ОСТАННІ НОВИНИ

Замість Центру польської культури – споруда-потвора у центрі Львова

Віктор КОРНІЄНКО

|

Будинок-привид, споруда-потвора, що оголеними колонами височить на початку вулиці Шевченка на розі з  вулицею Князя Ярослава Мудрого, ганьбить своїм виглядом мікрорайон сучасних новобудов, в якому останнім часом з’явилися житлові комплекси «Велика Британія», «Семицвіт», «Шоколад» та інші.

Іще одна прикметна річ. Вулиця Шевченка – одна із найдовших у нашому місті, якою всі їдуть до кордону з Польщею, до цивілізованої Європи. «Символічно», що на початку цього шляху в безпорадному стані «залишеною напризволяще» стоїть недобудова Центру польської культури і європейського діалогу – наче фінальний результат наших європейських стремлінь та українсько-польської співпраці.  Яка ж подальша доля цього довгобуду?

Польська сторона, порушивши умови інвестиційного договору стосовно цього об’єкта, останнім часом не демонструє наміру завершити будівництво. У той же час міська влада Львова та депутатський корпус взагалі не переймаються ходом будівельних робіт, а проблемну ситуацію, що спричинила появу споруди-потвори, взагалі всіляко ігнорують. Чому так? На думку приходить майже афористичний вислів: «Коли не знаєш, в чому справа, то справа завжди у грошах». Вочевидь,  вони кудись зникли… Тож спробуємо розібратися.

З українськими підрядниками не розрахувалася польська сторона

Спорудження Польського дому у Львові – Центру польської культури і європейського діалогу – почалося наприкінці 2015 року та мало бути завершене до 100-ої річниці відновлення незалежності Польщі, тобто до листопада 2018 року.

Оскільки ці плани не збулися, було названо нову дату завершення робіт– 2020 рік. Однак як відомо, у листопаді 2019 року об’єкт на вул. Шевченка, 3-А, себто недобудований Польський дім, було фактично у рейдерський спосіб захоплено, після чого будівельні роботи на об’єкті не проводяться вже майже півтора роки (ця ситуація була досить детально описана в публікації «Дім Європейського діалогу чи пам’ятник польській корупції?»)

Варто зауважити, що від згаданого свавілля найбільше постраждали українські підрядники (ТОВ «БК Трансбуд» та ТОВ «БІК БУДУС»), яким польська сторона частково або повністю не оплатила виконані проектні та будівельні роботи, зокрема, організацію будівельного майданчика та охорону об’єкта, послуги зіздійснення технічного та авторського наглядів за будівництвом. Жодного польського злотого не було сплачено проектній фірмі ТОВ «БІК БУДУС» за проектні роботи, архітектору проекту за період із 2013 року по 2018 рік, інженеру з технічного нагляду за 2015-2017 роки.

Разом з тим проблему з довгобудом, що утворився в центральній частині Львова замість довгоочікуваного Польського дому, необхідно розглядати більш широко. Передусім – в контексті невиконання польською стороною умов інвестиційного договору. Враховуючи, що подальше порушення договірних зобов’язань мусить врешті-решт спонукати владу до заходів, пов’язаних із завершенням будівництва Польського дому. «Залізна логіка» влади при цьому, вочевидь, мала б бути така: оскільки польська сторона не виконала умови інвестиційного договору, не хоче (не спроможна) добудовувати цей об’єкт, міській раді доцільно забрати цю споруду та закінчити будівництво самостійно (після чого віддати польським організаціям у користування частину площі).

Як водночас вдалося з’ясувати, нинішня «логіка» (позиція) міської влади Львова зовсім інша. Проблему з довгобудом, інвестиційним договором вона чомусь, як кажуть, впритул не бачить.

Інвестиції обернулись шкодою. Йдеться про тристоронній інвестиційний договір реконструкції будівель під Центр польської культури і європейського діалогу у Львові від 13 жовтня 2015 року, укладений між ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», Всеукраїнською спілкою громадських організацій «Федерація польських організацій на Україні» та Асоціацією «Польська спільнота».

Появі цього документа передувала доволі тривала та об’ємна робота виконавчих органів міської ради, які прийняли від Міноборони будівлі в центральній частині міста за адресою: вул. Т. Шевченка, 3-А (на території колишнього військового містечка, загальною площею 1443,9 кв м) задля подальшої передачі ВСГО «Федерація польських організацій в Україні». У кінцевому ж результаті Федерації приміщення надали у довготермінове користування на 49 років. Окрім цього, як відомо, з постійного користування Міноборони було вилучено земельну ділянку (площею 0,4080 га), закріплену для реконструкції та обслуговування будівель під Польський дім.

На тлі описаного вище дивно, що у подальшому міська влада Львова, судячи із зібраної інформації, взагалі перестала цікавитися ходом будівельних робіт на об’єкті. При тому, що «Агенція ресурсів Львівської міської ради» згідно з інвестиційним договором має право вимагати від інших сторін виконання його умов та отримувати на свій запит від Асоціації «Польська спільнота» «будь-яку інформацію про хід робіт на об’єкті реконструкції».

За умовами договору саме Асоціації «Польська спільнота» (Стороні 3) як інвестору, були передані всі функції замовника «щодо проектування, реконструкції, проведення будівельних робіт, введення в експлуатацію та оформлення права власності на об’єкт реконструкції».

Ще один важливий момент: Асоціація взяла на себе зобов’язання за рахунок власних коштів забезпечити виконання озвучених робіт та дій. Орієнтовна сума інвестицій за цим договором – 20 млн польських злотих, орієнтовно це 120 млн грн. Плановим терміном введення об’єкта реконструкції в експлуатацію договором зазначено 2018 рік.

Нині вже березень 2021 року, а широко розрекламованого «Центру», на якому встигла пропіаритись низка польських та наших владоможців, у Львові як не було, так і не має. Є лишень недобудована споруда-потвора, що на тлі гарно відремонтованої вулиці Шевченка виглядає «більмом на оці».

Варто звернути увагу, що через затягування термінів будівництва, себто через невиконання польською стороною договірних зобов’язань, місто не отримало доволі солідний інвестиційний внесок. Але ні голову Львівської ОТГ Андрія Садового, ні депутатів Львівської міської ради це не турбує.

Натомість у договорі чітко прописано, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з положеннями договору та законодавством України. І що «за збитки, завдані іншій особі, відповідає сторона, з вини якої такі збитки відбуваються».

Пошуки правди у львівських чиновників нагадують розмову «сліпого з глухим»

Пролити світло на стан виконання інвестиційного договору ми намагались у в.о. директора ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» Юрія Теліпського. Однак чиновник комунального підприємства, переглянувши надану йому копію цього документу (договір, до речі, він читав так, ніби бачить його вперше – авт.), коментувати нічого не захотів. При цьому послався на те, що має бути узгоджена позиція Агенції та міської ради, що на коментар він погодиться, якщо буде погодження з пресцентру Львівської міськради.

Таку згоду пресцентр ЛМР надав через кілька днів: його спеціаліст повідомив, що домовився з керівником Агенції про коментар і що я можу «їм» зателефонувати в кінці тижня, щоб узгодити час зустрічі.

Однак в кінці тижня чомусь нічого не вийшло. В пресцентр довелося дзвонити ще не один раз, а паралельно писати інформаційні запити. В результаті домогтися коментаря врешті-решт вдалося лише від Гелени Пайонкевич – директорки юридичного департаменту Львівської міськради.

Проте «радості» від спілкування виявилося небагато. У ході розмови склалося враження, що чиновниця міськради, м’яко кажучи, не до кінця володіє ситуацією, яка склалася довкола будівництва Польського дому. І наше спілкування було схоже на розмову «сліпого з глухим». Питання виглядали недоречними, а відповіді на них – поверхневими та «не по темі».

На питання про те, що  у Львові фактично з листопада 2019 року утворився довгобуд, і чи можна зараз говорити про те, що польська сторона не виконує (не виконала) якісь свої зобов’язання Гелена Пайонкевич відповіла: «Розумієте, якщо йде мова про невиконання будь-яких зобов’язань, то ще можливо тільки в рамках договору генерального підряду, який уклала Сторона 3. З точки зору міста такої ситуації станом на зараз немає. Але я порекомендую «Агенції ресурсів» зробити запит до сторін договору стосовно умов його виконання для того, щоб ми володіли цією ситуацією».

На питання те, чому Центр польської культури і європейського діалогу так довго будується, Гелена Пайонкевич зазначила: «Ми не є підрядником. Тобто давайте відмежовувати питання інвестиційного договору. А є договір генерального підряду чи договір підряду. І там чітко зазначені строки. Тобто тут розписано, в кого зі сторін які є обов’язки. Ми передали їм згідно з актом приймання-передачі будівлю, безпосередньо інші сторони договору зобов’язані укласти договори підряду і генерального підряду і в подальшому передати нам. Не у власність. Скоріше за все, вони будуть використовувати ці приміщення потім на умовах договору оренди. Але після виконання своїх зобов’язань ми залишаємось власником тієї самої площі. Тобто це суть цього договору з нашого боку. Відповідно, договори підряду, генпідряду там вже є чітко охарактеризовані етапи виконання будівельних робіт, розрахунки знову ж таки за будівельні роботи. Це зовсім інші правовідносини».

А якщо Центр польської культури буде вкрай довготривалим будівництвом, то як за таких умов має діяти Львівська міськрада?

«Фактично в договорі зазначено підстави для дострокового розірвання договору. Але скоріше за все це має бути ініціатива сторін забудовника і в договорі прописано, що власність львівської міської громади залишається власністю львівської міської громади. Тобто якихось штрафних санкцій за цим договором знову ж таки не є передбачено для жодної із сторін», – додала Гелена Пайонкевич.

У Львівській міській раді не бачать проблеми чи причини для непокою та реагування. Вочевидь, стан цього недобуду –природня та звичайна річ і керманичі Львова не мають до цього стосунку та  впливу?! Досить дивна позиція. Адже майно міста, яке передали за договором польській стороні (а це три споруди, що належать міській громаді), зараз фактично знищується. Невже наше місто таке багате, що може собі таке позволити? Хотілось би почути позицію з цього приводу  у мера Андрія Садового та депутатів Львівської об’єднаної територіальної громади.

Замість епілогу

Як довго на одній з центральних вулиць Львова простоїть скандальний довгобуд, можна лише гадати. Водночас цілком очевидним є те, що ситуацію довкола цього будівництва необхідно вирішувати якнайшвидше. І в першу чергу для того, щоб наше місто було гарним, охайним та максимально комфортним, а майно громади було збережено.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...