Роман Грицьків: «Ситуація, яка склалася в українсько-польських відносинах, показує інертність з боку української сторони»

Юлія Шпак

|

Дослідник польсько-української історії першої половини ХХ століття Роман Грицьків про Волинську трагедію:

«Насамперед головним контекстом українсько-польського протистояння 1942-1943 року була Друга світова війна. Тобто глобальні європейські зміни, які зумовили дуже складні і жорстокі умови розвитку будь-яких відносин. Загалом українсько-польські відносини – це надзвичайно важкі відносини. Але саме в 20 столітті події набула найбільшого апогею та найбільше загострилися. В 1944 році, коли відбувався масовий відступ німецьких військ, на території Західної України поляки розпочали операцію «Буря». Головним завданням цієї операції було те, щоб якомога більше захопити сіл та населених пунктів та показати перед цілим світом належність цих територій саме до польської держави.

Ситуація, яка склалася у 1940х роках між поляками та українцями була надзвичайно складною. По-перше, ми маємо ситуацію, коли поляки масово пішли служити в німецьку допоміжну поліцію, оскільки українці перейшли в підпілля та почали створювати Українсько Повстанську Армію і відповідно німці налаштовували поляків для боротьби саме з українськими підпільними загонами. З іншого боку ми бачимо, польські населені пункти були головними базами для радянських диверсійно-партизанських загонів. Так, наприклад, загін Дмитра Медведєва мав завдання проводити масові диверсії в тилу німецької армії і паралельно боротися з українським визвольним рухом.

Ситуація, яка склалася на Волині у 1943 році полягала в тому, що українці з одного боку намагались захистити місцеве населення від превентивних заходів з боку польського підпілля, намагались захистити українське населення від провокацій та терору з боку радянських партизан та захисти від нациського окупаційного режиму.

Звичайно, можна багато говорити про історію, але вже пройшло 2 роки після того як досягнуто домовленість між Україною та Польщею про спільне вивчення цієї складної сторінки нашої історії, про досягнення певного порозуміння. Але нічого не було зроблено, і ми є свідками того, що ситуація зайшла у глухий кут, де ніхто не зважає на думку істориків. Зараз все дійшло до банального, коли польський уряд і польський Сейм дозволяє встановлювати страшну правду шляхом голосування. Останній візит Президента Польщі звісно набагато загострив цю ситуацію, бо ці заяви, які були озвучені ним на Волині свідчить лише про те, що поляки не збираються змінювати свої позиції та, більше того, вони намагаються вплинути на українську сторону.

Стосовно української сторони, то можна сказати, що зараз немає адекватної реакції української влади. На жаль, ситуація, яка склалася в українсько-польських відносинах показує інертність з боку української сторони та, намагаючись, мабуть, перечекати цю кризу, не загострювати ще більше стосунки.
Зараз виглядає так, що Польща фактично офіційно оголосила, що українці є учасниками геноциду поляків. Зараз можемо сподіватися, що наступним етапом загострення українсько-польських відносин буде певна активність поляків на дипломатичному фронті. Можливо, навіть вихід на рівень ООН з вимогою засудження чи класифікації подій на Волині у 1943 році. Зараз ми маємо дуже складні та небезпечні тенденції, які необхідно адекватно вирішувати».

Фото: Вголос

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...