ОСТАННІ НОВИНИ

Місцеві вибори в Польщі: український акцент

Юрій КМІТЬ для Львівського порталу

|

Оглядаючи цим літом рейтинги польських політичних партій, можна було зауважити впевнене лідерство урядової «Право і справедливість», рейтинг якої тримався рівня подекуди понад 50%, що було вдвічі більше рейтингу найближчого переслідувача – Партії Громадянська Платформа. Економіка Польщі росте, «пропагандистська машина» уряду працює. І навіть конфлікт із Єврокомісією через судову реформу та охолодження відносин із найближчими сусідами – Німеччиною та Україною на тлі минулих історичних конфліктів не давали підстав гадати, що ПіС може цю владу починати втрачати. Але симптоми цього процесу почали вже проявлятися на третьому році влади ПіС.

Результати недільних виборів до органів місцевого самоврядування стали для урядової команди холодним душем. В 9 воєводствах країни опозиція в складі Громадянської Коаліції (Громадянська Платформа + Партія Новочесна) буде керувати у блоці із селянською партією PSL (Польське Стройніцтво Людове), у 8 воєводствах виграв ПІС. В одному (на час цієї публікації) ситуація ще є незрозумілою. Коаліція партій «Громадянська платформа» та «Новочесна» («сучасна») у неділю отримали 26,7% голосів, а Польська селянська партія – 13,6%. Їхній сумарний результат порівняно з попередніми місцевими виборами впав, проте й зараз перевищує 40%. Що робить їх реальними конкурентами ПіС перед виборами до парламенту. І не зважаючи на те, що формально вибори до воєводських сеймиків (регіональних парламентів) виграла «Право і справедливість» (партія влади набрала біля 33% голосів) – це гірший результат, ніж на парламентських виборах (37,6%). І набагато гірший, ніж прогнозували опитування (до 40 %).

Повну перевагу ПіС отримав лише у найбільш бідному та економічно слабкому Підкарпатському Воєводстві, яке максимально залежить від столичних урядових дотацій. У місцевому воєводському сеймику 25 із 35 всіх депутатів представлятимуть саме ПіС.

Але і тут не без сюрпризів: на виборах міського голови Ряшева – столиці воєводства – безальтернативно, у першому турі із результатом 63,7 % в четверте  підряд переміг діючий голова Тадеуш Ференс від Виборчого Комітету «Розвиток Ряшева», чинний член SLD (фактично це колишня комуністична партія Польщі). Ні комуністичне минуле кандидата, ні підтримка його з боку SLD чи Громадянської Коаліції, ні три терміни перебування та посаді міського голови не завадили йому отримати знову повну довіру мешканців міста. Представник ПіСу Войцех Бучак набрав лише 28,8 %.

Щодо інших партій. Ліві з «Союзу лівих демократів», можливо, задоволені результатом: 6,6% – це непогано для партії, якої немає у парламенті. Є також радикальні популісти з Kukiz’15, представники яких часто грішать антиукраїнськими виступами, як, наприклад, Маріуш Якуб’як, кандидат від цього руху на посаду Президента Варшави. Він часто у виступах порушує  українську тематику, мовляв «як українці вбивали своїх сусідів на Волині», а зараз не усвідомлюють своєї відповідальності… Так от, Kukiz’15 набрав загалом біля 5,9% – це трохи менше, ніж на парламентських виборах. Але ця партія не має міцних місцевих організацій. Всі інші праві та ліві радикали, не зважаючи на шумні  кампанії у соцмережах, набрали в межах до 1,5 %. Ну і… добре.

У Варшаві сенсаційно у першому турі переміг знаковий кандидат від Громадянської Платформи Рафал Тшасковський : колишній євродепутат та міністр уряду ще Дональда Туска став мером столиці вже за підсумками першого туру – 54% голосів.

Він йшов під лозунгом «Варшава для всіх» і переміг представника від діючого уряду Патрика Які, секретаря Міністерства Справедливості та голову так званої верифікаційної комісії з реприватизації столичної нерухомості, яка звинувачувала попереднього Президента Варшави Ганну Гронкевич-Вальц  в незаконних оборудках із міським комунальним майном. Патрік відомий також своєю заангажованістю до поправок до закону про Інститут Пам’яті Народової в контексті заборони неіснуючої «бандерівської ідеології». Тому відзначимо, що новий Президент Варшави напередодні виборів зустрічався із представниками українських організацій у столиці, які об’єднують різноманітні групи як студентів, так і трудових мігрантів, із бажанням почути про їх проблеми, допомогти у вивченні польської мови та надати необхідні юридичні послуги, пропонуючи у майбутньому додаткові програми інтеграції у польське суспільство.

Взагалі місцеві вибори у Польщі пройшли на тлі дискусії політиків стосовно напливу біженців із Близького Сходу та трудових мігрантів із України. В інформаційному полі правляча партія лякала громадян роликами, у яких нібито люди зовнішньо подібні на мусульман чинять насильство. Праворадикали за гроші Кремля «відпрацьовували» українську тематику, чинячи провокації та вкидуючи фейкові новини. І тому вдвічі приємно, що чимало кандидатів у міські ради чи на посаду бургомістів міст від ліберальної та проєвропейської Громадянської Коаліції, які вибрали мультикультурність та комунікацію, готові до розуміння проблем українських студентів чи трудових мігрантів, перемогли на виборах у великих містах. Ганна Здановська в Лодзі отримала рекордні 70%, Кшиштоф Жук у Любліні – майже 60%, Яцек Ящковяк у Познані – 56,6%, Якуб Сутрик у Вроцлаві – 50,1%. Другий тур знадобиться Кракову та Гданську. В останньому опозиція майже напевно виграє, а от у Кракові невідомо: там із діючим міським головою, безпартійним Яцеком Майхровським змагатиметься сама фаворитка Качинського Малгожата Вассерман.

Емоції брудної та подекуди запальної виборчої кампанії привели до найбільшої явки громадян в історії польських місцевих виборів – понад 53%. А результати стали швидше сумними, аніж веселими для формального переможця – партії влади.

Окрім цього, опозиція звинувачує партію «Право і Справедливість» у банальному підкупі виборців за рахунок державного бюджету (програми «500 злотих Плюс», «300 злотих Плюс», «Житло Плюс»); невичерпному популізмі («зменшення пенсійного віку на три роки» ); у «клієнтському підході» до окремих сегментів виборців, при якому роздаються привілеї та бонуси вузьким професійним групам взамін підтримки на виборах.

При цьому прихід цієї партії до влади у 2015 році привів до масових чисток у державних інститутах та  ЗМІ, відсунення бізнесу від бюджетних потоків, який мінімально контактував із попередниками, звуження рамок вільної дискусії, свободи слова на державних засобах масової інформації. На наших очах Польща, раніше вільна та ліберальна, почала перетворюватися у реваншистську та консервативну країну, яка пішла «російським шляхом» у конфлікт із сусідами, вдалася до перегляду минулого та спроб переписати історію.

Трирічне владарювання ПіСу принесло Україні значне погіршення україно-польських відносин, вселило надію Кремлю на відкриття другого польського гібридного фронту проти нашої держави, який при існуванні певних проблем в угорсько-українських відносинах мав би переконати українців, що в Європі нас ніхто не чекає. Але такі настрої разом з порпанням у історичному минулому в пошуках дивідендів, нагнітання інформаційної пропаганди проти мігрантів чи біженців, територіальних сусідів, очікуваних політичних результатів, як бачимо, владній силі не приносить.

Отож, як все-таки оцінювати ці останні результати для України? Однозначно – як обнадійливі та позитивні для  українських національних інтересів. Як такі, які дають надію на позитивний для України результат парламентських виборів у Польщі, на корекцію руху польського суспільства в бік європейських та ліберальних цінностей, поваги до прав людини та свободи слова. Як такі, що не віддаляють Польщу від Євросоюзу на догоду Росії. І результати польської опозиції підтверджують ці тенденції. І ми всі сподіваємося, що вже в недалекому майбутньому прокремлівські сили, які мріють про геополітичні реванші та транслюють радикально-шовіністичні ідеї, будуть відсунуті від формування зовнішньої політики чинної польської влади.

 

 

 

Юрій КМІТЬ, спеціально для Львівського порталу

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...