Незвичайні діти у звичайній школі
Як розвивається інклюзивна освіта у Львові?
Ще не так давно в Україні діти з особливими потребами були практично ізольованими від світу. Школи неохоче відкривали для них двері, а батьки хотіли вберегти своїх діток від зайвого стресу та обирали між індивідуальним навчанням та навчанням у спеціалізованих школах. Проте у липні 2017 року Президент України Петро Порошенко підписав Закон про інклюзивну освіту. Згідно з ним, діти з особливими потребами можуть навчатися у звичайних школах. Така практика у світі вже активно застосовується, адже це дозволяє «особливим дітям» розвиватися у звичайному соціумі.
Тож, Львівський портал дізнавався, яка ситуація з інклюзивною освітою у Львові?
Що це?
Інклюзивна освіта – це форма освіти, яка передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами в масовій школі, зокрема, в інклюзивних класах. У школі на уроках дитину має обов'язково супроводжувати асистент — фахівець, який допомагає опановувати їй шкільні предмети, підтримує «особливого школяра» на перерві, у їдальні, а також допомагає вчителю у роботі.
Закон про інклюзивну освіту, який в Україні запрацював влітку 2017 року, забезпечує школярів з особливими освітніми потребами навчанням у звичайних класах. Окрім цього, гарантує забезпечення психолого-педагогічною та корекційно-розвитковою допомогою.
Також Законом передбачено, що в інклюзивних класах може навчатися до 30 людей, з яких троє дітей – з особливими потребами, але їх кількість може бути і меншою. Тобто, якщо одна дитина з важкими особливостями, то тоді в такому класі може навчатися максимум дві дитини з особливими потребами.
Інклюзивна освіта – це форма освіти, яка передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами в масовій школі, зокрема, в інклюзивних класах. У школі на уроках дитину має обов'язково супроводжувати асистент — фахівець, який допомагає опановувати їй шкільні предмети, підтримує «особливого школяра» на перерві, у їдальні, а також допомагає вчителю у роботі.
Закон про інклюзивну освіту, який в Україні запрацював влітку 2017 року, забезпечує школярів з особливими освітніми потребами навчанням у звичайних класах. Окрім цього, гарантує забезпечення психолого-педагогічною та корекційно-розвитковою допомогою.
Також Законом передбачено, що в інклюзивних класах може навчатися до 30 людей, з яких троє дітей – з особливими потребами, але їх кількість може бути і меншою. Тобто, якщо одна дитина з важкими особливостями, то тоді в такому класі може навчатися максимум дві дитини з особливими потребами.
Сьогодні у Львові – 38 навчальних закладів, де працюють інклюзивні класи. В них навчається 166 дітей з особливими потребами.
«У порівнянні з 2015 роком кількість навчальних закладів, де відкрили інклюзивні класи, зросла втричі», - розповіла Львівському порталу начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зоряна Довганик.
«У порівнянні з 2015 роком кількість навчальних закладів, де відкрили інклюзивні класи, зросла втричі», - розповіла Львівському порталу начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зоряна Довганик.
Зоряна Довганик
начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зоряна Довганик.
.
Голова громадської організації «Розправлені крила» та мама дівчинки, яка має синдром Дауна і цього року пішла до першого класу у звичайну школу, Юлія Аронова розповіла, що інклюзія також має багато позитивних моментів не лише для дітей з особливими потребами, а й для звичайних дітей, адже таким чином вони розуміють, що всі люди різні.
«Я бачу свою доньку – Діану в соціумі, я не хочу створювати їй якийсь «ковпачок», і під ним її ростити. Саме тому спочатку ми ходили у звичайний садок та віддали її у звичайну школу. У мене є така особиста думка, що я не можу спочатку ховати дитину від суспільства, а потім вимагати від людей, щоб вони її прийняли. Ми хочемо показати суспільству, що люди є різні, це не є страшно, і можна комунікувати з людьми, які по-інакшому бачать світ», - пояснила вона.
«Я бачу свою доньку – Діану в соціумі, я не хочу створювати їй якийсь «ковпачок», і під ним її ростити. Саме тому спочатку ми ходили у звичайний садок та віддали її у звичайну школу. У мене є така особиста думка, що я не можу спочатку ховати дитину від суспільства, а потім вимагати від людей, щоб вони її прийняли. Ми хочемо показати суспільству, що люди є різні, це не є страшно, і можна комунікувати з людьми, які по-інакшому бачать світ», - пояснила вона.
Освіта для «особливих дітей»
Інклюзивну освіту у Львові намагаються впровадити вже щонайменше вісім років. Проте ще донедавна батьки боялися віддавати своїх «особливих дітей» у звичайні школи. Оскільки вважали, що соціум може просто не прийняти їх. Попри це все, за останній рік цей міф розвінчують, і батьки все активніше віддають дітей з особливими потребами у звичайні школи. Яскравим прикладом цього є Юлія Аронова, яка цього року відвела у звичайну львівську школу свою донечку Діанку, дівчинку, яка має синдром Дауна. Кореспондент Львівського порталу навідався у львівську загальноосвітню школу №50, де навчається Діана, аби дізнатися, як там впроваджується інклюзивна освіта.
Інклюзивну освіту у Львові намагаються впровадити вже щонайменше вісім років. Проте ще донедавна батьки боялися віддавати своїх «особливих дітей» у звичайні школи. Оскільки вважали, що соціум може просто не прийняти їх. Попри це все, за останній рік цей міф розвінчують, і батьки все активніше віддають дітей з особливими потребами у звичайні школи. Яскравим прикладом цього є Юлія Аронова, яка цього року відвела у звичайну львівську школу свою донечку Діанку, дівчинку, яка має синдром Дауна. Кореспондент Львівського порталу навідався у львівську загальноосвітню школу №50, де навчається Діана, аби дізнатися, як там впроваджується інклюзивна освіта.
У цій школі відкрили три інклюзивні класи: перший – у 2016 році та ще два – у 2017 році. У них навчаються п'ятеро дітей з особливими потребами. Як зізнається заступник директора з навчально-виховної роботи львівської школи № 50 Галина Рибяк, відкривати перший інклюзивний клас було страшно, адже школа не мала досвіду роботи з «особливими дітьми».
«Так, у нас в школі створено три інклюзивні класи. В 1-А класі навчається двоє діток з особливими потребами – це Діанка та Ромчик, у 1-Б класі навчається також двоє таких діток – Роман та Ігор, а в 2-А класі один хлопчик – Нестор. На наступний рік заяв на поступлення у школу дітей з особливими потребами ще немає. І за нормами Нової української школи, батьки вже би мали звернутися у школи за місцем проживанням. Звісно, що батьки можуть прийти і в серпні, і ми не маємо права їм відмовити, але тоді з'являється проблема знайти асистента для роботи з такою дитиною. Тому батькам варто заздалегідь подумати про навчання своїх дітей, також для того, щоб ми мали час пошукати асистента вчителя», - зазначила пані Галина.
В інклюзивних класах вчитель та асистент працюють в тандемі. Однак вчитель більше працює на загал, але при цьому дає рекомендації та корегує процес навчання дітей з інклюзії. Тобто, надає допомогу асистенту, щоб діти з особливими потребами не відставали від звичайних дітей. Вчитель молодших класів школи №50 Тетяна Пилишенко розповіла Львівському порталу, що для «особливих дітей» адміністрацією школи, психологом та вчителями розробляється спеціальна програма.
«Можу сказати, що діти з особливими потребами йдуть практично за цією самою програмою, що і звичайні дітки, але щось їм вдається, а щось ні. Наприклад, Діанка пише не писаними літерами, а друкованими, в другому класі почне писати писаними буквами. З математики ці дітки вже можуть самостійно обчислювати з допомогою «Нумікону», адже вони повинні бачити числа, щоб працювала зорова пам'ять», - пояснила пані Тетяна.
«Можу сказати, що діти з особливими потребами йдуть практично за цією самою програмою, що і звичайні дітки, але щось їм вдається, а щось ні. Наприклад, Діанка пише не писаними літерами, а друкованими, в другому класі почне писати писаними буквами. З математики ці дітки вже можуть самостійно обчислювати з допомогою «Нумікону», адже вони повинні бачити числа, щоб працювала зорова пам'ять», - пояснила пані Тетяна.
Урок у дітей з особливими потребами триває, як і в звичайних дітей – 35 хвилин, але протягом заняття вони мають час на розвантаження: діти можуть пройтися з асистентом та змінити обстановку. Також у класі є килимочок, де вони разом із асистентом відпочивають чи граються.
Львівська школа №50 – повністю укомплектована асистентами в інклюзивних класах. Однак, варто зазначити, що в більшій мірі це заслуга батьків.
Львівська школа №50 – повністю укомплектована асистентами в інклюзивних класах. Однак, варто зазначити, що в більшій мірі це заслуга батьків.
Надія Пиріг працює асистентом вчителя у 1-А класі, де навчається Діана. Дівчина каже, що робота не є такою складною, як здається на перший погляд, та навіть цікава, адже це досвід для молодого педагога. Робота Надії полягає у тому, щоб допомагати дитині з особливими потребами опанувати та засвоїти знання, які диктує навчальна програма.
«Я займаюся із двома дітками з особливими потребами – Діаною та Романом. Моя робота полягає у тому, щоб трішки пом'якшити навчальну програму: підбирати різні методи, завдання, які зможуть краще пояснити і зрозуміти тему, яку вчить весь клас. Окрім цього, у мої обов'язки входить подружити звичайних дітей з дітьми з особливими потребами. Але проблем у нас в класі не виникає, всі між собою дуже добре спілкуються, бо весь клас із самого початку прийняв їх, як звичайних, і вони знають, що ці дітки такі самі, як і вони», - розповіла вона.
«Я займаюся із двома дітками з особливими потребами – Діаною та Романом. Моя робота полягає у тому, щоб трішки пом'якшити навчальну програму: підбирати різні методи, завдання, які зможуть краще пояснити і зрозуміти тему, яку вчить весь клас. Окрім цього, у мої обов'язки входить подружити звичайних дітей з дітьми з особливими потребами. Але проблем у нас в класі не виникає, всі між собою дуже добре спілкуються, бо весь клас із самого початку прийняв їх, як звичайних, і вони знають, що ці дітки такі самі, як і вони», - розповіла вона.
Юлія Аронова розповіла Львівському порталу, що задоволена роботою вчителя та асистента і зізнається, що Діані дуже комфортно у звичайній школі.
«Вчителька, яка навчає мою доньку, не мала раніше досвіду викладання діткам з особливими потребами. Але вона має 16-річний досвід роботи вчителем початкових класів. Звичайно, вона мала страх, і я мала страх… Але майже рік часу показує, що все можливо. Асистент вчителя мала досвід роботи з дітьми з інвалідністю, але не в межах інклюзивного класу. Тому ми всі були вперше в такій ситуації, але я оцінюю дуже високо їх роботу», - пояснила вона.
«Вчителька, яка навчає мою доньку, не мала раніше досвіду викладання діткам з особливими потребами. Але вона має 16-річний досвід роботи вчителем початкових класів. Звичайно, вона мала страх, і я мала страх… Але майже рік часу показує, що все можливо. Асистент вчителя мала досвід роботи з дітьми з інвалідністю, але не в межах інклюзивного класу. Тому ми всі були вперше в такій ситуації, але я оцінюю дуже високо їх роботу», - пояснила вона.
Без підручників та корекційних занять
Активне впровадження інклюзивної освіти відбувається переважно завдяки батькам, які є рушійною силою цього процесу. Однак, як зазнають фахівці, сьогодні до інклюзивної освіти є ще дуже багато запитань.
Однією з проблем, яка існує в інклюзивні освіті Львова, – брак підручників. Адже, як відомо, для дітей з особливими потребами потрібні спеціальні підручники.
«Підручники для дітей з особливими потребами є, але тільки в інтернаті, а у звичайних школах, де є інклюзивні класи, їх немає. Звісно, школа робила запит у Міністерство освіти України на те, щоб ці підручники отримати, але вже скоро кінець навчального року, і їх ще немає. Насправді це велика проблема, бо по звичайних підручниках дітина з особливими потребами вчитися не може. Для своєї дитини мені доводиться робити кольорові копії цих спеціальних підручників», - розповіла Львівському порталу Юлія Аронова.
Активне впровадження інклюзивної освіти відбувається переважно завдяки батькам, які є рушійною силою цього процесу. Однак, як зазнають фахівці, сьогодні до інклюзивної освіти є ще дуже багато запитань.
Однією з проблем, яка існує в інклюзивні освіті Львова, – брак підручників. Адже, як відомо, для дітей з особливими потребами потрібні спеціальні підручники.
«Підручники для дітей з особливими потребами є, але тільки в інтернаті, а у звичайних школах, де є інклюзивні класи, їх немає. Звісно, школа робила запит у Міністерство освіти України на те, щоб ці підручники отримати, але вже скоро кінець навчального року, і їх ще немає. Насправді це велика проблема, бо по звичайних підручниках дітина з особливими потребами вчитися не може. Для своєї дитини мені доводиться робити кольорові копії цих спеціальних підручників», - розповіла Львівському порталу Юлія Аронова.
Окрім підручників, ще однією проблемою є відсутність корекційних занять. Як відомо, школи, де є інклюзивні класи, мають отримувати кошти на корекційні заняття дітей з особливими потребами. Юлія Аронова зазначила, що з нового року гроші в бюджеті були передбачені, однак до березня школа №50 цих грошей так і не отримала.
«Корекційні заняття – це логопед, дефектолог, фізичний реабілітлог. І такі заняття дуже необхідні для наших дітей. Тому це насправді абсурдна ситуація, бо не зрозуміло – на якому етапі застрягли ці гроші? Зараз у нас є варіант – з власної кишені платити усім спеціалістам, або просто не мати цих занять», - додала вона.
«Корекційні заняття – це логопед, дефектолог, фізичний реабілітлог. І такі заняття дуже необхідні для наших дітей. Тому це насправді абсурдна ситуація, бо не зрозуміло – на якому етапі застрягли ці гроші? Зараз у нас є варіант – з власної кишені платити усім спеціалістам, або просто не мати цих занять», - додала вона.
У мерії ж не заперечують проблеми з підручниками та виплатами коштів за корекційні заняття. Та сподіваються, що ця ситуація у найшвидшому часі матиме позитивне завершення.
«Так, насправді ми маємо проблему з підручними для інклюзивних класів, оскільки видавництва, як правило, не хочуть друкувати їх у маленькій кількості. Раніше держава дітей з особливими потребами не забезпечувала підручниками, і тому в цьому році виникла така потреба. Як тільки ми отримаємо субвенцію на забезпечення інклюзивної освіти, то першочергово будемо купувати підручники для цих дітей. Ми вже маємо перелік і кількість тих підручників, які потрібно придбати.
Оплата за корекційні заняття для дітей з особливими потребами була передбачена за кошти освітньої субвенції. На даний час освітньої субвенції ми ще не отримали, але нами вже була подана інформація щодо кількості дітей з особливими потребами у департамент освіти Львівської ОДА. Я думаю, що у найближчий час буде розпорядження голови Львівської облдержадміністрації про розподіл освітньої субвенції», - розповіла Львівському порталу Зоряна Довганик.
Оплата за корекційні заняття для дітей з особливими потребами була передбачена за кошти освітньої субвенції. На даний час освітньої субвенції ми ще не отримали, але нами вже була подана інформація щодо кількості дітей з особливими потребами у департамент освіти Львівської ОДА. Я думаю, що у найближчий час буде розпорядження голови Львівської облдержадміністрації про розподіл освітньої субвенції», - розповіла Львівському порталу Зоряна Довганик.
Зоряна Довганик
начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
Також донедавна у Львові було дуже проблематично відшукати асистента вчителя, адже держава пропонувала їм за роботу лише половину ставки. Однак у Львові знайшли вихід із цієї ситуації: під час засідання виконавчого комітету ЛМР було прийнято рішення про те, що асистент вчителя працюватиме на повну ставку, що відповідно збільшує заробітну плату.
«На сьогодні вже такої великої проблеми з набором асистентів немає. Однак,все ж таки залишаються відкритими деякі вакансії. Але після збільшення зарплати для асистента вчителя охочих працювати в інклюзивних класах стало більше. Тобто, є ще вакансії, але ми вже не можемо сказати, що їх так багато, як було раніше», - додала начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики ЛМР.
«На сьогодні вже такої великої проблеми з набором асистентів немає. Однак,все ж таки залишаються відкритими деякі вакансії. Але після збільшення зарплати для асистента вчителя охочих працювати в інклюзивних класах стало більше. Тобто, є ще вакансії, але ми вже не можемо сказати, що їх так багато, як було раніше», - додала начальниця управління освіти департаменту гуманітарної політики ЛМР.
Як бачимо, впровадження інклюзивної освіти з однієї сторони має великі плюси, а іншої – недопрацювання. Адже інклюзія - це перший крок до того, щоб дитина з особливими потребами могла стати частиною соціуму. І до успішного розвитку інклюзивного навчання в Україні необхідно докласти чималих зусиль, оскільки сьогодні ще є деякі недоліки. Однак процес все ж розпочато, та залишається сподіватися, що через декілька років інклюзивна освіта в Україні буде справді на достойному рівні…
Автор, верстка - Вероніка Рой
Фото - Вероніка Рой
Фото - Вероніка Рой