На честь генерала УНР Романа Дашкевича у Львові встановлять меморіальну таблицю

Меморіальну таблицю на честь видатного громадсько-політичного і військового діяча, генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки, голови спортивного товариства "Луг" (1925-1935) Романа Дашкевича встановлять у Львові на вулиці Коперніка, 5. У цьому будинку перед першою світовою війною розміщувалося Товариство “Січ” у Львові, керівником якого був Р.Дашкевич.

Урочисте відкриття відбудеться 25 квітня 2010 р., о 14.00.

Таблиця встановлена на кошти відомого мецената, народного депутата України Петра Писарчука.

Довідка.

Роман Дашкевич народився 6 грудня 1892 року у селі Тустановичі, тепер- м. Борислав Львівська область в родині священика – о.Івана Дашкевича. Закінчив Перемиську гімназію, в 1911-14 навчався на юридичному факультеті у Львівському університеті.

У студентські роки брав активну участь в українському національно-визвольному русі в Галичині, був членом управи Української Академічної Громади й Українського Студентського Союзу. До першої світової війни – організатор «Січей», з 1912 року – Кошовий повітової «Січі» Українських Січових Стрільців у Львові. На початку першої світової війни мобілізований до австрійської армії і тому не мав змоги вступити до Легіону Українських Січових Стрільців.

1915 року старшина артилерії австрійської армії Дашкевич потрапив у російський полон і був інтернований на Забайкаллі. Після Лютневої революції в Росії 1917 року Дашкевич навесні втік з табору військовополонених і пробрався у Київ. Від осені 1917 р. працював у Галицько-Буковинському Комітеті спільно з Є.Коновальцем, І.Чмолою, Г.Лисенком, Ф.Черником, розгорнувши активну діяльність із створення Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців. 18-19 грудня 1917 року Роман Дашкевич, відібравши у Дарницькому таборі військовополонених 22 добровольця, поклав початок формуванню стрілецької частини. У січні 1918 року Дашкевича було обрано до складу Стрілецької Ради і призначено командиром гарматної батареї Куреня Січових Стрільців. У січні-лютому 1918 року батарея Дашкевича брала участь в запеклих боях з Червоною армією під Києвом, а в березні 1918 р. – у визволенні міста з-під більшовицької окупації.

Після встановлення в Україні влади гетьмана П.Скоропадського і роззброєння німецьким командуванням Куреня, Дашкевич очолював 4-ту батарею Запорізького Корпусу, який займав позиції на схід від Олександрівська (тепер Запоріжжя). Від вересня 1918 року знову командував новосформованою батареєю Січових Стрільців. Артилерійська частина під командуванням Дашкевича відіграла вирішальну роль у перемозі республіканських військ у Мотовилівському бою 1918 року.В січні-грудні 1919 року – командир гарматної бригади СС, яка брала участь у всіх бойових операціях Армії УНР цього періоду.Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917-21 рр. тимчасово перебував на еміграції (в Чехословаччині та Австрії), 1921 року повернувся до Львова.

Закінчивши навчання у Львівському університеті, здав правничі і адвокатські іспити, здобув ступінь доктора права і згодом відкрив адвокатську контору. 1920 року одружився з Оленою Степанів. 1921-22 рр. відновив діяльність спортивно-протипожежних товариств «Січей» у Львові. 1925 року організовуав товариства «Луг», які налічували понад сто осередків і бл. 50 тис. членів. У 1922-33 редагував часопис «Січові вісті», а в 1933-39 – «Вісті з Лугу».

Від 1943 року жив у Куфштайні (Австрія), викладав історію України у школі табору для біженців. Написав книжку «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота» (Нью-Йорк, 1965), численні історичні довідки, спогади. Помер 1975 року у Куфштайні. Через 33 роки 15 червня у соборі Святого Юра у центрі Львова сотні львів’ян прощалися з прахом генерал–хорунжого УНР Романа Шашкевича, його прах був перепохований на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові.