Туберкульозний бунт. Що ховається за реорганізацією тубдиспансерів на Львівщині
Допоки увага усього світу прикута до подолання коронавірусу, Україна залишається європейським лідером із поширення туберкульозу, де щодня фіксується понад 75 нових випадків захворювання та помирає 11 людей.

Туберкульоз – це небезпечне інфекційне захворювання, яке легко передається повітряно-крапельним шляхом. Утім у Міністерстві охорони здоров'я України запевняють, що ситуація з цією недугою є контрольованою, а скандали, які супроводжують процес реформування протитуберкульозної служби в Україні, не мають жодного логічного підґрунтя.

Тим часом конфліктна ситуація виникла зі Львівським обласним протитуберкульозним диспансером, що на вул. Бой-Желенського, 5. Він у межах реформи мав би об'єднатися з Львівським регіональним фтизіопульмонологічним клінічним лікувально-діагностичним центром (Центр легеневого здоров'я, – ред.), що на вул. Зеленій, 47. Лікарі ж закладу б'ють на сполох, адже побоюються, що їх можуть «виселити» з приміщення лікарні, частина медиків залишиться без роботи, а хворі на туберкульоз – без належної спеціалізованої допомоги. Натомість у Центрі легеневого здоров'я кажуть, що така реорганізація тубдиспансерів на часі, оскільки кожен заклад окремо може просто не вижити.

Львівський портал поспілкувався з усіма сторонами конфлікту, аби детальніше розібратися у цій ситуації. Також у нашому матеріалі розповідаємо, які ж зміни передбачає таке реформування протитуберкульозної меддопомоги в Україні.

Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на вул. Бой-Желенського, 5
Реформувати не можна залишити…

У вересні 2019 року Львівська обласна рада підтримала реорганізацію фтизіатричної служби, що передбачає приєднання 9 протитуберкульозних диспансерів у районних містах області до Центру легеневого здоров'я у Львові. У цьому списку був і Львівський протитуберкульозний диспансер. Медики останнього почали бити на сполох, адже побоюються, що така реорганізація фактично ліквідує їхню установу, а самі працівники залишаться без роботи.

«Нам обіцяли, що ми залишимося на своїй базі, будемо працювати як відділення. Просто працюватиме одна на всіх адміністрація та бухгалтерія. Хворі мали б залишитися за нами. Але зараз малюється зовсім інша картина і виглядає так, що нас можуть «виселити» з нашого приміщення», – розповіла голова Вільної первинної профспілки Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру Лариса Бадун.

У Львівському протитуберкульозному диспансері наразі є 220 працівників. У медзакладі переконані, що реорганізація скоротить більшу частину персоналу, хоча, за словами медиків, їх мали б перевести у Центр легеневого здоров'я.

«Нас змушують писати дві заяви: на звільнення за власним бажанням та на прийом на роботу у Центр легенового здоров'я. Генеральний директор центру ці заяви повинен розглядати. Хоча спершу обіцяли, що ми будемо просто переведені туди. Згодом нам був поданий штатний розклад, згідно з яким нібито з 220 наших працівників 120 мають взяти у Центр легеневого здоров'я. Також в облраді стали вимагати створення комісії з ліквідації нашого диспансеру. Ми провели збори з керівництвом Центру легеневого здоров'я та чиновниками ЛОР, де запитали, чому на таких умовах ми повинні приєднуватися і що чекає нас та наших пацієнтів. Нам не дали жодних гарантій, не сказали, на скільки нас беруть. Зараз процес приєднання залежить від нас. Ці заяви на звільнення ми не погодилися писати», – каже Лариса Бадун.
Процес приєднання медичних установ мав завершитися 1 березня. До цього часу 9 протитуберкульзних закладів області мали прийняти рішення про об'єднання з Центром легеневого здоров'я. Станом на зараз 8 із медустанов уже зробили це, але не Львівський протитуберкульозний диспансер. Через те, що заклад залишився сам по собі, не перетворився у комунальне некомерційне підприємство і не уклав угоду з Національною службою здоров'я України, він фактично залишився без фінансування із держбюджету.
«Протитуберкульозний диспансер на вул. Бой-Желенського не об'єднався з нами. Хоча всі протитуберкульозні установи в області з 1 березня приєднані до нашого Центру легеневого здоров'я. Зокрема, це шість тубдиспансерів області та два санаторії: у «Немирові» та у Львові», – каже генеральний директор Центру легеневого здоров'я Любомир Рак.

Окрім реорганізації, медики Львівського тубдиспансеру зіткнулися із ще однією проблемою: з березня вони – без зарплати. При цьому, майже два місяці на волонтерських засадах продовжують приймати та лікувати хворих.

«З 20 березня ми без заробітної плати. У Львівській обласній раді нам не дають точних відповідей, лише кажуть писати заяви на звільнення», – зазначає Лариса Бадун.

У Львівській обласній раді кажуть, що в бюджеті області кошти на фінансування Львівського тубдиспсеру не передбачено. Гроші були виділені лише на перші три місяці 2020 року. А далі установа повинна була приєднатися до Центру легеневого здоров'я, котрий уклав угоду з Національною службою здоров'я України та має фінансування із держбюджету.
«Керівництво медзакладу знало, що фінансування з обласного бюджету передбачено виключно на січень-березнь цього року. До 1 квітня вони так чи інакше мали бути припинені та приєднані до Центру легеневого здоров'я. Цього не сталося. Відповідно вони не мають зараз фінансування ні від НСЗУ, ні з обласного бюджету. І про це їм неодноразово говорилося. Як зараз керівництво закладу буде пояснювати цю проблему людям, я не знаю», – зазначив Львівському порталу керівник управління майном спільної власності Львівської обласної ради Віктор Кусий.

Віктор Кусий
Зараз колектив Львівського протитуберкульозного диспансеру пішов далі і намагається через суд скасувати рішення облради про реорганізацію фтизіатричної служби на Львівщині. Також медики хочуть зупинити процес ліквідації диспансеру, для цього вони вимагають зупинити дію спеціального наказу управління майном спільної власності Львівської облради. Однак наразі всі ці починання зависли «у повітрі».

«Ми звернулися до Львівського окружного адміністративного суду позов. Як виявилося, це юрисдикція Львівського обласного господарського суду. Подали скаргу туди. Господарський суд відправив його в Київ. Згодом Київський господарський суд заявив, що це не його юрисдикція, а потрібно цей спір вирішувати в процесі цивільної юрисдикції, тобто загальної норми права. Зараз нами була подана апеляційна скарга. Тож очікуємо результат», – розповів адвокат Львівського протитуберкульозного диспансеру Михайло Сидорець.

На думку львів'янина та громадського діяча Ігоря Васюника, реорганізація не повинна стати причиною того, що хворі залишаться без якісного лікування, а висококваліфіковані медики – без роботи.
«Львівщина входить до трійки областей-антилідерів за рівнем поширення туберкульозу в Україні. За минулий рік в Україні зафіксовано понад 28 тисяч хворих на туберкульоз, із них майже 1650 – на Львівщині. Гірша ситуація із захворюваністю лише на Одещині та Дніпропетровщині, тому слід добре подумати: для чого нам потрібно виганяти на вулицю лікарів, які борються із туберкульозом? Якщо в межах реорганізації тублікарень ми в підсумку отримаємо якісне лікування хворих та збережемо висококваліфікованих медиків, то таку реформу необхідно проводити якнайшвидше. Але якщо суть реорганізації – у заволодінні ласими приміщеннями тублікарень та їхніми землями, то це є злочином», – вважає Ігор Васюник.
Ігор Васюник
У чому суть реформування тубдиспансерів

Насправді зміни у системі протитуберкульозної меддопомоги відбуваються не лише на Львівщині, а й по всій Україні. Передувала цьому Концепція розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, яку Кабмін схвалив у листопаді 2019 року. Насамперед вона покликана створити нову модель надання допомоги хворим на туберкульоз.

Сьогодні на території Україні діють 93 спеціалізовані заклади, які займаються лікуванням виключно туберкульозу. Протягом останніх десяти років уже скоротили близько 40 таких установ, втім цьогоріч таких медзакладів знову поменшає. Адже концепція Кабміну, серед іншого, якраз і передбачає реорганізацію всіх тубдиспансерів та їхнє злиття в один базовий заклад на території області. Та варто зауважити, що рішення про перепрофілювання та реорганізацію медичних закладів приймає виключно місцева влада. На Львівщині – це Львівська обласна рада.

У Міністерстві охорони здоров'я пояснюють, що трансформація туберкульозної служби на регіональному рівні дасть змогу раціональніше використовувати кошти. Адже гроші ці медзаклади витрачали здебільшого на власне утримання, а не на якісне та швидке лікування пацієнта з туберкульозом. Так, утримання всіх туберкульозних закладів України у 2018 році держбюджету обійшлось у 1,99 млрд грн. Тоді як на лікування, наприклад, інфарктів скеровують вчетверо менше – 436 млн грн.

Концепція Кабміну започатковує також і нову модель лікування хворих на туберкульоз. Ми звикли, що лікування туберкульозу має дорівнювати повній ізоляції у стаціонарі. Відтепер хворі, які пройшли ефективну терапію та не є заразними, можуть проходити амбулаторне лікування у свого сімейного лікаря у супроводі лікаря-фтизіатра. Тобто на плечі саме цих фахівців тепер лягає функція контролю і органзації лікування хворих на туберкульоз. Госпіталізації пацієнт підлягає тоді, коли у нього появляються конкретні клінічних ознаки.

«Відповідно до стратегії розвитку фтизіатричної служби до 2023 року передбачено передати таких пацієнтів на спостереження до сімейних лікарів. Зараз цей процес йде поетапно. Частина знаходиться у сімейних лікарів, які навчені працювати з такими хворими, а інша частина залишається у лікарів-фтизіатрів. Пацієнти, які мають відкритий туберкульоз, знаходяться на стаціонарному лікуванні. Після ефективної терапії їх переводять на амбулаторне лікування», – пояснює Любомир Рак.
На медиків очікує звільнення, бо «бракує грошей навіть на зарплату»

Не оминули туберкульозні заклади й зміни у межах медичної реформи «вторинки». Так, із 1 квітня тубдиспансери почали фінансуватись із держбюджету за новою системою: тепер гроші вони отримують безпосередньо за послуги, надані своїм пацієнтам, а не за кількістю ліжкомісць й інших технічних показників, як це було за часів медичної субвенції.

Лише за один місяць, за квітень, сотня медзакладів Львівщини отримала від Нацслужби здоров'я більше 300 млн грн. Із таким показником область стала третьою за обсягом коштів, які «влила» держава в оплату медичних послуг за новою системою фінансування.

Втім на Львівщині вже знайшлися лікарні, які заявляють про суттєвий брак коштів. Так, Центр легеневого здоров'я за місяць отримав 5,3 млн грн, тоді як лише на оплату праці необхідно 8,5 млн грн. Гендиректор Любомир Рак скаржиться, що медзаклад цьогоріч недоотримає 123 млн грн. У зв'язку з цим він уже прогнозує скорочення понад 450 працівників. Серед них – і фахівці восьми нещодавно приєднаних до Центру легеневого здоров'я тубдиспансерів з області.
«Згідно з пакетом, який ми отримали від Національної служби здоров'я України, центр разом із приєднаними 8 тубдиспансерами отримав на 30% менше фінансування порівняно з 2019 роком. За нашим розрахунком, вартість лікування пацієнта на амбулаторному етапі становить 103 600 грн. НСЗУ за одного пацієнта нам оплачує 20 663 грн, тобто уп'ятеро менше. Таким чином центр до кінця року недоотримає 123 млн грн. Ми попередили, що з 1 липня скорочуватимемо 467 посад, у тому числі більше 200 посад – у нашому Центрі легеневого здоров'я у Львові, а також скорочуватимемо персонал структурних підрозділів: санаторію «Немирів», дитячого санаторію у Львові та стаціонарних відділень у Стрию, у Скелівці і в Дрогобичі. Ми змушені їх закривати, бо не маємо грошей для того, щоб виплачувати заробітну плату. Наш фонд місячної заробітної плати з приєднаними закладами становить 8,5 млн грн. Від НСЗУ ми отримали за квітень 5,3 млн грн, тобто нам вже зараз не вистачає навіть на зарплату. Тому ми змушені проводити скорочення», – пояснює Любомир Рак.
Любомир Рак
Вочевидь на працівників Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру, який мав би приєднатися до Центру легеневого здоров'я, очікувала б хвиля скорочень. Оскільки після нових умов фінансування із державного бюджету, в рамках медреформи, центру вже бракує коштів навіть на зарплату для теперішніх працівників.
У Нацслужбі здоров'я України знають про те, що в деяких медзакладах виник брак фінансування. Однак там кажуть, що гроші, які йдуть у лікарні за пацієнтом, – не панацея. Так, аби отримувати більше грошей від НСЗУ, лікарням варто отримати якомога більше пакетів медпослуг, які, власне й оплачуватимуть із держбюджету. Але тут є важливий нюанс: до кожного пакету медпослуг є встановлені чіткі вимоги, наприклад, установа має мати необхідну кількість обладнання, фахівців тощо. Тобто лікарня повинна бути сучасною і розвиненою, аби НСЗУ розуміла, за що саме їх платить гроші.

Якщо ж медзаклад не дотягує до такої досить високої планки, значить, недоотримує коштів. Він також може перепрофілюватись чи об'єднати декілька медпослуг. Але тут важливо наголосити от на чому: відповідальність за необхідне фінансування медичної установи лежить в тому числі й на її власнику. У випадку із Центром легеневого здоров'я йдеться про Львівську обласну раду.
Що кажуть у Львівській облраді?

Обласна рада взялася за реорганізацію протитуберкульозних установ ще у 2017 році. Але, здається, її цікавило не так вдосконалення цієї галузі медпослуг, як заробіток від продажу вивільненої нерухомості.

Так, у 2017-му два медзаклади, Львівський протитуберкульозний диспансер та Львівську обласну лікарню позалегеневого туберкульозу, ЛОР об'єднала в одну установу. І таким чином з'явилось три вільні приміщення на вулицях Лемківській, 24, Личаківській, 233 та Устияновича, 14. Два з них обласна рада продала. При цьому виручені кошти з продажу обіцяли скерувати на медицину області. Хоча, яким чином це відбулося, до кінця не відомо.

Фтизіатричне відділення, яке було на вул. Лемківській, 24 у Львові (фото: Zik)
«Ця реорганізація на Львівщині почалася у 2017 році з пілотного проєкту реорганізації фтизіатричної служби. Тоді відбулося перше скорочення стаціонарної і амбулаторної служби та об'єднання їх в одну медустанову. Внаслідок цього з 220 стаціонарних ліжок позалегеневого туберкульозу не залишилось жодного. Нібито 25 ліжок передали у Центр легеневого здоров'я на пів року, але через пів року і вони були скорочені», – пригадує голова Вільної первинної профспілки Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру Лариса Бадун.

Цікаво, що крім заробітку на продажі будівель тубдиспансерів, Львівська облрада ще й потрапила в скандал. Виявляється, приміщення на вул. Лемківській та Устияновича, які облрада успішно продала, вона незаконно забрала із власності Львівської міськради. За цю схему вже взялась прокуратура.

У самій Львівській обласній раді також знають про протести медиків Львівського тубдиспансеру. Та керівник управління майном спільної власності Львівської обласної ради Віктор Кусий вважає, що «конфлікт навмисне спровокований Вільними профспілками, які є у медзакладі, із залученням активістів».

«Вісім тубустанови області приєдналися до Центру легеневого здоров'я. Водночас Львівський обласний протитуберкульозний диспансер саботував такі дії. Ми декілька разів зустрічалися з трудовим колективом з пропозицією, що з 221 штатної одиниці планувалося близько 198 персоналу передати правонаступнику, тобто Центру легеневого здоров'я. Об'єктивно мова дійсно йшла про скорочення. Лише 7 працівників колективу підтвердили намір перейти та на сьогодні працюють у Центрі легеневого здоров'я. Всі інші, з невідомих мені причин, сказали, що приєднання вчиняти не будуть. Зараз колектив медзакладу намагається через суд скасувати рішення облради про реорганізацію фтизіатричної служби на Львівщині», – розповів він.
Що чекає хворих на туберкульоз

Після реорганізації тубдиспансерів одразу виникло питання: що буде з хворими на туберкульоз та як їх тепер лікуватимуть? Насправді з 1 квітня дійсно змінюється підхід до лікування таких пацієнтів. Більшість із нас була переконана, що хворі на туберкульоз є постійно небезпечними для людей довкола. Проте це не так. Адже якщо було проведене ефективне лікування, то людина перестає бути заразною протягом перших двох-трьох тижнів від початку терапії. Таким чином пацієнт може спокійно повернутися до звичного життя, але разом з тим проходити амбулаторне лікування. На практиці це відбувається так: пацієнт йтиме до свого сімейного лікаря, отримуватиме ліки та необхідні рекомендації.
Також змінюється і сама структура диспансерів. Відтепер в області залишається єдиний профільний медзаклад. Переважно – це центр легеневих хвороб або ж фтизіатричний центр. У випадку зі Львівщиною – Центр легеневого здоров'я, що на вул. Зеленій, 47. Саме тут проходитиме стаціонарне лікування хворих на туберкульоз. Гендиректор Центру легеневого здоров'я запевнив нас, що у медзакладі – достатньо місць для проведення стаціонарного лікування хворих на туберкульоз. Втім точної кількості ліжкомісць у центрі, які передбачені для таких хворих, він не назвав.

Мабуть, тепер виникне запитання: а чи доведеться хворим з області їздити до Львова у Центр легеневого здоров'я для отримання необхідної консультації та допомоги? Насправді окрім єдиного в області профільного медзакладу, з 1 липня працюватимуть міжрайонні протитуберкульозні кабінети. Там на 100% має здійснюватися спостереження пацієнтів на амбулаторному лікуванні під наглядом лікаря-фтизіатра та супроводом сімейного лікаря.
Проте у Львівському обласному протитуберкульозному диспансері переконані, що не усі сімейні лікарі можуть приймати хворих на туберкульоз, бо існує певна специфіка лікування таких пацієнтів. Медики переконані: не можна повністю ліквідовувати тубдиспансери, адже таким чином є ймовірність втратити контроль за захворюваністю на туберкульоз у Львові та області.

«Подальша доля пацієнтів нікого не цікавить. Кажуть, що після стаціонарного лікування відправалятимуть до сімейних лікарів. За опитуванням, лише 10% сімейних лікарів готові приймати туберкульозних хворих. Тому що є специфіка лікування таких пацієнтів. Повинен бути контроль за прийомом ліків, раз на місяць викликати, робити рентген-контроль, аналізи. Наші пацієнти вже писали заяви, що вони хочуть лікуватися у нашому медзакладі і у наших лікарів. Втім жодної відповіді від чиновників ми так і не отримали. Ми переконані, що реорганізація може призвести до збільшення кількості хворих на туберкульоз. Тим більше після пандемії коронавірусу до 2025 року у всьому світі вже прогнозують збільшення захворюваності на туберкульоз. Якщо не буде закладів, то хто хворих буде лікувати?», – зазначає Лариса Бадун.
На Львівщині, за даними ЗМІ, станом на початок квітня 2020 року зареєстрували 1 027 хворих на туберкульоз. За кількістю хворих лідирує Львів, Самбірський, Дрогобицький та Жовківський райони. Найменше хворих – у Стрию та Трускавці.

«За останні чотири роки у нас йде зниження захворюваності на туберкульоз – від 86,6 випадки на 100 тисяч населення до 53,1 випадки. Тобто є помітний спад. Якщо 10 років тому на Львівщині було 2 200 вперше діагностованих випадків туберкульозу, то за 2019 рік – близько 1500», – пояснює гендиректор Центру легеневого здоров'я Любомир Рак.

Загалом наша країна – на другому місці в Європі за захворюваністю на цю недугу та є однією з десяти країн у світі з найвищими показниками захворюваності на мультирезистентний туберкульоз, тобто стійкого до ліків. Станом на сьогодні, за даними ВООЗ, 23% випадків туберкульозу в Україні залишаються недовиявленими. Це і є основною причиною його поширення серед людей. Разом з тим, кожного дня в Україні від туберкульозу помирає 11 людей.

Який фінал матиме така реорганізація протитуберкульозних закладів в Україні та й, зокрема, на Львівщині, покаже лише час. Непроста перебудова цієї галузі медицини вже породила бунт окремих медиків. Та чи не викличуть нововведення бунту серед пацієнтів із туберкульозом? Адже вони й надалі повинні отримували високоспеціалізовану медичну допомогу. Щонайменше – не гіршу, а бажано – навіть кращу, ніж була раніше.
Автор, верстка: Вероніка Рой
Фото: Новини Карпат, Zik, Твоє місто, соціальні мережі