ОСТАННІ НОВИНИ

Ростилав Гривул: «Український народ можна порівняти з дитиною, яка виросла в ненормальних умовах»

Вероніка Рой

|

Завідувач цілодобового стаціонарного відділення №1 Львівського обласного психоневрологічного диспансеру Ростислав Гривул про стан психічного здоров’я українців:

«Українська психотерапія дуже активно зараз виходить з тіні і доганяє те, що було втрачено до 90-тих років ХХ століття. Єдиним великим мінусом є те, що психотерапія є законодавчо невпорядкована, немає критеріїв якості надання допомоги. В Європі критерієм якості є гарантія професійної спілки, до якої належить той чи інший психотерапевт. Ця спілка бере на себе обов’язок контролювати якість. Але я думаю, що Україна йде в тому напрямку, щоб всю цю допомогу структурувати. Це дуже стало актуальним після Майдану та після початку військових дій, коли у нас зросла кількість осіб, хто займається військовою травмою. Але, хотів би зазначити, що військових повинні лікувати також вишколені фахівці. А нас дуже часто військових лікують люди, які мали психологічну освіту або виграли якісь гранти, але не мають потрібних знань.

Якщо ми говоримо про українське суспільство, то стабільності у ньому, поки що, точно немає, бо йдуть військові дії та відбуваються дуже болючі процеси. Варто було б, щоби влада брала на себе відповідальність і не лише обіцяла те, що хоче почути населення, але була б справжніми, за аналогією із груповою психотерапією, «ведучим Великої групи» – тобто, гарантувала безпеку, відповідала за рамкові умови, дотримання правил у групі тощо.

«Український народ можна порівняти з дитиною, яка виросла в ненормальних умовах із батьками-психопатами. Дуже багато чинників впливає на наше з вами психічне здоров’я. Українське суспільство не хворе в буквальному психіатричному сенсі, але воно не є зрілим, суспільство відчуває постійний дискомфорт та брак самодостатності. Його визначальною характеристикою є «стабільна нестабільність» . У побуті це проявляється у толерантності до корупції, в бандитизмі, в «мажорстві», в недотриманні законів тощо. Це, звісно, не назвеш хворобою буквально. І це точно не лікується таблеткою. Але якщо б це була конкретна людина, то її можна було б назвати соціопатом».

Фото: Львівський обласний психоневрологічний диспансер

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *