ОСТАННІ НОВИНИ

Нам треба бути вдячними за те, що ми маємо, та не фокусуватися на тому, чого у нас немає, – Нік Вуйчич

Вероніка РОЙ

|

Він – всесвітньо відомий мотиваційним спікер та тренер, який побував у 69 країнах світу та надихнув вісім мільйонів людей. Мова йде про Ніка Вуйчича. Це чоловік, який народився без рук і ніг. Але попри це все, він зміг себе реалізувати та досягнув неабиякого успіху, ставши популярним оратором. Сьогодні Нік не тільки живе повноцінним і насиченим життям, а й допомагає іншим знайти сенс свого життя на прикладі власного.

А цієї неділі, 28 жовтня, Нік Вуйчич вперше завітав до Львова з програмою «Життя без обмежень». На «Арені Львів» йому вдалось зібрати кількатисячну аудиторію. Львівський портал побував на цьому заході та занотував кілька найцікавіших думок та спогадів Ніка Вуйчича.

Про сім’ю та дитинство

Цінності сім’ї є надзвичайно важливими. Коли я народився, моїм батькам лікарі сказали: «Ми не знали, що він народиться таким, він не зможе ходити, він буде в ліжку усе своє життя. Нам дуже прикро, що у вас не буде нормальної дитини». Але мої батьки вірили та не покинули мене. Лікарі казали, що я ніколи не буду ходити, але мама почала мене катати. Згодом я своєю невеликою ніжкою почав гратися іграшками. Та врешті-решт я міг вже сідати, опираючись на стіл, вставати, а зараз можу ходити, стрибати, плавати, і їздити по всьому світі.

Я не міг бігати, але у мене добре виходила математика. Я не міг робити те, що робить мій брат, але батьки мені завжди казали: «Не витрачай час, жаліючись на те, що ти не можеш робити. Фокусуйся на тому, що ти можеш робити. Будь вдячний за те, що ти маєш». І я дуже вдячний, що у мене є життя.

В 10 років я думав, що прийшов кінець мого життя, бо намагався вчинити самогубство. Однак через те, що моя сім’я любила мене, що моя родина казала: «Ми віримо в тебе!», «Ти прекрасний, ми допоможемо тобі!», то вони врятували мою душу та моє життя. Я дуже вдячний сьогодні, що досі живий.

Також мені здавалось, що я ніколи не одружусь, думав, що ніколи не матиму дітей. Але у мене є дружина та чотири дитини. Мрії здійснюються. Прекрасні речі відбуваються, коли ви віддаєте уламки свого життя, адже все колись зліпиться докупи.

Про цінності

Після закінчення навчання в школі я хотів вступити до університету. Мені потрібна була допомога, аби я міг робити різні речі протягом дня. Та уряд не виділяв кошти на те, щоб за мною хтось доглядав. Однак, якщо б австралійці не допомагали австралійцям, то я би не був тим, ким я є. Зараз ми їздимо у країни, такі як Україна, підбадьорюємо людей та закликаємо любити всіх і знати, що зміни надихають на інші зміни.

Любов запалює зміни. Тому що, коли ми усвідомлюємо, що інша людина не є менш важлива, ніж всі інші, і коли ми усвідомлюємо, що ніхто не є більш важливими, ніж ти, то таким чином ми отримуємо цінності. Мої батьки говорили мені: «Нік, ти не є менш цінним і не є більш цінним, ніж хтось інший». Якщо подивитися на сьогоднішній світ, то ми побачимо нерівномірне розподілення ресурсів, корупцію, торгівлю людьми, війну, голод. Це через те, що світ вірить, що є люди, які є менш цінні.

Україно, ви маєте бути вдячним не лише за те, що ви маєте, як країна. Нехай більше українців будуть надихати на зміни інших українців. Нам треба бути вдячними за те, що ми маємо, та не фокусуватися на тому, чого у нас немає. Якщо ви хочете бачити більше доброчесності в Україні, то будьте доброчесні. Україно, ви майте великі мрії та потенціал!

Про заздрість, гроші та вдячність

Не ревнуйте і не заздріть багатим та успішним людям. Я вас переконую: ці люди проходили через багато невдач. Звичайно, не всі багаті люди прийшли чесно до своєї мети, але це означає, що всі багаті люди не можуть бути чесними. Є бідні люди з чесністю і є бідні люди без цієї чесноти. Тому не можна судити. Але ми маємо зрозуміти, що це є дорога. Коли ви падаєте, то ви або здаєтесь, або встаєте. Нікому не подобаються помилки. Але жодна людина, яка чогось досягла, не добилася цього без помилок. Помилка – це освіта. Коли ваша мрія чи ціль дають вам захопленість — у вас є сміливість впасти, отримати не успіх, бо часом треба падати і терпіти невдачу перед тим, як ти виграєш.

Я можу сказати, що найщасливіші люди – це ті, які найбільше вдячні. Фундаментальні принципи щастя виходять тоді, коли ми вдячні.

Якщо ви відчуваєте, що не можете допомогти світу, поговоріть просто з людиною, яка біля вас. Коли я говорю з людиною, то не дивлюся на її зовнішній вигляд чи одяг, я дивлюся їй в очі. Очі – вікна вашої душі. Коли ви дивитесь на себе в дзеркало, ви себе засуджуєте, бо вам щось не подобається у своєму зовнішньому вигляді. Але треба розуміти свою цінність. Мені немає значення, скільки у вас грошей, але мені важливо, хто ви – як особистість. Нам потрібно давати собі шанс і не дивитись на світ так, як він сам себе бачить. Мова йде про гарний вигляд, хорошу роботу, гроші, наркотики, тощо. Якщо ви будете шукати своє щастя в тимчасових речах, то ваше щастя буде тимчасовим.

Про те, як Нік Вуйчич став спікером

Про те, що я стану спікером, мені сказали не батьки. Мало хто повірить в те, хто мені сказав, що я буду спікером. Це був прибиральник у школі, який чистив в туалети. Цей чоловік був бідним, але він знав, що головна його цінність не була пов’язаною з назвою посади чи кількістю грошей. Одного дня він мені сказав, що я буду спікером, ділитимуся своєю історією. Я у свою чергу відповів, що у мене немає ніякої історії. Наступного дня він мене знову зустрів, підійшов та сказав: «Нік, давай я організую невелику групу людей, а ти їм розповіси про свою історію». На це я однозначно сказав: «Ні, дякую». Це тривало протягом трьох місяців. Однак через цей період часу я таки погодився.

Під час першого виступу я був дуже знервований. Але розповів людям все, що у мене було на серці. І хтось почав плакати. Я сказав: «Що не так?». Вона мені відповіла: «Ти доторкнувся до мого серця». В цей момент я подумав – вау. Тому що коли Нік Вуйчич був дитиною, він не знав, що у нього попереду, але в нього був план: я буду спікером, батьком, чоловіком та послом для багатьох людей.

Про сміливість, покірність та допомогу бідним

Ми – чоловіки почуваємо себе добре тоді, коли додому принесемо більше грошей. Моя дружина Каная краще б мала чоловіка, який є спокійним та покореним, який любить її та дітей, аніж гордовитого чоловіка, який вважає, що у нього є влада та права, бо він додому приніс гроші. Ні, мені здається, що краще бути покореним. Покірність — це не слабість. Я хочу бути і багатим, і покореним. Нічого погано в грошах нема. Особливо, коли ти багато віддаєш. Моя цінність, як людини, не визначається тим, скільки я віддаю.

Ціль завдає тобі сміливість. В житті ми не отримуємо все, що ми хочемо. Сміливість — це не тоді, коли ви не боїтесь. Безстрашні люди роблять речі, в той же час боючись. Робіть собі цілі. Мої батьки в дитинстві сказали: «Ніколи не забувай про бідних!». І я хотів допомагати бідним. Тому повісив фото дівчинки-сироти з Африки на дзеркало. І кожен раз, коли у мене був поганий день, це не мало значення, тому що я на один день наближався ближче до того моменту, щоб допомогти бідній людині.

Загалом, коли чогось досягаєте, то ставте більшу і більшу ціль. А якщо вам стане важко, то погляньте назад, адже ви пройшли вже чималий шлях. Не здавайтесь, рухайтесь вперед. І хочу сказати, що майбутнє вашої країни на плечах молоді. Продовжуйте рухатись, день за днем.

Коли ви зазнаєте невдачі — треба вставати. Кожного разу, коли була невдача, я ставав кращим. Щоразу, коли мені говорили «ні», я ставав кращим. Мене почуло більше 8 млн людей в 69 країнах світу. Мрії важливі, вам потрібно мати сміливість. Наші рішення змінюють нашу долю.

Про три речі, які є важливими у житті Ніка Вуйчича:

Річ, яку я практикую у своєю житті, –  це скласти список того, за що вдячний. Я дякую Богу за мої благословення, я говорю своїй дружині, що я її люблю, проводжу час зі своїми дітьми та проводжу час з молоддю.

Друга річ, яка важлива для мене, – дружба. Мої батьки з колишньої Югославії, і тому в європейській культурі ми не завжди готові відкриватися людям і ділитися з ними тим, через що ми проходимо. І десь один раз в місяць я разом з моїми друзями зустрічаюся, і ми розмовляємо. Тому дружба і можливість говорити – це дуже важливо. Адже, коли я розповідаю, що проходжу через важкий етап, хтось може сказати, що в нього таке саме. Тому дружба відіграє важливу роль у моєму житті.

Нічого не працює так сильно, коли ми бачимо потреби інших і намагаємось цю потребу задовільнити – допомогти. Я дуже вдячний, що в Україні виділили досить великий бюджет для того, щоб працювати з сиротами та всиновленими дітьми. І я хочу, щоб Америка навчилася в України того, що у вас церкви всиновлюють дітей. Наприклад, в нас в Америці півмільйона дітей, в яких досі немає батьків. Тому, коли ми допомагаємо один одному, коли ми намагаємось підбадьорювати іншого, то це забирає фокус з наших власних потреб. Тому це три речі, які я роблю у своєму житті, щоб бути на правильній дорозі. Тобто, бути вдячним, дружба і служіння.

Фото: Львівський портал, ЛМР

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...