Петро Порошенко: «Ми примусимо країну-злодія повернути вкрадений Крим»

Президент України Петро Порошенко про депортацію кримських татар, а також нинішню окупацію Криму Росією:

«Сьогодні, в день нашої глибокої солідарності, я – кримський татарин. Як був кримським татарином мій тезко, етнічний українець, генерал Петро Григоренко. У 1968 році, коли вже закінчилася хрущовська «відлига» і саме почалися брежнєвські «заморозки», він не побоявся виступити на захист кримських татар і  назвав речі своїми іменами: «Те, що з вами зробили в 1944 році, має цілком певну назву. Це чистісінької води геноцид – один із найтяжчих злочинів проти людства»…

Минулого року парламент України, хоча із очевидним – на цілі десятиліття – запізненням, прийняв постанову «Про визнання геноциду кримськотатарського народу». Днем пам’яті жертв цього геноциду встановлено 18 травня.

Репресії, які застосовувалися радянською владою, не здолали національного руху за відновлення прав і свобод. І російській окупаційній тимчасовій владі теж не вдається упокорити ваш волелюбний народ. В Росії змінювалися столиці, влади й прапори, царі, генсеки й президенти, але з часів Катерини ІІ Петербург і Москва незмінно переслідували кримськотатарський народ. Це – константа в політиці Росії за всіх режимів. І тепер «достойні» свого пращура онуки Сталіна реанімують політику геноциду проти кримських татар.

Просто зараз – важко повірити, що подібне взагалі може бути  посеред географічної Європи, – окупанти ув’язнюють людей лише за те, що вони говорять рідною кримськотатарською мовою, інакше вірять у єдиного Бога і хочуть вільно жити на своїй землі.

Крим був, є і залишиться невід’ємною частиною України, а країну-злодія буде примушено повернути вкрадене. Саме так станеться рано чи пізно, яким би тривалим не виявився процес деокупації півострова. Такий злочин, як анексія, не має в міжнародному праві строку давності.

Я дякую всім кримчанам, які в надзвичайно складних умовах не переривають свого громадянського та духовного зв’язку зі своєю справжньою Вітчизною – Україною, які не визнали окупаційного режиму і в доступний їм спосіб чинять опір.

Ця війна для України буде закінчена лише тоді, останній клаптик нашої землі в Криму і на Донбасі буде звільнено, коли нога останнього окупанта покине священну українську землю. А до цього ми маємо бути сильними й непохитними в своїй вірі».