ОСТАННІ НОВИНИ

Місцеві вибори-2020. Перспективи, прогнози, національний та регіональний вимір

Юрій КМІТЬ для Львівського порталу

|

Через чотири місяці в Україні пройдуть чергові місцеві вибори, підготовка до яких – явна чи неявна – розпочалася в усіх без винятку регіонах. Де-не-де лідери перегонів і майбутня констеляція влади є очевидною наперед; в інших зберігається інтрига й очікується боротьба.

Очевидно, що місцеві вибори матимуть суттєвий вплив на розвиток суспільно-політичної ситуації в Україні. Посилення проросійських сил на сході, помножене на чинник децентралізації, створюватиме для Росії широке поле для дестабілізації. Натомість центральна влада, яка й у перший, найбільш рейтинговий для себе, рік продемонструвала вельми обмежений контроль за ситуацією у регіонах, може зустрітися з серйозними викликами на місцях. На цьому тлі ймовірне загострення політичної та економічної криз й дострокові парламентські вибори. Або, як альтернатива, та чи інша форма співпраці між фракціями у парламенті.

Усвідомлюючи актуальність вчасного й глибокого аналізу результатів та наслідків майбутніх місцевих виборів, шеф-редактор ІА «Західний Інформаційний Фронт» Юрій Кміть виступив з ініціативою пропонованого нижче обговорення й запросив до дискусії колег з Києва, Львова й Донбасу – директора Інституту світової політики Євгена Магду, директора з досліджень Європейської експертної асоціації Марію Авдєєву та керівника аналітичного відділу Центру-контент аналізу Сергія Стуканова. Спільно визначивши коло ключових питань, експерти обмінялися думками про те, чого чекати на місцевих виборах у Києві, Харкові, Львові й на Донбасі, а також про наслідки волевиявлення українців.

На що очікувати Україні у передвиборчому періоді? Погляди з Києва, Харкова, Львова, Донбасу читайте далі…

За чотири місяці відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування в межах нових виборчих округів, «нарізаних» адміністративною реформою. Як новий територіальний поділ вплине на результати голосування?

Євген Магда: Впевнений, що більший вплив матимуть відкриті партійні списки та боротьба за поглиблення партизації (інакше кажучи, за продаж партійних франшиз на місцях). Хоча в Україні понад 350 політичних партій, але активними з них на виборах будуть не більше 15 загальнонаціональних та двох десятків суто регіональних проєктів. Ще один тренд – інтенсивна критика «Слуги народу» як партії влади іншими учасниками виборчого процесу.

Юрій Кміть: Новий територіальний поділ як чинник виборчого процесу, а також такі фактори як проблема COVID19, більша залежність виборчої кампанії від соціальних мереж та телебачення підсилять тенденції  омолодження місцевих еліт, появу нових діючих гравців на рівні ОТГ та регіону. Проте це не змінить загального вектору уподобань львівських виборців, направлених на європейську інтеграцію, на НАТО, за безкомпромісну позицію проти «країни окупанта».

Сергій Стуканов: Адміністративно-територіальна реформа заледве чи істотним чином вплине на результати виборів на підконтрольній території Донбасу, проте вона завершить формування об’єднаних територіальних громад. Треба відзначити, що частина населених пунктів, прилеглих до прифронтової зони, пропустила останній виборчий цикл (ЦВК не наважилася призначити вибори в умовах війни), тож влада не змінювалась де-не-де з місцевих виборів 2010 року. Відтак, вибори в жовтні матимуть для регіону важливе значення в сенсі залученості в демократичні процедури.

Хто претендує на перемогу у Вашому регіоні?

Євген Магда: Лідером симпатій виборців у Києві сьогодні є «Європейська Солідарність», для якої Київ – один з базових регіонів. Очевидно, за перемогу боротиметься «УДАР», який Віталій Кличко протягом кількох років тримав у сплячому стані. Власну фракцію у Київраді матиме «Слуга народу» та «Батьківщина», яка змінила керівника Київської міської організації. Також, на жаль, не можу виключати, що представництво у Київради отримає «ОПЗЖ». Вірогідно, спробує подолати 5-відсотковий бар’єр і представлена зараз у Київраді «Єдність», за право представляти інтереси киян поборються одна чи кілька «темних конячок».

Марія Авдєєва: Одним із чинників, які, безперечно, будуть позначатися на ході виборів до органів місцевого самоврядування в Харківській області, є застосування Російською Федерацією раніше відпрацьованих механізмів інформаційного впливу. Зазначене, в тому числі, посилюється тим, що регіон безпосередньо межує з країною-агресором.

Одночасно, незважаючи на високі рейтинги партії «Слуга народу» на виборах 2019 року, значний вплив на думку людей, які прийдуть на виборчі дільниці восени, буде мати підтримка тієї чи іншої політичної сили представниками місцевих політичних та фінансових еліт.

Враховуючи наявність суттєвих важелів впливу на розклад політичних сил у регіоні з позицій посади харківського міського голови, особливу важливість для міста мають вибори мера Харкова. Головне питання при цьому – хто саме буде боротися за крісло очільника міста. На цей час точно відомо лише, що діючий мер Харкова Геннадій Кернес має намір іти на місцеві вибори-2020 від політичної сили “Блок Кернеса – Успішний Харків” та активно налагоджує контакти як з владою в Києві, так і з представниками місцевих фінансово-промислових груп. Очікується, що головним опонентом Кернеса має стати кандидат на посаду мера від президентської партії «Слуга народу». Наразі озвучено кілька прізвищ, однак остаточна кандидатура, ймовірно, буде названа наприкінці серпня – на початку вересня.

Серед всеукраїнських партій в Харківському регіоні лідерами на даний час є «Слуга народу» та «ОПЗЖ». Другий ешелон – «Європейська солідарність»,  а також місцеві партії «Блок Кернеса – Успішний Харків» та «Блок Світличної «Разом!». Таким чином «Слуга народу» навряд чи зможе сформувати у області монобільшість.

Юрій Кміть: Якби сьогодні відбувалися вибори, то перемогу до Львівської обласної та міської ради святкувала би «Європейська Солідарність» на чолі із нардепом Олегом Синюткою. В області за лідерство з ними іще побореться партія «Слуга народу», представлена молодою командою діючого львівського голови обласної адміністрації Максима Козицького, який єдиний в Україні очолив ще й обласний осередок партії. В другому ешелоні до області йдуть «Самопоміч», ВО «Батьківщина» , ВО «Свобода» та «Голос». Щодо транскордонної співпраці, то є впевненість, що результати виборів збережуть добрі відносини з Польщею та підтримають наміри області щодо розширення контактів зі Словаччиною.

Окрема історія із містом Львовом. Безперечний лідер на сьогодні – Андрій Садовий, який зберігає хороші шанси вчергове переобратися на посаду міського голови. Кандидата від «Слуги народу» ще не визначено, але вже очевидно, що конкуренцію Садовому точно складуть Олег Синютка, Руслан Кошулинський , Ігор Зінкевич та Ігор Васюник, які мають непогані стартові позиції. Втім, все ще попереду, кампанія тільки на старті. В цілому можу сказати, що вчинок Святослава Вакарчука та вибір Ірини Верещук на користь балотування у Києві суттєво звузив вибір кандидатів на посаду міського голови міста Львова, погіршив шанси партії «Голос» стати одним із політичних фаворитів в регіоні й знову штовхає Львів у четверту каденцію Андрія Садового.

Що стосується Львівської міської ради, то на сьогодні безперечним фаворитом також є «Європейська солідарність», яка може набрати навіть третину голосів виборців.

Сергій Стуканов: Якщо говорити про симпатії донецьких та луганських виборців, то вони традиційно надають перевагу партіям, котрі виступають із проросійськими гаслами. Певним позірним винятком був 2019 рік, коли на парламентських виборах 25-30% спромоглася здобути президентська партія «Слуга народу», яка лише незначним чином поступилася ОПЗЖ. Втім, відсутність обіцяного досягнення миру на Донбасі, а також збереження в загальних рисах мовно-культурної політики центральної влади спричинили посутній відтік голосів «Слуги народу» саме до «Опозиційної платформи».

При цьому слід розуміти, що «Слуги» фактично згаяли рік, не здійснивши жодних спроб закріпитися в регіоні й побудувати міцні осередки (хоча восени до них вишикувалися у чергу охочі представляти силу президента у регіоні). Сьогодні ця черга порідшала. Відтак, на Донбасі (як, зрештою, і в більшості інших регіонів) президентська сила обиратиме своїх представників безпосередньо напередодні виборів, знову ж таки роблячи головну ставку на харизму Володимира Зеленського. Правдоподібно, що ця ставка вдруге не зіграє так само потужно, тож імовірно, що «слуги» зможуть розраховувати хіба на половину того, що взяли в 2019 році.

Також в окремих містах на Донбасі зможуть зіграти місцеві проєкти, створені довкола популярних та визнаних чиновників. Так, у Маріуполі наразі найбільший рейтинг має Блок міського голови Вадима Бойченка. А ось партії з так званого національно-демократичного спектру, скоріше за все, з тріском проваляться. Наразі їхній рейтинг балансує на межі статистичної похибки.

Який порядок денний буде ключовим у Вашому регіоні під час виборчої кампанії (соціальний, економічний, безпековий, мовно-культурний тощо), які проблеми порушуватимуться (ковід, повінь, війна)?

Євген Магда: Вибори у Києві традиційно сприймаються у загальнонаціональному контексті. Тому дискусія точитиметься не лише навколо проблем міського господарства, відбудеться позиціонування партій з політичних питань та проблем розвитку держави. Добре відомо, що боротьба за владу в столиці завжди мала «додану вартість» у політичному сенсі.

Марія Авдєєва: Починаючи з нового року, політичний ландшафт у регіоні «випробували на міцність» представники різних груп впливу, при цьому Київ не зміг продемонструвати необхідного рівню контролю над ситуацією. Найбільш загрозливим для виборчого процесу у Харкові виглядає варіант, при якому будуть створюватися передумови для реалізації сценаріїв, написаних у Кремлі, зокрема, щодо розхитування соціально-політичної обстановки в області.

На користь зазначеного, серед іншого, свідчать останні події навколо «Партії Шарія» та акції, спрямовані проти місцевого осередку ОПЗЖ. Ймовірно, що зазначені та аналогічні випадки будуть використані російською стороною для проведення інформаційних операцій на підтримку зазначених партій та дискредитації проукраїнських сил у регіоні. Так, наприклад, анонси та інформація про вищевказані події активно розповсюджувалася у середовищі Telegram-каналів, які за окремими оцінками, пов’язані із російською стороною.

Сергій Стуканов: Особливості географічного розташування Донбасу значною мірою визначатимуть ключовий порядок денний виборів. Хоча вибори мають місцеве значення, традиційно основною на Донбасі виступає загальнонаціональна проблематика. ОПЗЖ, як і раніше Партія регіонів, активно нав’язує в повістці питання миру та мови. На цьому тлі зростає й підтримка – теж віртуальної – партії Шарія. При цьому, з огляду на віртуальність, під її парасолькою знову ж таки до місцевих рад увійдуть близькі до ОПЗЖ депутати. Не виключені й курйозні (але показові) випадки, як-от поновна участь у виборах міського голови Слов’янська сумнозвісної Нелі Штепи, чия перемога означала б перемогу нездорових тенденцій на Донбасі.

Можливо, влада спробує перехопити ініціативу в ОПЗЖ й звернутися до ідеологічних питань. Проте символічні акції, як-от закон про вступників з ОРДЛО, ледве чи матимуть помітний ефект, а спроби вдатися до серйозного перегляду того ж мовного закону означатимуть відхід від центристської позиції (яка забезпечувала владі рівномірну підтримку в усій Україні) й скочування в проросійський бік.

Юрій Кміть: «Хедлайнерами» місцевих виборів на Львівщині будуть лідери партії «Європейська Солідарність» та ВО «Свобода» із критикою київської влади на тему «здачі держави, мови, повернення Партії Регіонів на посади, переговорних позицій щодо Донбасу». Але, чесно кажучи, для більшості виборців ця риторика порядком вже набридла, виборці хочуть реальної роботи та реальних результатів. На Львівщині COVID 19 випробовує на міцність місцеві адміністрації та медицину, і, враховуючи чинник сотень тисяч трудових мігрантів, що повернулися додому на Львівщину, – то не все так і погано на сьогодні, могло бути і гірше. Місцева влада спробує захистити свої позиції значною кількістю побудованих доріг і контролем за COVID 19 в досить складних умовах.

Які союзи та коаліції очікуються на регіональному рівні?

Євген Магда: Формат коаліції буде залежати від результатів волевиявлення киян. Проте вже зараз можна стверджувати, що офіс президента намагатиметься добитися входження «Слуги народу» до цієї коаліції на умовах отримання посади секретаря Київради.

Юрій Кміть: Оскільки більшість опозиційних до Києва партій фінансуються із одних і тих само джерел, то поки виглядає так, що провладну коаліцію в Львівській обласній раді складуть опозиційні до Києва партії, що, безсумнівно, може ускладнити і так непрості відносини Львівської області і Кабінету міністрів.

Вже зараз можна впевнено сказати й про те, що Андрій Іванович Садовий , який демонструє лояльність до діючої центральної влади, стикнеться з проблемою щодо формування більшості у міській раді Львова й не обійдеться без допомоги партій-союзників, серед яких можуть бути «Голос»,  «Слуга народу»,  «Галицька Партія», чи  « Варта Ігоря Зінкевича» (якщо пройде). В опозиції до «Самопомочі» та Андрія Садового  ймовірно  будуть Партія «Європейська Солідарність»  та ВО «Свобода».

Яким буде вплив місцевих виборів на суспільно-політичне життя України? З огляду на фактичне припинення існування монобільшості, які можна очікувати вимушені формальні чи неформальні союзи влади й опозиції (Зеленський + Медведчук, Зеленський + Порошенко, Зеленський + Тимошенко)?

Євген Магда: Хочу нагадати, що місцеві вибори складуть півтори тисячі окремих кампаній, і політичні партії намагатимуться боротися за належне представництво у різних регіонах. Представлені у парламенті політичні партії намагатимуться отримати власні представництва на місцях, насамперед у містах-мільйонниках та обласних радах.

Для партії влади місцеві вибори є шансом здійснити повне перезавантаження влади, проте останні суспільно-політичні тенденції дозволяють припустити подальше падіння популярності «Слуги народу» в масштабах держави.  Не виключаю прагнень Росії використати місцеві вибори для дестабілізації ситуації в Україні.

Зараз ми спостерігаємо процес падіння популярності «Слуги народу» та збільшення рейтингів «ОПЗЖ». Очевидно, подібна тенденція зберігатиметься. З іншого боку, «Європейська Солідарність» намагатиметься притягнути під свої прапори представників патріотичного табору. Однак хочеться застерегти від надмірного оптимізму, правило «два українці – три гетьмани» у нашій державі поки ніхто не скасовував.  Утворенню ситуативних союзів президентом буде заважати його аматорське сприйняття політики та складні особисті відносини з провідними політичними гравцями.

Яким є Ваш прогноз на післявиборчий період у сенсі зовнішньо-політичного руху держави та внутрішньополітичного режиму?

Євген Магда: На моє переконання, будь-які спроби керівництва держави відмовитися від курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, спробувати знайти спільну мову з Кремлем лише поглиблять існуючу кризу всередині держави.

Марія Авдєєва: На національному рівні слід очікувати активізації проросійських інформаційних кампаній, спрямованих на фрагментацію політичного поля України, дискредитацію патріотичних сил та окремих політичних партій, формування проросійської повістки в ЗМІ. Зазначене, в тому числі на фоні економічної та політичної кризи, може призвести до зростання рейтингів так званих проросійських партій.

Крім цього, якщо Кремлю вдасться фрагментувати політичне поле України за рахунок посилення впливу на регіональні еліти, то після виборів Російська Федерація з великою долею ймовірності буде намагатися використати ситуацію для подальшого здійснення гібридної агресії проти України. Вирішальним для розвитку післявиборчої ситуації у Харківської області та в Україні в цілому стане те, чи зможе команда президента Зеленського продемонструвати згуртованість навколо питань захисту національних інтересів та побудувати ефективну комунікацію, як з регіональними елітами, так і з населенням відповідних регіонів.

Юрій Кміть: На національному рівні мене турбує можливість перемоги проросійських політичних проектів на півдні та сході України. Росія і так контролює ринок енергетики, нафтопродуктів та більшу частину інформаційного поля у нашій країні. Якою ж буде поведінка та політика самостійних  ОТГ в умовах економічної кризи, інформаційного тиску, шантажу, підкупу та «спеціальних операцій» з боку «кремлівських агентів впливу», передбачити нереально. Не хотілося б побачити «парад місцевого сепаратизму», продовження «педалювання проблеми державної мови» на місцевому рівні, загострення щодо статусу воїнів АТО, «копання в історії України за московськими темниками» чи,   наприклад, місцевий шантаж за сценарій «мінського процесу» за Кремлем. Такий перебіг подій однозначно викличе вибух емоцій та заклики до радикальних дій на Заході України, тому хотілося б цього уникнути.

Хочеться вірити, що в Києві серед діючої влади є достатня кількість мудрих експертів, які розуміють всі наслідки розвитку післявиборчої ситуації в Україні, яка не повинна привести до загострення протистояння Захід-Схід з питань національних інтересів чи захисту української ідентичності та мови. Перспективною бачу співпрацю національно спрямованих політичних сил «Європейська Солідарність» та ВО «Батьківщина» із діючою монобільшістю «Слуги народу» у Верховній Раді у випадку загроз, які виникнуть після виборів до місцевого самоврядування. Ми всі вправі вимагати у діючого президента Володимира Зеленського та лідерів цих політичних сил забути особисті образи і думати про країну та її національні інтереси. А Львівщина, ви всі знаєте, завжди і послідовно дотримується таких позицій.

Сергій Стуканов: Посилення ОПЗЖ й поява партії Шарія на Донбасі (які декларують відверто проросійські цілі й значною мірою керуються з Росії) матиме довгостроковий негативний ефект на ситуацію в Україні. По суті становище Донбасу у складі країни частково нагадуватиме часи Партії регіонів, коли вона фактично монополізувала право представляти Донбас. При цьому ОПЗЖ активно схилятиме до закріплення автономії ОРДЛО, а можливо – й утворення своєрідної автономії на всій території Донецької та Луганської областей. На той момент, нагадаю, мине рік, який Володимир Зеленський брав на реалізацію «плану А» (досягнення миру), а позаяк жодних шансів його встановити немає, то постане питання, чи здатен він реально переглянути свою політику. В умовах боротьби за голоси сходу – дуже сумнівно. Втім, і явна відмова від євроінтеграції й розворот у бік Росії виглядає малоймовірним, зокрема, з огляду на присутність у лавах фракції «Слуга народу» поважної частки прихильників цього вектору.

Наскільки ймовірними є дострокові парламентські та президентські вибори внаслідок затяжної політичної та економічної кризи?

Євген Магда: Схоже, протягом осені 2020 – весни 2021 року ми матимемо щонайменше дочасні парламентські вибори та – цілком вірогідно – відставку уряду. Дострокові президентські вибори залежать від масштабу викликів, адже Україна і надалі перебуває в стані економічної кризи, яка і надалі поглиблюється.

Сергій Стуканов: У разі, якщо політична та економічна криза поглиблюватимуться, то не виключена не лише чергова відставка уряду (який працює без імунітету), але й дострокові вибори до Верховної Ради. Розумним альтернативним сценарієм було б співробітництво більшості з проєвропейськими силами в парламенті – бодай не формалізоване.

Марія Авдєєва: Політична та економічна кризи найближчим часом, ймовірно, будуть поглиблюватися, що, безумовно, вплине на рейтинг президентської політичної сили. Це змусить «Слугу народу» шукати союзників, ризикуючи значними репутаційними втратами. Головне при цьому – не допустити таких конфігурацій цих союзів, які можуть бути використані силами, що стоять проти національних інтересів України. Для мене очевидним є одне – подальше розхитування політичної ситуації в Україні та його наслідки є одним з пріоритетних завдань Кремля.

Юрій Кміть: Впевнений, що скоро буде відставка уряду. В цій конфігурації політичної системи діючому президенту потрібні якісні технічні та ефективні виконавці його особистої політики, а не особи, які бачать свою майбутню політичну перспективу. Тому уряди будуть мінятися швидко. Дострокових виборів у Верховну Раду чи дочасних президентських виборів не буде. Немає логіки, потреби та підстав. Адже зрозуміло, що у наступній Верховній Раді буде менша фракція Партії «Слуга Народу», а більші фракції ОПЗЖ та ПЕС. А кому це потрібно? Президенту? Ні, звичайно. Думаю, що діючому президенту хватить глузду маневрувати так, щоб не викликати мотивів до третього Майдану та силового сценарію дострокових виборів. І вам цього теж бажаю, тому що такий сценарій є найгіршим для української держави.

Реклама партнерів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...