22 червня на 58-му році
життя перестало битися серце мужньої
жінки, кандидата на Нобелівську премію
миру 2005-го року, голови правління
Інформаційно-реабілітаційного центру
"Любомира", дружини секретаря
Народного руху України Михайла Бойчишина,
який зник безвісти 16 років тому, –
Любомири Бойчишин. Про це повідомляє
прес-служба НРУ.
Народилася Любомира
1952 року у місті Львові. За фахом –
інженер-будівельник. З 1990 року – інвалід
першої групи.
Громадською роботою
почала займатися з 1989 року, була
активісткою "Просвіти" та Союзу
українок. У 1995 році брала участь у
Всесвітньому жіночому форумі неурядових
організацій у Пекіні. Будучи прикутою
до інвалідного візка, Любомира створила
жіночий Інформаційно-реабілітаційний
центр "Любомира" для жінок-інвалідів
та матерів неповносправних дітей.
Одним із напрямів роботи
Центру було надання консультативних
послуг (право, економіка, соціальний
захист, створення телефонів довіри), а
також проведення навчальних семінарів,
тренінгів для жінок з обмеженими
фізичними можливостями, "круглих
столів" з проблем неповносправних
осіб, ознайомлення та обмін досвідом з
іншими українськими та закордонними
організаціями.
У 1998 році за її ініціативою
створено мережу організацій жінок з
обмеженими фізичними можливостями, яка
об´єднала представниць із 16 міст України.
З 1998 року пані Любомира редагувала
однойменний журнал для людей з обмеженими
фізичними можливостями, входила до
редакційної колегії газети для інвалідів
"Повір у себе".
У 1999 році Любомира
Бойчишин брала участь у проведенні
першого Всеукраїнського форуму жінок
з обмеженими фізичними можливостями
та у створенні Всеукраїнського жіночого
комітету жінок з обмеженими фізичними
можливостями, де була обрана на посаду
заступника голови.
Львівський портал