Львівські медики врятували 36-річного захисника, який отримав на передовій важке поранення та ледь не помер. До Львова його доставили у стані септичного шоку. Про це повідомили у Центрі Unbroken.
36-річний Роман Петров з Кривого Рогу. До повномасштабної війни працював електриком. Мобілізувався чоловік торік у серпні у 53 ОМБр імені князя Володимира Мономаха, де став командиром бойової машини.
Наприкінці червня цього року Роман отримав поранення поблизу Торецька. Тоді захисник допомагав нести свого пораненого побратима до евакуаційного авто. Як раптом – російські загарбники почали обстрілювати їх з мінометів та скидати боєприпаси з дронів. Відтак чоловік отримав поранення живота, грудної клітки та ноги.
«Я відразу по рації сказав побратимам, що приємно було з ними служити. А командир роти сказав, що мені ще не час помирати», – згадує він.
Після трьох діб у прифронтових шпиталях важкопораненого бійця евакуювали до Львова. Він поступив до Центру у важкому стані з усіма ознаками септичного шоку. За словами фахівців, це найтяжчий прояв сепсису – системної запальної реакції організму у відповідь на інфекцію і в такому стані вдається врятувати лише одиниці пацієнтів.
Тоді Романа підключили до апарату штучної вентиляції легень, ввели в стан медикаментозну сну та виконали низку першочергових операцій. У пацієнта медики діагностували відкритий перелом стегнової кістки, проникаюче поранення в ділянці тазу та прямої кишки, яка була пробита 12 осколками.
Тож найперше хірурги вивели стому, штучний отвір у черевній стінці для виводу вмісту кишківника. Після чого розкрили анаеробну флегмону тазу, яку ще називають газовою гангреною (гнійне запалення м’яких тканин, яке може виникати за таких поранень). Лікарі випустили гній, почистили тканини та дали їм доступ до кисню.
Тим часом Роман цілий місяць перебував у реанімації у важкому стані. Захисника періодично оперували.
«Його стан був настільки важкий, що мало хто сподівався, що він з того стану вийде. Але завдяки спільним зусиллям команди анестезіологів та хірургів вдалося стабілізувати пацієнта та досягти позитивної динаміки», – розповідає хірург Андрій Микуш.
Зараз Роману вже краще, проте на повне відновлення піде ще багато часу. Захисника постійно підтримує його сім’я, дружина та дворічний син.
«З великою війною я почав більше цінувати життя. Бо до цього виявляється, що ти мав усе, але ти цього не цінував», – каже Роман.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталія Жолинська