коли відбувається процес анеробної ферментації, залишається маса відходів. Після видобутку біогазу із 24 тонн органічного сміття його маса втрачає лише 1.5 тисячі, і 22.5 тисяч тонн залишаються. Відтак виробництво лише біогазу чи енергії не вирішує проблеми львівського сміття в цілому», – зізнається він.
У Польщі кращі фінансові можливості і відходи із процесу анеробної ферментації переходять на подальше компостування. Натомість у Львові залучати для анеробної секції додаткові 10-15 мільйонів євро наразі не планують і навіть побоюються.
“
Устаткування анеробної ферментації – складна технологія, яка передбачає гідроліз, який розщеплює молекули для збільшення відсотку видобутого газу. Але якщо туди потрапляють домішки пластику, металу чи скла, то процес ферментації зупиняється, і обладнання йде на ремонт», – зауважив Вадим Ноздря.
До прикладу, у Познані залишок їде на завод спалювання, у Жарах він потрапляє на спеціально облаштований полігон для так званих хвостів переробки.
У Жарах максимально відсортовують і забирають все, що можна не викидати на полігон.
“
Те, що ми побачили у Жарах, цей завод, який обслуговує 21 район і 200 000 мешканців або 60 000 тон відходів на рік. Завод у Львові буде у 4 рази більший. За технологією він буде майже ідентичний заводу, який ми побачили тут. Порівнюючи цей завод із заводами, який ми бачили у Польщі, Болгарії, Прибалтиці цей завод знаходиться на найвищому рівні автоматизації. Тут максимально відсортовують і забирають все, що можна не викидати на полігон. Тут об'єм залишків становить 20-25% – це дуже якісний показник. У Львові ми плануємо на першому етапі досягти близько 40%. Як ми бачимо, це є цілком реалістичною метою», – повідомив Вадим Ноздря.
Сміттєпереробний авод, який збудують на вулиці Пластовій, 13, буде працювати за технологією механіко-біологічної переробки. Відсортовування відходів відбуватиметься за допомогою спеціального автоматизованого обладнання, а також частково деякі процеси проводитимуться вручну…

- Чому для львівського заводу обрали саме такий спосіб переробки?

- Тому що такий сміттєпереробний комплекс відповідає вимогам Національної стратегії поводження з відходами до 2030 року, яка ґрунтується на найкращих технологіях, які діють у Європі та визнані Європою ефективними у вирішенні проблеми переробки відходів...

Є гарантії, що ми не побудуємо щось відмінне від того, що ми побачили в європейських країнах.

- Де у Львові планується полігон для «хвостів» переробки?
- Облаштування полігонів можливе за межами міст. Відтак місто шукає територію, щоб домовитися з власником про те, щоб влаштувати такий полігон. У Національній стратегії управління відходами передбачено, що кожна область має визначити локацію на своїй території для розташування нового регіонального полігону, для потреб усієї області. Це чітко прописано як відповідальність обласної влади. Ми слідкуємо за процесом, і якщо він не буде розвиватися у правильному напрямку, то ми будемо змушені самі знайти можливість подіти залишки переробки.

Як один із варіантів ми розглядаємо можливість облаштування карти для брикетованих відходів, яка буде на відстані 100-120 км від міста. Щоб зекономити на транспорті, ми спресуємо 30-40 % залишкових відходів і транспортуємо на цю відстань.
- На скільки небезпечно будувати такі об'єкти у межах Львова?
- Якби це було небезпечно, то навряд чи було би прямо дозволено його будувати. Це прописано в державних будівельних нормах: «розміщення таких об'єктів передбачено в периферійні міській зоні».

Ми розташовуємо його на межі міста та області, на території очисних споруд, де є вільна територія, яка потрапляє в санітарно-захисну зону. Санітарно-захисна зона має бути не менше 500 м до найближчої житлової забудови. У нашому випадку це становить понад 1000 м. Нормативи в Польщі – 150 метрів, в Україні – 500 метрів.

- Переробка не шкодитиме екології?

- Повітря та рідини будуть проходити стадію очистки. Як ми бачили у Польщі, під кожною коморою компостування будується спеціальний збірник. Рідина не просто відводиться і очищується, вона декілька разів використовується в процесі компостування. Оскільки ця технологія спочатку активно розвивалася в Німеччині, зараз понад 160 заводів побудовано в Польщі, то вона відпрацьована з точки зору екологічності. І оскільки нас фінансує Європейський банк і Європейський фонд, то ми будемо робити тільки по-європейськи. В іншому випадку нас не профінансують. Проектування технологічної частини комплексу роблять європейці, українці в свою чергу адаптують технологію і вписують її в генеральний план розташування комплексу на тій території, яка визначена.

- Скільки відходів щодня продукує Львів?

- 600 тонн на добу, а це близько 240 тисяч тонн у рік.

- Чи вистачить одного заводу на майже мільйонне місто?
- Новий завод буде розрахований на потужність, яка забезпечить потреби Львова – 240 тисяч тонн відходів на рік. Це оцінки при двозмінній роботі заводу. Працівників однієї зміни буде близько 60 осіб, включно з працівниками адміністрації. Безпосередньо на лініях працюватиме 40-50 осіб. Водночас, проект передбачає можливість збільшення потужностей, або введення на заводі додаткової третьої зміни.

- На якому етапі зараз перебуває цей проект? Коли завод має запрацювати?

- Якщо тендерні процедури завершаться вчасно, будівництво сміттєпереробного заводу у Львові можуть розпочати вже наступного року. Роботи мають тривати 24 місяці. Наразі ми на етапі отримання всіх дозвільних документів і процедур, щоб завершити розробку проекту і пройти державну комплексну будівельну експертизу.
- Скільки потрібно фінансів, щоб побудувати сміттєпереробний комплекс і станцію компостування у Львові та який термін окупності проектів?
- 25 млн євро – це орієнтовний бюджет будівництва комплексу під ключ. Станція компостування не потребує великих капіталовкладень. Треба мати визначену ділянку, тверду підлогу, накриття, мобільні машини і механізми, які коштують не так дорого. Що стосується питання окупності. Цей проект фінансується кредитними коштами під міську гарантію. Можливість оплачувати кредит, залучений для будівництва, залежить від того, який буде встановлений тариф за переробку. Якщо він буде достатній для того, щоб окрім фінансування експлуатаційних витрат ще й оплачувати кредит і відсотки, то це буде найзбалансованіша ситуація.

Перші 7 років це буде субсидія з міського бюджету. Але все ж не варто забувати, що це соціально важливий проект.

На уточнююче запитання, то все ж скільки років триватиме повернення запозичених коштів, Вадим Ноздря зазначив: «В нас кредит на 13 років. 3 роки – пільговий період, 10 років – виплата відсотків. Реалії в тому, що навряд чи є сенс у достроковому поверненні такого кредиту, адже відсотки помірні. Кредитор – Європейський банк. Будемо планувати так, щоб кредит виплачувати за 13 років, адже місто має багато інших важливих проектів, які також потрібно фінансувати.

Як уточнили у ЛКП «Зелене місто», загальна сума надана з боку ЄБРР становить – 35 млн євро (10 – грант, 25 – кредит). З них близько 25 – вартість механіко-біологічного комплексу, інші кошти – на рекультивацію сміттєзвалища, формування муніципальної системи поводження з відходами.
- І все ж цікаво, яка доля Грибовицького сміттєзвалища?
- Тіло полігону Грибовицького сміттєзвалища 26 га – це велика площа і маса сміття, яке горнули у яр. На сьогодні товщина сміттєвого покриву становить понад 100 метрів.

У першу чергу потрібно проводити випологоджування схилу, до рівня не більше 18 градусів. Це робиться для того, аби унеможливити подальші зсуви. Сьогодні ж на Грибовицькому сміттєзвалищі трапляються обриви і схили до 75 градусів.

Далі слід вирішити чи не головну проблему Грибович – облаштування станції очистки фільтратів. Це проблема всіх сміттєзвалищ в Україні, адже маса відходів, які лежать просто неба, утворюють фільтрати через опади. Саме через дощову воду, яка проходить крізь сміття, й утворюються шкідливі фільтрати.

Ще однією проблемою є дегазація. У зв'язку із реакціями у тілі полігону буде створено також станцію збору біогазу.

Після цього на Грибовицькому сміттєзвалищі будуть створювати багатошаровий захисний екран його поверхні, що також передбачає створення півтораметрового родючого шару ґрунту і появу рослинності.

Згодом на Грибовицькому сміттєзвалищі залишиться вирішити головну екологічну проблему – озер кислих гудронів. Але це компетенція не Львова, а Львівської області. На жаль областю досі не зроблено жодних кроків, щоб почистити цю територію від гудронів, а вони самі по собі нікуди не дінуться.

У ідеалі їх необхідно переробити на сірчану кислоту та бітум, або пічне опалення. Це – недешеве задоволення. У будь-якому разі їх потрібно безпечно зберігати, бо їхнє перебування під відкритим небом є небезпечним.

Але ми не будемо завершувати рекультивацію Грибовицького сміттззвалища без вирішення проблеми гудронів. Питання кислих гудронів і фільтрату для ЛКП «Зелене місто» – на одному пріоритетному рівні. Проблема вже у процесі вирішення.
Команда журналістів та ЛКП «Зелене місто»
на ревізії у Польщі
Автор, верстка: Андрій Котенський
Фото: Андрій Котенський та Ірина Середа