ОСТАННІ НОВИНИ

Ігор Васюник: «Львів'яни утримують бездарних менеджерів. Тому добираються до роботи аварійними маршрутками»

Михайло КОСТЮК

|

Кампанію «Безкоштовний транспорт – це реально!» обговорюють усі. Навіть поза межами Львова. Але в людей виникло багато запитань. Чи справді це реально? Чи може здійснити такий масштабний проект одна команда? І яким чином вона це зробить? Отже, детальніше з’ясовуємо усі нюанси з автором закону про електронний квиток, фахівцем з питань транспорту, громадським діячем Ігорем Васюником.

– Пане Ігорю, невже міський транспорт може бути безоплатним, якщо по кілька разів на рік постає питання про підвищення вартості проїзду? Коли запускали трамвай на Сихів у 2016 році, квиток коштував лише 2 гривні. А нині, купуючи його у водія, платимо аж 7 гривень! Щодо автобусів, то восени економічно обґрунтованим у міській раді називали тариф 10,51 гривні і навіть більше. Мовляв, якщо вартість менша, підприємства працюють у збиток…

– Львів’ян роками обдурюють і крадуть гроші з транспортної галузі. У чиновників усі розмови зводяться до коштів. Ось і нещодавно намагались вкотре нажитися. А я кажу: якщо встановити вартість квитка навіть 25 гривень, не побачимо жодних змін. Саме це ми активно доносили до львів’ян. Так активно, що вперше Львівська міська влада відмовилася підвищувати вартість проїзду в міських автобусах! Бо ми довели, що розмови про «збитковість» – маніпулятивні. Тож першої мети ми вже досягли.

– Чи є десь у світі успішно реалізовані проекти безплатного міського транспорту?

Так, у понад сотні міст Європи та США. А Люксембург із першого березня цього року запроваджує безоплатний проїзд у громадському транспорті по всій країні! Це буде перша країна у світі, де не треба купувати квиток на поїзд, автобус, трамвай. І не тільки місцевим – усім. Так вирішили, аби розв’язати проблему щоденних заторів, які погано впливали на економіку держави.

Ігор Васюник у Таллінні вивчає роботу міського транспорту

Ми з командою відвідали Таллінн і проконсультувалися зі спеціалістами, котрі ідею безоплатного проїзду вже втілили у життя. У столиці Естонії вона працює з 2013 року! Ми заручилися підтримкою закордонних фахівців у цій сфері. Вважаю, Львів має усі можливості, щоб пройти успішно цей шлях. Адже у нас нема змоги розширювати дороги для приватних автівок. Та цього й не потрібно. Досить лише припинити маніпуляції чиновників у цій сфері.

ДЛЯ ПІЛЬГОВИКІВ У БЮДЖЕТ ЗАКЛАЛИ 260 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ. А КУДИ ВОНИ ПІДУТЬ?

– Про які саме маніпуляції йдеться?

– Маніпуляція перша – «Громадський транспорт Львова збитковий». Громадський транспорт у всіх розвинених країнах збитковий! До прикладу, в європейських країнах транспорт дотують із міського бюджету мінімум на 50%, а подекуди і на 90%. Його і у Львові дотують.

Комунальний транспорт сьогодні дотується з міського бюджету до 70%. Тобто автобуси вже сьогодні ЧАСТКОВО безоплатні для львів’ян. Але куди зникають ці дотації, невідомо. Адже якісного громадського транспорту Львів так і немає.

Маніпуляція друга. Міські перевізники кажуть: «У Львові більше половини пасажирів – пільговики. Нам за них не платять або платять мало». Правда в тому, що розвинені країни розраховують вартість не за кількістю перевезених пасажирів, а за вартістю кілометра роботи транспорту. Тобто не важливо, чи їде нараз в автобусі один чи 20 пенсіонерів. Місто повинно компенсувати перевізникам лише вартість кілометра роботи, помноженого на загальний кілометраж маршруту. А львівські чиновники на цьому побудували свої фінансові махінації. Бо пільговиків ніхто не рахує. Та вже цьогоріч на перевезення їх у бюджет заклали 260 мільйонів гривень!

«Уперше львівська міська влада відмовилася підвищувати вартість проїзду в автобусах. Бо ми довели, що розмови про «збитковість» – маніпулятивні».

Лише електронний квиток покаже реальні цифри: скільки коштів потрібно на громадський транспорт, скільки пасажирів платить, скільки маємо пільговиків. Бо без цього влада отримує тіньові гроші, а необлікована готівка зникає у кишенях.

– Однак якщо транспорт має бути безоплатним для львів’ян, навіщо витрачати кошти на впровадження електронного квитка?

– Електронний квиток є навіть у тих містах, де громадський транспорт цілком безплатний для місцевих мешканців. Його правильна назва – Автоматизована система оплати проїзду (АСОП). Її функція, крім оплати, ще й облік пасажирів. Маючи таку інформацію, перевізник приймає рішення щодо оптимізації роботи маршрутів – де скоротити кількість машин на маршруті, а де, навпаки, додати, залежно від піку пасажиропотоку.

Система АСОП – це валідатори в кожній одиниці громадського транспорту, через які можна розрахуватися банківською карткою або телефоном. А іменна «картка львів’янина» даватиме право пільгового чи безоплатного проїзду.

Уже на перших етапах система «електронного квитка» дасть Львову можливість обліку коштів, яких, за різними оцінками, у цій сфері в тіні до 40%!

Усі дані про поїздки львів’ян мають зберігатись у єдиній базі. А на їх основі будуть приймати фахові транспортні рішення. Саме такі іменні картка і система АСОП діє в Таллінні.

ВАРТІСТЬ КІЛОМЕТРА ПРОЇЗДУ У ТАЛЛІННІ – 52 гривні, А У ЛЬВОВІ – 55!

–  Однак бюджети Таллінна і Львова – різні. А на впровадження безоплатної системи потрібні чималі кошти. Де їх узяти?

–  Економіка Львова щороку втрачає до трьох мільярдів гривень від заторів. Це наслідок неякісної роботи громадського транспорту. Якість перевезення – останнє, на чому місто мало б економити. Адже понад 53% львів’ян щодня користуються громадським транспортом, вони їздять на роботу, заробляють, і вони наповнюють бюджет міста. Тому якщо для якісного громадського транспорту потрібно два чи три мільярди гривень на рік – ну то вони потрібні, про що взагалі мова! Ми більше втрачаємо від того, що його немає!

«Вартість кілометра роботи громадського транспорту Львова і Таллінна. Вона майже однакова. А різниця у якості та організації роботи – разюча!»

До речі, я порівняв вартість кілометра роботи громадського транспорту (автобусів, тролейбусів і трамваїв) Львова і Таллінна. Ви здивуєтесь – вона майже однакова! А різниця у якості та організації роботи громадського транспорту – разюча!

– Поділитесь деталями?

– Вартість кілометра роботи автобуса у Таллінні – 52 гривні, у Львові – 55 гривень. Робота тролейбуса у нас дешевша лише на 7 гривень. Єдине, де більша різниця – трамвай. Але є один нюанс: на талліннському транспортному підприємстві 60% вартості кілометра роботи становлять зарплати, 20% – пальне/електроенергія, технічне обслуговування та операційна робота ще 20%. І в них водії отримують по 1100 –1300 євро, а на наших комунальних підприємствах вдвічі менше – приблизно 14 300 грн. Отже, виходить, що витрати на пальне, ремонти, амортизацію та інше у нас аж настільки вищі?

Це наслідок несистемної організації роботи та неефективного використання бюджетних коштів. Куди ж ідуть податки львів’ян? Невже Львів багатший за Таллінн, що може дозволити собі утримувати неефективних менеджерів і терпіти такий поганий результат роботи?

РІВЕНЬ РОЗВИТКУ МІСТА МОЖНА ВИЗНАЧИТИ ЗА ЯКІСТЮ ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

Навіть у Таллінні, де діє безкоштовний транспорт, усі пасажири  фіксують свій проїзд через валідатор 

– А скільки часу потрібно, щоби налагодити якісну роботу громадського транспорту у Львові? І яким чином це зробити?

–  Необхідно близько 4–5 років – це якщо ми говоримо про безоплатний проїзд для львів’ян. Для цього потрібно закупити необхідну кількість транспорту, впровадити автоматизовану систему управління, запровадити електронний квиток та до нього – «картку львів’янина».

«Не важливо, чи їде у автобусі один чи 20 пенсіонерів. Місто мало б компенсувати перевізникам лише вартість кілометра роботи!»

Потрібні також зміни інфраструктури і схем руху. Пріоритет на проїжджій частині вулиць повинен мати громадський транспорт. Аби зменшити кількість приватних автівок у місті, потрібно збудувати «перехоплювальні паркінги» на в’їздах. Аби ті, хто щодня приїздить у Львів на роботу власним автомобілем, могли його тут залишити і пересісти на комфортний громадський транспорт. Цей план я вже напрацював із командою. І ми готові його втілювати.

– Чому ви приділяєте таку пильну увагу саме питанню громадського транспорту?

– Бо добре знаю світовий досвід. Розвинені міста використовують громадський транспорт як інструмент економічного розвитку, вирішення соціальних та екологічних проблем. Надмір приватного автотранспорту на міських вулицях спричиняє затори, де ми втрачаємо години продуктивного часу. Крім того, забруднюється повітря – у нього потрапляють чадний газ, формальдегіди, оксиди азоту, сірки, бензопірен, свинець. А ми цим дихаємо. Дрібні часточки накопичуються у легенях, спричиняють хвороби, зокрема астму у дітей.

Інвестиційну привабливість та рівень розвитку міста можна визначити саме за якістю громадського транспорту в ньому. Налагодивши транспортну систему, Львів має усі шанси стати лідером для всієї країни.

За матеріалом газети «Експрес»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *