Тисячолітні аюрведичні знання з медицини, які не мають терміну давності

«… Аюрведа – найдавніша з існуючих у світі систем медичної допомоги. Достовірно відомо, що перші її канони були записані три тисячі років тому. Як система меддопомоги, вона офіційно визнана в трьох країнах світу – Індії, Непалі та Шрі-Ланці. У США аюрведа є однією з галузей альтернативної медицини.

Основним в аюрведичній медицині є принцип індивідуального підходу до пацієнта: поняття «пракріті», тобто індивідуальна конституція людини, яка включає в себе три основні параметри – психологічний портрет, фізіологічні та анатомічні особливості. Окрім цього, існують три елементи, які на санскриті (літературна давньоіндійська мова, - Ред.) називаються «вата» (вітер) – принцип управління, передачі інформації, в першу чергу це діяльність нашої нервової та ендокринної систем; «пітта» (вогонь) – принцип трансформації, мова йде про травлення, засвоєння їжі; «капха» (вода) – принцип стабільності, адаптивності, тут йдеться про імунну систему, розвиток, життєдіяльність клітин, тканин, побудову організму. Всі вони об'єднуються в одне ціле і ніколи не розглядаються окремо.

Аюрведа розглядає здоров'я у першу чергу як динамічний стан організму, який залежить від способу життя людини. Якщо ж ви таки захворіли, тоді розглядаються варіанти впливу з допомогою фітотерапії, фізіотерапевтичних процедур, тощо. Велике значення приділяється так званим «чисткам» організму, але тут завше впроваджується дуже м'який, нетравматичний підхід.

Як я прийшов до аюрведи? Вже з підліткового віку проявляв неабиякий інтерес до природної медицини: цікавили напрямки натуропатії, фітотерапії, якихось альтернативних методів здоров'я. Відтак моя життєва стежка і стежка офіційної медицини розійшлися після отримання кваліфікації молодший медбрат. Тоді я проходив практику в кардіологічному відділенні медінституту. На відміну від Індії, у нас нема підтримуваної державою альтернативної системи медичної освіти, всі ці знання, вся ця освіта, ясна річ, здобувалися самотужки, на різних курсах, в спеціалістів. Я не зупиняюся і постійно продовжую вчитися і далі.

Зокрема, своїм знанням у галузі аюрведи я завдячую передусім Аллі Дмитрієвій. Це чудовий спеціаліст, кандидат медичних наук, заслужений лікар України. Більшу частину свого життєвого шляху вона практикувала як алопатичний лікар, тобто лікар так званої офіційної медицини. Але 15 років тому познайомилась з аюрведою і спрямувала далі свою медичну практику в цьому руслі. Мені пощастило зустрітися з нею, два роки тому я навчався у неї. Також вчився і в лікарів з Росії, тому що там аюрведа розвинена краще і є багато спеціалістів, які закінчували індійські вузи. Так, Алла Дмитрієва навчалася у спеціалістів з Гуджаратського аюрведичного університету в Джамнагарі, мій вчитель з Москви Борис Рагозін так само його закінчував.

Як я вже говорив, найдавніший з канонів аюрведи «Чарака-самхіта» був записаний приблизно 800 р. до н.е., тобто майже три тисячі років тому. І, щоб ви розуміли, студенти до сих пір вивчають аюрведичну медицину за цією книгою, вона далі актуальна.

Традиційна медицина проти нетрадиційної

У міжнародній класифікації традиційну медицину прийнято називати алопатичною, а те, що в нас звикли називати нетрадиційну, в професійних колах іменують комплементарною та альтернативною.

Коли поглянути на методи, які використовує алопатична медицина, вони в основному базуються на двох принципах: блокування або стимуляції. В цілому медична наука західного типу спрямована на те, щоби якомога швидше, не дуже рахуючись з наслідками, зупинити патогенний процес або стимулювати органи чи системи за допомогою досить жорстких по своїй дії синтетичних препаратів або замісної терапії (наприклад, гормонами). Такий підхід допомагає при його коректному застосуванні швидко зняти симптоми, але часто не прибирає причини патології і зазвичай має чимало побічних наслідків. Тут, власне, на допомогу приходить комплементарна медицина.

Привіт, ГРВІ: трав'яний чай замість «Парацетамолу» і «Аспірину»

Якщо ви відчуваєте, що застудилися, необхідно взяти лікарняний на чотири-п'ять днів, лягти у ліжко, а не бігати на морозі. Протягом дня слід випивати 1,5-2 л кип'яченої води (можна додати трішки лимону), достатньо спати, вживати дуже легку їжу (наприклад, овочеві супи). Цього може виявитися цілком достатньо, і зовсім не потрібно пити «Парацетамол», «Аспірин» чи, боронь Боже, антибіотики. Врешті-решт, у нас є власний імунітет і, якщо йому не заважати, він непогано робить свою роботу. При застуді також можна використовувати трави, зокрема, наші народні – ромашку, шавлію, чебрець, деревій тисячолистий. Вони дають антибактеріальний, протизапальний ефект. Більше того, горобина та журавлина багаті вітаміном С і проявляють активність, схожу на дію «Парацетамолу» чи «Аспірину». Тобто від такої застуди абсолютно можна «відбитися» травами.

Якщо ж імунітет ослаблений, і це все не допомагає або процес почався дуже гостро, слід звернутися до алопатичної медицини. Часто для людей важливішими є робота та кар'єра, і, коли вони хворіють грипом, відлежуються вдома день, у кращому випадку – два, запивають це все великою кількістю всіляких знеболюючих, температурознижуючих препаратів, і – до справ. Звісно це не працює, розвивається бронхіт, проігнорували його – починається запалення легень. В такому випадку альтернативи антибіотикам зазвичай багато нема. Знову ж таки, бажано зробити це все грамотно, в ідеалі точно знайти збудника, визначити його у лабораторії, провести тестування на чутливість до антибіотиків. Буває, що хворого «нашпигують» антибіотиками, міксуючи цілих три. Це дуже велике навантаження на організм. Час від часу до мене приходять люди після такої антибіотикотерапії, переважно в них є порушення шлунково-кишкового тракту. Ще одним з побічних явищ є активне розмноження різних грибкових форм.

Для мене комплементарна медицина – насамперед профілактична. Ми п'ємо ці самі біодобавки, трави не для того, щоби лікуватися, а щоби не захворіти. От зараз розумно почати пити імбирний чай, додаючи кардамон, корицю, гвоздику, ромашку, трішки калгану, змінити дієту, прибравши або знизивши кількість ослизнюючих продуктів (біле борошно, цукор, солодощі, тощо). Тоді зменшуються шанси того, що ви «підчепите» якусь хворобу.

Вегетаріанець із 20-річним стажем. М'ясо – токсичний продукт?

Двадцять років тому став вегетаріанцем, з цього моменту в мене припинилися хронічні ГРЗ. Для мене лактовегетаріанство – ідеальна дієта, вирішення дуже багатьох проблем. Правильним чином сформована вегетаріанська дієта є однозначно корисніша і більш цілюща, ніж та, яка включає м'ясо.

Альтернативну медицину хочуть віддати «під крило» Мінкульту і перевести у ланку народних промислів?

Раніше в Україні намагалися якимсь чином взяти її під контроль та упорядкувати: в Києві був створений Інститут нетрадиційної медицини. Там навчали біоенерготерапії, фітотерапії, мануальної терапії, масажу, тощо. Людина, яка не мала медичної освіти в принципі могла пройти навчання і отримати базові знання в медичній сфері і по своїй спеціалізації. Але потім все це «зарубали». І сталося так: якщо хочеш стати, до прикладу, фітотерапевтом, мусиш закінчити медичний заклад (училище або інститут) на загальних засадах, пройти інтернатуру, а далі вже як лікар-алопат можеш прийти в цей навчальний заклад і отримати знання з фітотерапії вже в факультативному форматі як додаткову освіту.

Так, у США існує дуже потужне фармацевтичне лобі, щоби не виникло конкуренції, альтернативній медицині не дають дихати на повні груди. Але там зробили по-іншому: її вивели в окрему індустрію, не прив'язуючи до медицини. Спеціалісти цієї індустрії не мусять мати медичної освіти, їх не називають медиками, це – дієтологи, нутриціологи, спеціалісти зі здорового способу життя. Як на мене, неідеальна ситуація , базова медична освіта тут все-таки необхідна.

У нас ситуація інша. Так, один зі заступників Супрун у інтерв'ю висловив ідею, яка, як я підозрюю, бродить кабінетами високопосадовців, можливо, вона йде і від самого міністра: мова йде про те, що народну медицину, так звану нетрадиційну, у всіх формах та проявах пропонують визнати недоказовою, немедичною сферою і взагалі віддати її Мінкульту. Тобто її сприймають на рівні народних промислів, етнографії.

Фармацевтичний бізнес не боїться конкуренції, бо альтернативна медицина в Україні є «задавленою»

Думаю, що сучасний фармацевтичний бізнес в Україні не дуже боїться якоїсь конкуренції зі сторони альтернативної медицини. Насамперед тому що вона є «задавленою», вона ігнорується, часом відверто шельмується з боку державних структур, фактично виживає, медики часто сприймають її несерйозно. Вони превентивно «зачищають» собі поле, щоби ця конкуренція взагалі не виникала.

Хоча ситуація дещо змінюється: дехто з медиків довіреним пацієнтам каже, мовляв, по протоколу треба виписати оці препарати, але рекомендує замість них купити в аптеці трави. Однак все це робиться «на вушко».

Якісна фітотерапія не така вже і дешева

Хороші фітопрепарати не можуть бути дешевими. Тут має значення і регіон, де ростуть ці трави, і погодні умови, і правильний спосіб сушки та збереження. Щоби вони діяли ефективно, не гірше ніж алопатичні ліки, з них роблять екстракти, тоді їхня сила виростає в рази. Але це все дуже затратно. Відповідно зростає вартість, а разом з цим і їхня ефективність.

І в Індії, і в США все більше переходять на різні екстрактивні форми. Якщо, до прикладу, траву треба пити три місяці, то екстракт пропив місяць – і маєш той самий ефект.

Якщо взяти ромашку чи лаванду, її в Україні – валом, вона росте як бур'ян. Навіть якщо її екстрагувати, то ціни будуть відносно дешеві. Але, якщо стикаємося з серйозними захворюваннями, може знадобитися рідкісна сировина, яку важко виростити або зібрати, а це не може бути дешево. Часом рекомендую своїм пацієнтам певні фітопрепарати, і вони дивуються, мовляв, виходить не значно дешевше, ніж купівля якихось аптечних ліків, які виписує лікар-алопат.

У своїй практиці я переважно орієнтуюся на сучасні патентовані або класичні аюрведичні формули. Хоча я навчався і нашої фармакопеї, але якось більше відійшов у сторону індійської. На нашому ринку є кілька фірм, які імпортують препарати з Індії. Мушу сказати з власного досвіду, що індійські трави ефективніші, там фітотерапевтична фарміндустрія стоїть на вищому рівні, це дуже потужна традиція і школа, її секрети передавалися з покоління в покоління. А у нас в радянські часи фітотерапію взагалі повністю «зарубали», її сприймали як шаманство, знахарство, мало не переслідували. Українська держава принаймні не переслідує, але всерйоз не сприймає. Більше того, індійські, американські, китайські препарати у нас популярніші, тому що там – сучасний підхід: сировину збирають, екстрагують, перемелюють у порошок і пакують у капсули. Люди дуже цінують зручність прийому препаратів, адже не завжди вистачає часу двічі-тричі в день запарювати ці трав'яні збори.

По-друге, алопатична медицина, як я вже говорив, прекрасно справляється з ургентними ситуаціями, хірургією, але явно здає позиції, коли мова йде про всілякі хронічні захворювання, профілактування і підтримання здоров'я. В цьому сенсі люди розчаровуються і шукають альтернативи.

Пульсова діагностика розкаже про ваші хвороби

У принципі мені достатньо однієї-двох консультацій, щоби призначити певний курс лікування. Насамперед я проводжу опитування, огляд та пульсову діагностику, яка практикується тисячоліттями в аюрведичній медицині. З допомогою пульсу можна визначити десь150 параметрів. У своїй практиці я орієнтуюся на пульси основних органів, зокрема, серця, легень, різних відділів шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного, сечового міхура, нирок. Володіючи цією технікою і розуміючи що певна пульсова хвиля означає, я можу зробити відповідні висновки і встановити попередній діагноз. Це все загалом дає мені уявлення про конституцію людини, її індивідуальні особливості.

У своїй діяльності я насамперед націлений на профілактування, тому розпитую у людей про режим дня, сон, харчування, водний баланс, чи є якісь стресові навантаження, далі збираю анамнез (основний суб'єктивний метод дослідження хворого, що полягає в отриманні інформації про хворого та його недугу шляхом розпитування,-Ред.), аналізи, а потім зазвичай назначаю курс. Тут варто наголосити, що у мене дуже індивідуальний підхід, нема такого поняття як протокол.

Якщо говорити про досвід у лікуванні тих чи інших хвороб, то були успішні практики подолання шкірних захворювань, зокрема, псоріазу, гіпотиреозу, залізодефіцитної анемії, всіляких простуд, паразитозів, різноманітних шлунково-кишкових захворювань, починаючи від гастритів, печії до язви, каменів у жовчному чи нирках, вторинних дисменорей (біль під час менструації за наявності супутньої патології,-Ред.) чи аменорей (відсутність менструації протягом шести і більше місяців у жінки репродуктивного віку, - Ред.)…».