Садовий здав директора школи, де вчаться його діти

У Львові досягнув кульмінації найбільший скандал літа–2011. У львівському національному університеті підтвердили, що Володимир Огура, який очолював міське управління освіти, користувався фальшивим дипломом. Чиновника звільнено, а його місце зайняла поки що в.о. Катерина Гороховська

Насправді скандал назрівав ще від самого призначення Огури начальником управління освіти. «Свободівці» вустами депутата міськради Юрія Михальчишина відразу заявили, що конкурс був проведений непрозоро, а переможець був відомий наперед. Пікантності ситуації додавало те, що Огура був власником і директором (зараз він голова наглядової ради) приватної школи «Ерудит», де вчаться діти мера Львова Андрія Садового, і чутки про дружбу між міським головою і його новоспеченим підлеглим. Щоправда, Огура і Садовий стверджували, що дружніх стосунків у них не було, а бачилися вони лише на перших дзвониках.

Далі ж прізвище Огура почало дуже часто з’являтися в новинах у зв’язку із звинуваченнями з боку львівських освітян у непродуманості реформи управління освіти, погрозами «неугодним» та звільненнями чи спробами звільнень без підстав або лише через формальні підстави. Зрештою, дійшло до повного несприйняття Огури значною частиною директорів шкіл та профспілки освітян. Разом із тим фігура головного освітянина Львова стала зручною для розміну в перманентному конфлікті Садового та «Свободи», яка контролює більшість у міськраді. Адже як таке розслідування щодо диплома Огури почалося з подачі голови фракції «Свободи» Романа Кошулинського. Останній послався на викладачів економічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, які заперечували, що Огура закінчив університет. У наданому ним дипломі було сказано, що він закінчив у 1998 р. економічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «фінанси та кредит», номер і серія диплома ЛР 216. Проте того року виш видавав документи про вищу освіту серії ВК. Диплом під номером 216 видавався на денній формі навчання на фізичному факультеті, на заочній — на біологічному. Депутати провели перевірку і встановили, що в протоколі захисту дипломів і державних іспитів прізвище Огура не фігурує. Номери дипломів економічного факультету в 1998 р. повинні бути між 600 і 800, а у Огури — 216.

Доволі оперативно було створено комісію. Міський голова, який зазвичай ревно захищає своїх підлеглих, навіть якщо до них мають претензії правоохоронці, цього разу здався практично без бою, підписавши розпорядження про створення комісії і відсторонивши Огуру від виконання обов’язків. Зрештою Огуру було звільнено за згодою сторін, а комісія таки підтвердила, що диплом був фальшивим.

Тепер справою про диплом Володимира Огури займатимуться правоохоронці, а конфлікт управління освіти з профспілкою та директорами шкіл намагається залагодити віце-мер Василь Косів. Паралельно у мерії перевіряють дипломи усіх 1325 працівників. Тим часом у кулуарах висловлюють припущення, що історія з фальшивим дипломом не стала б надбанням громадськості, якби не два чинники. Перший — поведінка самого екс-начальника управління освіти, якого освітяни звинувачували в неадекватних діях: від безпричинних звільнень керівників шкіл і аж до погроз пістолетом під час нарад. Другий — чергове загострення конфлікту Садового та «Свободи».

Адже, за однією з версій, копати під Огуру «свободівці» почали після того, як він (а радше Андрій Садовий його руками) вирішив ліквідувати відділи освіти у райадміністраціях міста. «Свободівці», як стверджують джерела «k:», не зовсім безпідставно остерігаються, що це лише початок здійснення давнього бажання Садового з ліквідації райадміністрацій як таких. Адже функції буфера між громадою і міською владою, коли адміністрації перебирали б на себе частину негатива, що стосується мерії, у Львові вони практично не виконують, а частину повноважень все ж перебирають. Кілька років тому перший етап адмінреформи Андрію Садовому вдалося здійснити: у райадміністрацій відібрали частину повноважень. Натомість «Свобода» більш прихильна до руху в кардинально іншому напрямку: перенесення більших повноважень у райони і відновлення районних рад. Така зміна в розподілі влади на цей момент була б вигідною саме «свободівцям», які можуть розраховувати взяти райради під свій контроль.

Хоча не виключений також інший варіант: «Свобода», як і раніше, не бажає брати надміру повноважень на себе (на користь цього варіанта говорить чергова спроба змінити структуру міськвиконкому, внаслідок якої важелів впливу у Садового побільшало, а не поменшало), а ситуація з Огурою — лише хороший спосіб продемонструвати громаді свою принциповість, а Садовому — що завжди є інші засоби впливу, окрім кадрових. Що, своєю чергою, дає додаткові можливості для торгу. Адже протягом попередніх півроку львів’яни мали можливість спостерігати за своєрідною гойдалкою, коли відкриті бойові дії між депутатами Олега Тягнибока і Садовим на певний час затихали, а потім відновлювалися знову, не приносячи особливих змін у розклад сил у місті. У будь-якому випадку цього разу «Свобода» домоглася очевидної перемоги, одночасно показавши реальні дії громаді й погравши м’язами перед міським головою.

Всеволод ПОЛІЩУК