Звільнення «генерал-губернатора» Михайла Цимбалюка, орієнтованого на главу АП, та призначення замість нього «губернатора-залізничника» Михайла Костюка більшість львівських політологів уже назвали передвиборчим. Утім, йтиметься тепер не лише про переділ впливів різних груп, але й про зміну тактики влади у співпраці з місцевими елітами та принципово іншу передвиборчу стратегію.
З одного боку, Костюка вважають людиною нардепа від ПР Василя Хмельницького, який останнім часом все тісніше пов’язує себе партнерськими зв’язками з неформальним лідером єнакіївської провладної групи Юрієм Іванющенком. З іншого боку, в нового губернатора є й власні контакти та можливості в регіоні, що може використати влада у виборчому процесі. Скажімо, як і будь-який залізничний керівник, пан Костюк близько знайомий із місцевими багатіями братами Дубневичами, один із основних бізнесів яких — колійні ремонти. Окрім того, давні зв’язки має новий голова ОДА із бізнесменом Андрієм Лопушанським, який, подейкують, числиться в КУНі радше завдяки близькості особисто до Олексія Івченка (з яким є бізнес-партнером у деяких проектах), аніж через ідеологічні мотиви. Відповідно, у Костюка є більший маневр порівняно з попередником, усі зв’язки якого на Львівщині були формальними. А отже, й діяти він може інакше. Тим більше що, схоже, на інші дії є запит з іншого кінця України та з Межигір’я.
Цимбалюк, незважаючи на позірний конфлікт зі «Свободою», насправді підтримував доволі активний діалог із її представниками і часом відверто загравав з націоналістичними гаслами. Та й «свободівці» не надто наполягали на відставці Цимбалюка, попри шоу, влаштоване в його кабінеті після подій 9 травня. Хоча попереднього губернатора, Василя Горбаля, зуміли відставити, перебуваючи в набагато гіршій ситуації, ніж зараз, і маючи менше «багнетів» у облраді. Відповідно, передвиборна стратегія партії влади, координованої Цимбалюком, мала б передбачати домовленості зі «Свободою», яка насправді не має достатньої кількості відомих і харизматичних політиків, аби закрити всі мажоритарні округи на Львівщині. Якісь із них залишалися б для керівника облорганізації ПР Петра Писарчука, для губернатора, для близького до «ахметівців» мера Львова Андрія Садового. Натомість в інших округах влада могла б гарантувати невтручання, яке означало б карт-бланш для лідерів «Свободи».
Імовірно, зараз влада зможе діяти без подібних домовленостей зі «Свободою», натомість сприяючи представникам бізнес-еліти, які не належать до середовища ПР і не асоціюються з нею, але можуть бути лояльними. Такими можуть бути як уже згадані приятелі нового губернатора Андрій Лопушанський на Старосамбірщині та Турківщині, Ярослав Дубневич — у Пустомитівському районі, так й інші представники партії «Відродження», зокрема начальник Львівської залізниці Богдан Піх. Не виключають деякі оглядачі й участь у виборах Цимбалюка, котрий може зіграти роль опального політика, якого звільнили, бо він був надто прихильним до близької галичанам національної ідеї. Хоча більшість усе ж переконана, що Цимбалюк, радше, опиниться на високій посаді в МВС або в іншій області, як це вже бувало раніше.
З іншого боку, нова політика губернатора означатиме кардинальне погіршення стосунків між обласною радою та облдержадміністрацією. Представники «Свободи» вже зробили кілька критичних заяв щодо нового керівника Львівщини, навіть ще до його представлення. Зокрема, голова фракції «Свободи» в облраді Ірина Сех висловила переконання, що Костюка призначили, аби він запровадив нову кадрову політику, спрямовану на застосування адмінресурсу і фальсифікацію виборів. Утім, з наближенням виборів «свободівцям» в обласній раді довелося б воювати з будь-яким губернатором, яким би не було його прізвище. Інакше тяжко підтримувати опозиційний імідж.
Всеволод ПОЛІЩУК, “Коментарі”
Львівський портал