Павло Ар’є, художній керівник Львівського театру імені Лесі Українки, відомий український драматург, про те, яким повинен бути сучасний український театр.
«Сучасний театр – це театр, який живе з нами в одному часі. А коли театр починає залишатись у далекому минулому – оце для мене дивина, аномалія. І такого театру у нас багато в Україні. Сучасний театр, скажімо так, він говорить про «тут і зараз». І навіть коли показує Шекспіра, то показує його так, що ми, глядачі, відчуваємо свій зв’язок з цією історією тут і зараз.
Театр – величезне приміщення в центрі міста – не може відчиняти двері лише вечорами для свого глядача. Ми фінансуємося з міського бюджету і вважаємо, що можемо зробити значно більше і для Львова, і для культурного контексту взагалі.
У мене така мрія була спочатку – зробити насправді театр, який буде спеціалізуватися на сучасній українській драматургії, але дуже важко знаходити тексти, заповнювати цю потребу, бо театр насправді може багато ставити і виходити.
Тому наразі ми і класику ставитимемо, і все ж таки будемо дуже конкретно займатися сучасною українською драматургією, і майстернями. Для мене важливо також, чого, на мій погляд, у Львові не вистачає, це молодої режисури.
Наш театр був дуже довгий час забутий. Ті напівпорожні зали… І ми з цим боремося, і театр знову стає на слуху. В театр ідуть, у наш театр приходить молодь. Ми працюємо з Першою сценою сучасної драматургії, вони на нашій базі працюють. Це молода публіка, хіпстери, як ми їх називаємо, ті люди, які цинічно ставлять до мистецтва, до життя, і вони не дадуть збрехати ніколи. Тому ми шукаємо гострі соціальні проекти – документальні привозимо проекти».
За матеріалами Еспресо.
Фото: Zaxid.net
Ну якраз Ви говорите про постмодерний театр. Це сучасний театр, але це є напрямок. Ми живемо у часі постмодернізму, і це відбувається також і в театрі. Існує так звана постдрама, де інші закони побудови історій і презентації.