Унікальну неоготичну будівлю на Богдана Хмельницького, 124 перетворять у мистецький простір «Фабрика повидла» не раніше 2020 року. На цей момент у Львові вже активно розвиватиметься, як мінімум, три подібні простори – це LemStation на Вітовського, «РЕМА» на Заводській, «!FESTrepublic» на Старознесенській. Відтак, Львівський портал вирішив з'ясувати, чим відрізнятиметься «Фабрика повидла» від інших арт-центрів, чим взагалі там займатимуться, і чому так затягнувся процес реалізації цього проекту?

Депресивна, але з шармом

«Фабрика повидла» отримала свою назву ще до того, як її викупив у 2015 році австрійський меценат Гаральд Біндер. Подейкують, що у 70-х роках тут справді виготовляли повидло, проте не це було основною функцією цього промислового об'єкту. Перед тим, як стати потенційним культурно-мистецьким комплексом, фабрика виготовляла спиртові вироби та підсолоджені трунки для «Й. Кронік і син», розливала молдовські та алжирські вина для тресту «Укрголоввино», переробляла овочі. Після розпаду Радянського Союзу комплекс почав занепадати, а у 2000-х роках тут зупинилось виробництво і львівські митці вирішили створити тут арт-центр з назвою «Фабрика повидла», проте тоді цю ідею втілити у життя не вдалось.

Цікаво, що до сьогодні історики не можуть назвати точну дату, коли була збудована перша частина комплексу – будівля з вежею, але більшість сходиться на тому, що це був 1872 рік.

Комплекс розташований неподалік комбінату "Хлібопродукт", на території якого є унікальний млин колишньої фабрики «Й. Кронік і син». З усіх сторін фабрика оточена житловими будинками, кілька двоповерхівок збудовані майже впритул до території комплексу. Справа від головної будівлі комплексу розташований інфо-поінт «Фабрики повидла» - місце, де уже проводяться лекції та ворк-шопи, а згодом з'явиться відділ інформації для гостей.

Сьогодні споруди фабрики перебувають в аварійному стані: як ті, що були збудовані 130 років тому, так і ті, які звели за часи СРСР. Усередину будівель уже кілька років нікого не впускають, а дахи споруд підтримуються від обвалу спеціальними підпорами. Після промислового занепаду території колишніх заводів у місті активно розграбовували, і комплекс на Підзамче не став винятком. Звідси розікрали не лише обладнання, а й унікальне оздоблення зі стін та старовинну плитку з підлоги.

З першого погляду здається, що територія фабрики - невелика: основна історична будівля та кілька невеличких корпусів радянського періоду, невеликий дворик. Таке враження створюється через неймовірну захаращеність території – тут просто неба лежать театральні крісла, дошки, частини покрівель даху, різноманітні радянські артефакти, сміття. Територію фабрики від небажаних гостей охороняє пес-кульга і сторож.

«Сюрприз» для мецената

Коли у 2016 році Архітектурне бюро Штефана Ріндлера з Відня виграло конкурс на найкращий проект реставрації та реконструкції комплексу, у фундації Harald Binder Cultural Enterprises заявили, що арт-центр «Фабрика повидла» офіційно відкриється у 2018 році. Проте згодом виявилось, що реалізувати меценатський проект, дотримуючись усіх норм українського законодавства, геть не просто. Так, за словами директора фундації Божени Закалюжної, процес оформлення земельних ділянок та отримання дозволів на будівництво зайняло набагато більше часу, аніж планувалось.

«У нас в державі система, яка створена для бізнесу, для інфраструктурних проектів, дуже ускладнена. Унас не створено передумов, якихось спрощень процедур для іноземних інвесторів чи меценатських проектів. Цей комплекс складається з шести земельних ділянок, які мають різний статус, і їх оформлення затягнулось майже на два роки. Окрім цього, іноземна компанія не може так просто прийти і реалізувати свій проект, бо передбачається адаптація до українських будівельних норм. Тому у нас постійно іде обмін між Архітектурним бюро Штефана Ріндлера і Львівським архітектурним бюро», - розповіла Львівському порталу Божена Закалюжна.

Зараз проект ревіталізації Фабрики повидла перебуває на стадії архітектурних погоджень – цей етап, за прогнозами Божени Закалюжної, має зайняти шість-дев'ять місяців. У разі, якщо процес не буде затягуватися, будівельна техніка зможе заїхати на територію фабрики цього року, а відкриття арт-центру прогнозується на 2020-2021 роки.

Зауважимо, що проект реконструкції фабрики, який був представлений у 2016 році, до сьогодні фактично не зазнав змін. Він, зокрема, передбачає, що історичний фасад головної будівлі з вежею буде збереженими. Торцевий додаток до основної будівлі, що був збудований значно пізніше, ніж головна частина, буде замінений новим будинком.

Усередині комплексу облаштують кілька виставкових просторів з рухомими стінами, які будуть адаптовуватися під різні потреби. Також проектом передбачається театральна сцена, яка буде змінювати свій вигляд і місце розташування, в залежності від того, з якою метою її використовуватимуть. Один із корпусів фабрики перетворять на медіа-центр - куб, де будуть щотижня проводити перегляди якісних фільмів, лекції або виставки. Так само передбачається простір для освітніх проектів, демократичне кафе-ресторан. У внутрішньому дворику у теплий період облаштовуватимуть сцену під відкритим небом.
Мистецтво без меж і кордонів

Попри те, що комплекс будівель на Хмельницького, 124 перебуває в аварійному стані, і там не проводиться жодна діяльність, «Фабрика повидла», як інституція, за останні два роки запустила кілька мистецьких проектів і програму грантів Harald Binder Cultural Enterprises, на яку минулого року подалось майже 440 проектів з усієї України. Сім проектів-переможців будуть реалізовуватись уже цього року.

На території Фабрики повидла планують створити окрему експозицію, присвячену історії Підзамче та власне самої фабрики. Тому цього року Jam Factory Art Center запустили дослідницький проект «Розкажи історію», мета якого – зібрати якомога більше свідчень про важливі місця району і фабрику від людей, які працювали тут у часи СРСР.

«Проект має два напрямки: перший – це інтерв'ю з людьми, які працювали на фабриці та пошук артефактів за Радянський період. Друга частина – це так званий MindMapping – це коли люди, які довший час проживали чи працювали у Підзамче, малюють на мапі важливі місця, які були там у 60-90-х роках», - зазначає Божена Закалюжна.
Ще один проект, який планує запустити Jam Factory цього року, це програма резиденцій. Вона передбачає обмін молодими митцями між Львовом, Києвом та Харковом. Результатами таких обмінів мають стати спільні мистецькі проекти.

Поміж інших

Директорка фундації Гаральда Біндера Божена Закалюжна вважає, що «Фабрика повидла» не загубиться серед інших мистецьких центрів Львова, оскільки має бути єдиним місцем у місті, що підходитиме під експозицію усіх видів сучасного мистецтва.

«Це буде комплекс, якого ще немає у Львові, де можна на найвищому рівні показувати будь-кого зі світових художників. Ми створюємо такий простір, який можна буде адаптовувати для будь-яких мистецьких практик. В нашому просторі можна буде поєднувати, розділяти простори так, як це буде необхідно», - анонсує Божена Закалюжна.

Вона переконана, що незважаючи на бюрократичну тяганину, «Фабрика повидла» таки має відкритися саме у Львові. Такої ж думки і Гаральд Біндер.

«Це було би значно простіше робити закордоном. Але такого ефекту такий самий простір у Відні чи Берліні не дасть, який він може дати тут, Львові», - резюмує Божена Закалюжна.

Додамо, що арт-кластер на базі Фабрики повидла – це одна з найважливіших частин програми ревіталізації Підзамче, яка з 2011 року реалізовується у Львові. Метою програми є покращення якості управління комунальною нерухомістю у Львові через повніше залучення мешканців, а також підвищення туристичної привабливості району.