«Передусім хочу відзначити те, що цей закон дуже багато положень дублює з виборів до місцевих рад. А це означає, що будуть приблизно ті ж проблеми. І будуть застосовані ті ж технології. А отже знову велика кількість людей може не потрапити працювати у виборчі комісії від всіх кандидатів, від усіх політичних партій, які визвуться бути суб’єктами виборчого процесу. Не всі будуть мати однаковий вплив на виборчі комісії, які вестимуть організацію виборів і встановлюватимуть результати виборів. Це момент, на який вже сьогодні необхідно зважити. І це буде одним з елементів домовленостей між політичними партіями, які будуть намагатися спільно готувати виборчі комісії.
Щодо мажоритарної системи. Багато говорили про те, чи добре це, чи погано. Зі своїми зауваженнями виступила й венеційська комісія, котра говорила, що робити цього не слід. Однак, маємо те, що маємо. І це означає, що ми будемо мати парламент бізнесменів. Адже, якщо порахувати скільки потрібно грошей, щоб перемогти у мажоритарному окрузі – це близько мільйона доларів. Сюди слід враховувати, що йдеться про зарплату членів виборчих комісій і передвиборчу агітацію, застави, а йдеться не про один місяць роботи. Це достатньо великі кошти, які навряд чи матимуть люди, що мають покликання до політики, а радше ті люди, які повинні захищати своє зароблене на сьогоднішній день.
Також за законом, надзвичайно велика роль відводиться судам. Власне суди будуть визначати чи оскаржувати те чи інше рішення впродовж цілого виборчого процесу. Якщо раніше до повноважень оружної виборчої комісії входило визначати чи рівна агітація, чи рівне представництво, участь того чи іншого кандидата, то на сьогодні комісія буде керуватися лише за рішенням суду – робити попередження кандидату стосовно того чи є порушення рівності умов чи нема. З огляду на демократичні стандарти – це позитивні моменти. Однак є одна серйозна засторога, адже нарікань на судову систему на сьогодні вистачає.
Наступне стосується передвиборної програми кандидатів, партій. Серед обов’язкових документів, які потрібно подати до окружної чи центральної виборчої комісії для реєстрації, вона відсутня. Отже ми знову не будемо мати за що спитати у майбутніх депутатів. І що гірше, країна, як не мала проекту розвитку бачення, так і не буде мати. Хоча варто відзначити, що у статтях 59, 60, 62 йдеться про передвиборну програму, але якщо її добровільно надають кандидати.
Звичайно є достатньо недоліків, які назвала і ще будуть випливати у ході підготовки до виборів.
Що стосується підняття бар’єру до 5%. Ми можемо говорити, що для певних партій це добре, для інших не дуже добре. А що це значить для виборців? Лише те, що ще більше число виборців зможе твердо сказати: я свого представника не маю. Тому що їх голоси не будуть враховуватися при розподілі мандатів, бо дуже багато виборців проголосує за ті партії які 5% не наберуть. І в результаті не матимуть свого представника у парламенті. Відтак виборець буде ще більше відчужуватись від парламенту. І з впевненістю говорити: «Це не моя влада», а така ситуація збільшує наростання політичної напруги у суспільстві».
Львівський портал