Пам’ятну дошку
генерал-хорунжому армії Української
Народної Республіки Роману Дашкевичу
відкрили і освятили цими вихідними у
Львові на вулиці Коперніка, 5. Цю пам’ятку
виготовлено і встановлено на кошти
народного депутата Петра Писарчука. На
її відкриття зібралося близько ста
людей, повідомляє ЗІК.
Роман Дашкевич у
1925–1939 роках очолював спортивне товариство
«Луг», яке було розташовано у цьому
будинку на вулиці Коперніка. Директор
Науково-дослідного центру історії
національно-визвольних змагань Ярослав
Лялька на урочистостях зазначив: «Ми
сьогодні віддаємо шану великому
українцеві, який присвятив своє життя
здобуттю незалежності України». За
словами священиків, які освячували
дошку, «встановлення пам’ятних дошок
таким видатним українцям – це наче
цілющий бальзам на зранене тіло України».
Роман Дашкевич народився
6 грудня 1892 року у селі Тустановичі,
тепер- м. Борислав Львівська область в
родині священика – о.Івана Дашкевича.
Закінчив Перемиську гімназію, в 1911-14
навчався на юридичному факультеті у
Львівському університеті.
У студентські
роки брав активну участь в українському
національно-визвольному русі в Галичині,
був членом управи Української Академічної
Громади й Українського Студентського
Союзу. До першої світової війни –
організатор «Січей», з 1912 року – Кошовий
повітової «Січі» Українських Січових
Стрільців у Львові. На початку першої
світової війни мобілізований до
австрійської армії і тому не мав змоги
вступити до Легіону Українських Січових
Стрільців.
1915 року старшина артилерії
австрійської армії Дашкевич потрапив
у російський полон і був інтернований
на Забайкаллі. Після Лютневої революції
в Росії 1917 року Дашкевич навесні втік
з табору військовополонених і пробрався
у Київ. Від осені 1917 р. працював у
Галицько-Буковинському Комітеті спільно
з Є.Коновальцем, І.Чмолою, Г.Лисенком,
Ф.Черником, розгорнувши активну діяльність
із створення Галицько-Буковинського
Куреня Січових Стрільців. 18-19 грудня
1917 року Роман Дашкевич, відібравши у
Дарницькому таборі військовополонених
22 добровольця, поклав початок формуванню
стрілецької частини. У січні 1918 року
Дашкевича було обрано до складу
Стрілецької Ради і призначено командиром
гарматної батареї Куреня Січових
Стрільців. У січні-лютому 1918 року батарея
Дашкевича брала участь в запеклих боях
з Червоною армією під Києвом, а в березні
1918 р. – у визволенні міста з-під
більшовицької окупації.
Після
встановлення в Україні влади гетьмана
П.Скоропадського і роззброєння німецьким
командуванням Куреня, Дашкевич очолював
4-ту батарею Запорізького Корпусу, який
займав позиції на схід від Олександрівська
(тепер Запоріжжя). Від вересня 1918 року
знову командував новосформованою
батареєю Січових Стрільців. Артилерійська
частина під командуванням Дашкевича
відіграла вирішальну роль у перемозі
республіканських військ у Мотовилівському
бою 1918 року.В січні-грудні 1919 року –
командир гарматної бригади СС, яка брала
участь у всіх бойових операціях Армії
УНР цього періоду.Після поразки
українських національно-визвольних
змагань 1917-21 рр. тимчасово перебував на
еміграції (в Чехословаччині та Австрії),
1921 року повернувся до Львова.
Закінчивши
навчання у Львівському університеті,
здав правничі і адвокатські іспити,
здобув ступінь доктора права і згодом
відкрив адвокатську контору. 1920 року
одружився з Оленою Степанів. 1921-22 рр.
відновив діяльність спортивно-протипожежних
товариств «Січей» у Львові. 1925 року
організовуав товариства «Луг», які
налічували понад сто осередків і бл. 50
тис. членів. У 1922-33 редагував часопис
«Січові вісті», а в 1933-39 – «Вісті з
Лугу».
Від 1943 року жив у Куфштайні
(Австрія), викладав історію України у
школі табору для біженців. Написав
книжку «Артилерія Січових Стрільців у
боротьбі за Золоті Київські Ворота»
(Нью-Йорк, 1965), численні історичні довідки,
спогади. Помер 1975 року у Куфштайні. Через
33 роки 15 червня у соборі Святого Юра у
центрі Львова сотні львів’ян прощалися
з прахом генерал–хорунжого УНР Романа
Шашкевича, його прах був перепохований
на полі почесних поховань Личаківського
цвинтаря у Львові.
Львівський портал