Від бюро знахідок до Фейсбуку. Де шукати загублені речі

Немає такої людини, яка хоча б раз у своєму житті не стала жертвою крадіжки або ж щось не загубила. Після такої прикрої пригоди перше питання, яке виникає у свідомості – що робити? Та й справді, куди треба йти, до кого звертатись і де шукати те, що втратив?

Насправді методів пошуку зниклих речей є не мало, і, якщо все вміло зробити, то шансів знайти те, що зникло, побільшає. Львівський портал вирішив продемонструвати дієвість кожного з існуючих способів пошуку.

Бюро знахідок

Про існування такої установи як бюро знахідок, більшість сучасних людей або не знає взагалі, або ж сприймає це не надто серйозно. Втім, така структура ще досі функціонує у Львові за адресою вул. Бандери, 4. За словами співробітниці бюро знахідок Ольги Ласкевич, звернутися у цю установу людей змушують найчастіше  правові норми. «При втраті студентських квитків, пенсійних чи інших посвідчень людина обов’язково має прийти у бюро знахідок і взяти тут довідку для поновлення документа. Звичайно, в тому разі, якщо його дійсно у нас нема», – пояснила пані Ольга.

На полицях бюро зазвичай лежить ціла купа якихось гаманців, документів, навіть є декілька жіночих сумочок. Втім, ці всі речі навряд чи вже знайдуть своїх власників, бо лежать на полицях вже далеко не перший рік. У зв’язку з тим, що не існує правових норм щодо утилізації втрачених речей, у бюро знахідок ніколи нічого не викидають, не продають і не передають: речі там можуть вкриватися пилом роками, а то й десятиліттями.

Оголошення в газету

Оголошення в газету – ще один не надто популярний (особливо серед молоді) метод пошуку загублених речей, який тим не менш регулюється законодавством. Адже, щоб поновити втрачений документ (посвідчення, учнівський чи студентський квиток) потрібно не лише пред’явити довідку з бюро знахідок, але й обов’язково розмістити оголошення про втрату у друкованому виданні.

Паперові оголошення

Найменш розповсюджений та несправедливо забутий спосіб пошуку загублених речей – це паперові оголошення. Сьогодні інформацію про зниклий велосипед чи вкрадений гаманець майже  ніхто не роздруковує і не розвішує на стовпи та дерева, а про написані від руки оголошення світ забув, здається, ще півстоліття тому.

Втім, час від часу, гуляючи містом, все ж  таки можна натрапити на дошку оголошень, де серед «шукаю роботу», «шукаю хату», «шукаю гроші» буде оповістка про зниклих собаку, папугу чи кота. Однак колишні власники вкрадених чи загублених особистих речей, фактично не вірять, що зможуть повернути втрачене завдяки такому простому та давно відомому способу.

Та все ж цей метод пошуку на ділі не такий вже й безнадійний. Якщо зробити оголошення яскравим та оригінальним, то на нього звернуть увагу, запам’ятають і якась добра людина може ощасливити гарною новиною про знахідку.

Соціальні мережі

І все таки з розвитком сучасних технологій, дедалі популярнішими стають і новітні методи пошуку. Усе більшого попиту набуває розповсюдження інформації про втрачені речі через соціальні мережі. Відбувається все просто: людина, в якої вкрали чи яка загубила певну річ, розміщує оголошення в себе на сторінці, наприклад, у Фейсбуці. Потім цю новину перепощують інші люди й таким чином з’являється павутинка інформації, про яку дізнається все більша кількість користувачів.

Також дуже часто новину розміщують на сторінках публічних сторінок, читачі яких  можуть долучитися до пошуку загубленої речі. Корисно теж повідомляти про пропажу в спільнотах такого типу, як «барахолки», «обмін речами» тощо, бо дуже часто крадії намагаються продати свої трофеї саме у соцмережах.

Нерідко  трапляється, що завдяки мережам люди знаходять і своїх загублених домашніх улюбленців. За словами волонтерки та адміністратора декількох спільнот у соцмережах Наталії Драч, люди, які загубили чи іншим чином втратили своїх улюбленців, дуже часто звертаються до неї та інших волонтерів з проханням опублікувати  інформацію про чотирилапого на форумах, у групах в соцмережах та на сайтах. «Люди пишуть та дзвонять до мене, щоб опублікувати фото, номер телефону та інше про собаку чи кота. Я розсилаю це все у спільноти і також раджу публікувати інформацію на різних сайтах», – розповідає  волонтерка.

Варто додати, що цей спосіб пошуку таки досить дієвий. Це засвідчують самі щасливці, яким вдалось повернути втрачене. Вони зі словами вдячності публікують у тих же соціальних мережах нові оголошення, але вже з усміхненим смайликом, про знайдені телефони, парасолі, документи тощо. Відтак повідомляти про знайдене теж досить результативно й корисно, адже це дає надію й іншим відшукати втрачене.

Сайти купівлі-продажу

Шукати втрачені речі можна і на різноманітних сайтах купівлі-продажу, обміну та ін. На таких платформах варто звертати увагу на пропозиції, біля яких пишуть «терміново продам…» або ж на надто низькі ціни товарів – зазвичай, такі речі якраз і бувають незаконно привласненими.

Важливо детальніше перевіряти такі глобальні сайти, як olx та aukro, де також полюблять збувати незаконно отримані речі зловмисники.

Міліція

До райвідділу громадяни йдуть лише у тих випадках, коли точно знать, що їхні речі хтось поцупив. Втім, в нашій державі існує міф, що правоохоронці не надто відповідально ставляться до пошуку крадених речей. Справді, у зв’язку з великою кількістю нерозкритих справ, недовіра до міліціонерів провокує громадян все рідше витрачати свій час на написання заяв.

Та чи правильним є таке рішення? Адже правоохоронні органи не можуть залишити без уваги жоден, навіть дрібний, випадок правопорушення й на кожну скаргу, заяву зобов’язані відреагувати. А отже, потрібно вимагати від міліції дотримання букви закону: перевірки місця крадіжки чи втрати майна та опитування свідків (якщо такі є). Громадяни також можуть потребувати від міліції перевірити радіоринки та інші місця, де продають неправомірно отримані речі. Інша справа, наскільки правоохоронці будуть чуйними до ваших вимог і прискіпливими у пошуках зловмисників.

Надія на чудо

Ті, хто вірить в удачу та фатум, можуть ризикнути  сісти на диван, нічого не робити і надіятися, що зникла річ якось та й повернеться.

Така неймовірна ситуація сталася в житті студентки Віри Стадник, яка забула свій ноутбук на вулиці й не згадувала про нього декілька годин. «Десь опівночі до мене телефонують з незнайомого номеру, невідома дівчина несміливо запитує, як мене звати і розповідає, що знайшла мій комп’ютер сьогодні ввечері. Сказала, що зайшла у Фейсбук, а там був вказаний мій номер телефону. Ми домовились зустрітись зранку. Вона була щиро здивована, як можна було залишити досить велику сумку з ноутбуком просто посеред вулиці. Чесно? Я й досі цього сама не можу зрозуміти», – сміється щасливиця, якій вдалось зустріти чесну й щиру людину, яка повернула втрачене без жодних натяків про винагороду.

То який з методів найкращий?

Залишившись без  улюбленого телефону чи ноутбуку, документа чи ключів, песика чи котика, не варто обмежуватися лише одним з вищенаведених способів пошуку. Аби мати якомога більше шансів повернути собі втрачене, необхідно затратити свій час на розклеювання паперових оголошень  і на похід до бюро знахідок. Також обов’язково радимо звертатись до правоохоронних органів, якщо є підозра на крадіжку, бо своїми силами шукати злочинця буває небезпечно. А у мережі треба намагатись «облазити» усі можливі сайти, спільноти тощо, де б могла з’явитись якась потрібна інформація.