«Усе почалося
з того, як я купив у 1998 році квартиру у центрі Львова за адресою просп.
Свободи 1/3, кв. 15. Тим самим я хотів захистити сліпого інваліда – дочку
генерала Щепакіна з Житомира, бо її хотіли виселити з квартири на пів легальним
рішенням Гальцької райадміністрації. Квартиру хотіла продати опікунка Щепакіної
від її імені, натомість не зазначивши, де потім буде жити ця жінка-інвалід. Тому
я купив цю квартиру з метою подальшого захисту інваліда – жінка продовжувала
там жити, навіть була там прописана, а я у той час разом з дружиною виїхав жити
закордон, до Канади. Щоправда спочатку зробив на всяк випадок арешт на квартиру,
щоб часом за моєї відсутності не трапилося якихось курйозів.
У 2007 році я повертаюся до України і з великою
несподіванкою з’ясовую, що Галицький суд Львова незаконним рішенням визнає мій
договір про купівлю-продаж квартири не дійсним через те, що нібито опікун
Щепакіної помилилася, бо думала, що робить договір обміну квартирами, що
насправді є абсурдом. Відповідно, цю квартиру одразу ж продають американці на
ім’я Мітчел Маргарет Джін. Згодом ця опікун помирає.
Як опікунка змогла продати квартиру я не знаю, бо по-перше
був арешт на квартиру, а по-друге – рішення опікунської ради над інвалідом 4
роки як було не дійсне. Але, незважаючи на це, квартиру продали. Саму п.
Щепакіну виселили в інтернат на хутір Грушка села Якторів Золочівського району,
але за 5 місяців вона там помирає. Могили її я не знайшов.
Незаконне рішення Галицького суду я оскаржив у Львівському
апеляційному суді. Суд скасував рішення і справу цю закрив як безпідставну. Але,
ситуація складається наступним чином – за мною залишається право власності на
квартиру і водночас існує договір про те, що цю квартиру купила американка. Я
знову подаю до Галицького суду і суддя визнає договір американки недійсним.
Згодом Апеляційний суд у Львівській області це рішення залишає в силі і я в
серпні минулого 2009 року вселяюся у квартиру. І тут з’являється сама
американка і, як я дізнався згодом, подає до Галицького суду про те, що вона
купила у 2002 р. квартиру і вимагає її повернути. Суд відкриває нову справу про
стягнення штрафу з мене на суму 300 тис грн. за так би мовити ремонт, який
зробила у квартирі ця американка.
Далі цікавіше. Проживши у цій квартирі 3 місяці, я вирішив
подати оголошення про те, що міняю квартиру на більшу і з доплатою. У цей час,
представники тієї американки, я їх називаю аферистами, викупили сусідню
квартиру під №16, можливо теж аферистським методом, і почали стежити за мною і
моєю сім’єю, прослуховували мій телефон. Якось вони дізналися, що в мене в
квартирі є 50 тис доларів і що я маю їхати на кілька днів закордон. І тоді сталося
те, що сталося: коли я поїхав по роботі до Відня, ці аферисти рейдерськими
методами захопили мою квартиру. У той момент у квартирі перебувала моя дружина
з маленькою дитиною, вони її дуже сильно налякали – виключили світло, били
палками з сусідньої квартири по вікнах, вибивали двері, погрожували їй. Серед
нападників власне була та американка та її чоловік, їхні представники та якісь
люди з ЖЕКу. Коли вона викликала міліцію, ті нічого не зробили аргументувавши,
що це цивільно-правові відносини і вони не можуть нічого зробити. Одним словом,
моя дружина змушена була покинути квартиру через погрози. Повернувшись до
Львова я одразу спробував увійти до квартири, але мені це не вдалося зробити,
бо замки до вхідних дверей були вже змінені. Усі домашні речі і 50 тис дол.
залишилися у квартирі, бо дружина не знала, де я їх сховав.
Відповідно, я подаю заяву до Галицького райвідділу з усіма
доказами про те, що квартира моя. Правоохоронці відмовляють мені і я звертаюся
до прокуратури, яка теж дає мені відповідь про те, що це цивільно-правові
відносини і я маю звернутися до суду. Іншими словами, мене всі проігнорували.
Тоді я почав звертатися до президента, Генпрокуратури та Верховної Ради, але
мене звідти «відфутболюють» униз, тобто до обласної прокуратури.
І тут я з’ясовую, що ту американку звати абсолютно по-іншому
– не Мітчелл Маргарет Джин, а просто Мічел Маргарет. Тобто, через схожість
прізвищ, остання підробила паспорт і решта документів на ім’я американки, яка
купила цю квартиру. Про це свідчило багато фактів у тому числі і віза. Але на
мої наведені факти ні міліція, ні прокуратура не реагувала. До речі,
прокуратура мені ще й відповіла, що немовби американка уклала з п. Щепакіною
трудовий договір, але це насправді абсурд, вона ж інвалід була. Американка
подає касаційну скаргу. Я тоді пишу до Верховного суду, де вказую про те, що
довіреність від нотаріуса на квартиру є підробленою і подаю кілька доказів. Але
вони скасовують цю справу та відправляють її на новий розгляд до Галицького
суду Львова як не аргументовану, де вона досі знаходиться.
У цей час я з’ясовую, що насправді та американка Мітчелл
Маргарет Джин, яка нібито купила квартиру – померла. А сама Мічел Маргарет у
час укладання договору на квартиру була відсутня в Україні.
Я кілька разів пробував увійти до квартири, але мене туди не
пропускали представники цієї американської шахрайки. Вони навіть виставили
охорону біля квартири з якоїсь приватної фірми. Я викликав міліцію, але вона
нічого не робила.
Мені навіть стало відомо, що віднедавна у цій квартирі хтось
живе, більше того, вони її незаконно здають в оренду, бо в податковій інспекції
ця американка не зареєстрована.
Я повторно писав звернення і до міліції, і до прокуратури, і
до суду, але ніхто цього питання не вирішує. Я переконаний вони покривають
злочинні дії цієї аферистки.
Ми навіть 8 червня цього року пікетували прокуратуру і
вимагали, щоб прокурора Галицького району пана Заліско звільнили, але марно.
Неодноразово виставляв свою машину у центрі міста на проспекті Свободи, на якій
розміщував плакати про незаконні дії американки, яка захопила мою квартиру і 50
тис дол., які там знаходилися. А минулої п’ятниці, 11 червня, я написав заяву
до міліції про те, щоб цю аферистку затримали і вилучити у неї фальшивий
паспорт. Але вони цього не зробили під різними приводами.
Оскільки я в Україні не можу отримати правового захисту, я
змушений буду звернутися в Міжнародні правові інстанції щодо захисту прав
людини і буду просити виключити Україну з ООН. Крім того, я вже написав листа до
Посольства Канади в Україні з тим, щоби Канада припинила будь-яке
співробітництво з Україною, бо це чисто злочинна держава, де з людини можуть
зробити все що хочеш. Зараз цей лист розглядає сам посол. Я також звернуся і у
Посольство США в Україні щодо злочинності цієї американки. Сподіваюся, що Посольство
втрутиться у це питання. А ще я планую влаштувати мітинг у центрі Львова,
залучивши до нього усі громадські організації міста. Я хочу, щоб громадяни
знали, яка у нас корумпована країна і що у нашій державі людей тримають ні за
що.
Львівський портал