ОСТАННІ НОВИНИ

Папа Франциск: «Навчімося приймати виклик Різдва»

Аліса Белей

|

Різдвяна проповідь Святішого Отця Папи Франциска під час Пастирки 24 грудня 2021 року у Ватикані:

«Бог не приходить у величі, а принижує себе до малості. Малість – це шлях, який Він обрав, щоб торкнутися наших сердець, спасти нас. Брати і сестри, стоїмо перед яслами. Погляньмо у їхній центр – побачимо більше, ніж ліхтарики і прикраси. Споглядаймо Дитя. Весь Бог у своїй малості. Впізнаймо Його. Богодитятко. Дозвольмо, щоб нас доторкнулося це величне диво – Того, Хто обіймає всесвіт, треба тримати на руках.Того, Хто створив сонце, треба зігріти. Втілення ніжності потрібно втішати. Нескінченна Любов має крихітне серце, що тендітно б.б’ється. Вічне Слово –  немовля, яке не вміє говорити.  Хліб Життя, який треба годувати. Творець Всесвіту, Який бездомний. Сьогодні все перевернуто. Бог приходить у світ як малюк. Його велич дає себе пізнати у малості.

А ми? Запитаймо себе: «Чи можемо ми прийняти цей шлях Бога?». Цей виклик Різдва. Бог відкриває Себе. Але люди Його не розуміють. Він стає малим. А ми продовжуємо шукати велич, відповідно до цього світу. Бог упокорює себе, а ми хочемо вийти на п’єдестал. Всевишній показує нам смирення, а ми хочемо звеличуватися. Ісус народжений, щоб служити, а ми роки витрачаємо на досягнення успіху. Бог не шукає сили і влади. Просить ніжності і внутрішньої малості.

Ось чого ми повинні  просити в Ісуса на Різдво – благодаті малості. Господи, навчи нас любити мале. Допоможи нам зрозуміти, що це шлях – ось шлях до справжньої величі. Але що саме означає прийняти малість?  Перш за все, вірте, що Бог хоче прийти до малих речей у нашому житті. Він хоче жити у  повсякденній реальності, у простих жестах, які ми робимо вдома, у родині, у школі, на роботі.

Саме у нашому звичайному житті, Він хоче робити надзвичайні речі. І це послання великої надії. Ісус навчає нас цінувати і наново відкривати малі речі. Малі речі життя. Якщо Він з нами, чого нам не вистачає? Залишмо позаду жалі про велич, якої у нас немає. Відмовмося від нарікань і похмурості, від жадібності, яка залишає нас незадоволеними. Малість – цей знак малої дитини.

Але це ще не все. Ісус не хоче прийти лише до малих речей у нашому житті, але до почуття слабкості, крихкості, недостатності. Навіть помилок. Сестро, брате, якщо тебе оточує темрява, немов у Вифлеємі, якщо ти відчуваєш байдужість навколо себе, якщо рани, які несеш у собі, кричать: «ти нічого не вартий, тебе ніколи не полюблять тому, що ти цього хочеш».

Ось що Бог відповідає «Я люблю тебе таким, який ти є. Мене не турбує твоя малість, твоя крихкість, Я для тебе став малим, щоб бути Твоїм Богом. Любий брате, люба сестро, не бійся Мене. Знайди у Мені твою велич. Я близько тебе і прошу тільки про одне – довіряй Мені. Прийняти малість означає ще одне – прийняти Ісуса у сучасних малих. Це означає любити Його у бідних. Вони найбільше схожі на Ісуса, народженого у бідності. І саме у них Він хоче, щоб Йому поклонялися.

У цю ніч любові маємо один страх – образити Божу любов, скривдити Його, зневажаючи бідних. Їх особливо любить Ісус. Один поет писав: «Хто не знайшов неба тут, на землі, той не знайде його у  небі». Не втрачаймо небо з поля зору. Піклуймося про Ісуса тепер, обнімаючи Його у нужденних, бо Він ототожнився з ними.

Погляньмо ще раз на вертеп – у момент свого народження Ісус оточений малими  бідними. Хто вони? Пастухи були найпростішими і найближчими до Господа. Їхнє життя залежало від стада, вони пристосовувалися до потреб овець про яких піклувалися. Де народився Ісус? Біля людської периферії. Це відбувається там, де людська гідність піддається випробуванню. Він приходить, щоб облагородити відсторонених і відкривається перед ними.

Не перед освіченими і важливими, а  перед бідними й працюючими. Бог приходить, щоб гідністю наповнити тягар праці. Нагадує про важливість людської гідності через працю. Бо людина є господарем, а не рабом праці. Погляньмо ще раз на вертеп, на його околиці. Бачимо волхвів, які йдуть у паломництві, щоб обдарувати Господа. Довкола Ісуса все перетворюється у єдність. Бідні і багаті разом.

Все складається разом, коли Ісус у центрі. Тож, дорогі брати і сестри, повернемося до любові, до адорації. Як синодальна Церква, у дорозі, підемо до Вифлеєму. Життя це паломництво. Прокидаймося, бо сьогодні ввечері засяяло Світло, це ніжне Світло.  Ми діти Світла. Радіймо, бо ніхто і ніколи не погасить це світло».

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.