Журнал "Корреспондент"
склав десятку найзнаменитіших спальних
районів України – житлових масивів на
околицях найбільших міст, відомих
високим рівнем вуличної злочинності і
соціальною депресивністю.
Кривий Ріг: Долгінцеве
Кривий Ріг, який має
найдовшу в Європі протяжність (126 км з
півночі на південь), ще в часи СРСР
вважався одним з найбільш проблематичних
у кримінальному плані міст України. У
50-60-х роках численні промислові
підприємства зводилися тут в основному
руками ув’язнених, яким відсидка в
таборах була замінена працею на шкідливому
виробництві.
Багато хто з них згодом
осів у Кривому Розі, причому часто – в
Долгінцевському районі, який забудовувався
хрущовками. Деякі селища району – зокрема
околичний Шанхай – є місцем цілодобової
торгівлі наркотиками і практично
щоденних вуличних грабежів і нападів.
Запоріжжя: Кичкас
Колишнє село Павло-Кичкас
є складовою частиною Заводського району,
в якому проживають близько 61 тисячі
людей. У районі розташовані практично
всі найбільші промислові підприємства
міста – "Запоріжсталь",
"Дніпроспецсталь", "Запоріжкокс"
і чимало інших. Улюбленим місцем
зустрічей, культурного спілкування і
мордобою для молоді Кичкаса служить
площа перед ДК Вогнетривкого заводу".
Донецьк: Петрівка
Названий на честь
соратника Йосипа Сталіна Григорія
Петровського, цей район донбасівської
столиці з населенням 90 тисяч людей є
найбільш віддаленим від центру міста.
Більшість місцевих мешканців – шахтарі.
Ті, кому чесно заробляти неприємно,
вважають за краще продавати наркотики
або грабувати.
Одеса: Поскот
Складова частина
Суворовського району міста, цей величезний
– більше 200 тисяч людей – жилмасив є по
суті містом у місті. Розташований у 15
км від центру Одеси, Селище Котовського
або Поскот – як називають його одесити
– почав забудовуватися п`ятиповерховими
цегляними будинками-хрущовками наприкінці
50-х років.
Спочатку влада планувала
зробити його стандартним спальним
районом, але до сьогоднішнього часу
Поскот обзавівся розгорненою
інфраструктурою і є справжніми панельними
джунглями. "Гопники Поскота знамениті
на всю Одесу як найбільш прихильні
традиціям представники цього племені",
– пише "Корреспондент".
Луганськ: Камброд
Саме звідси почалося
заселення сучасного Луганська наприкінці
XVIII століття, коли робочих (в основному
– звільнених в’язнів) звозили працювати
на царський ливарний завод, який щойно
відкрився. Зараз слобода Кам`яний Брід
– або Камброд – є місцем найбільшої в
Луганську концентрації хуліганів. У
2008 році тут відбулася масова бійка за
участю кількох десятків пакистанців,
які вчаться в одному з луганських вузів.
"Рідні стіни допомогли камбродським
гопникам – перемога залишилася за
місцевими хуліганами", – повідомляє
видання.
Харків: ХТЗ
Побудований у чистому
степу, у кращі свої часи Харківський
тракторний завод випускав до 50 тисяч
машин на рік. Житловий район, призначений
для проживання заводчан, проектувався
з нуля і був покликаний втілити в собі
місто майбутнього, ідеальну модель
існування пролетаріату, де всі побутові
завдання аж до приготування їжі повинні
були вирішуватися централізовано.
Зокрема, в багатьох місцевих будинках
проектом не передбачені особисті кухні,
зате є величезні їдальні, в яких повинні
були харчуватися робочі.
"У кримінальному
сенсі район ХТЗ у всі часи був на
особливому обліку у харківської міліції:
пересічні радянські тракторобудівники
– а зараз і їхні нащадки – замість
дозвілля в місцевих бібліотеках надають
перевагу розважальним спарингам між
собою і чужаками, що зайшли на територію
району", – пише видання.
Дніпропетровськ: Амур
Амур-Нижньодніпровський
район нараховує близько 165 тисяч
мешканців. Він протягнувся вздовж Дніпра
на 20 км і ділиться на дві частини – Піски
і Чорнозем. Населення в основному
складається з трьох категорій –
пенсіонерів, робочих місцевих заводів,
а також численних осіб без певного місця
роботи. Район знаменитий вуличними
грабежами, процвітає наркоторгівля.
Амур відомий ще й тим, що на його кривих
вулицях виріс Іван Куличенко, нинішній
мер Дніпропетровська.
Київ: ДВРЗ
Селище Дарницького
вагоноремонтного заводу виникло на
околиці Києва на початку 30-х років XX
століття як місце проживання будівельників
Дарницького залізничного депо, згодом
названого ДВРЗ. Сучасне його планування
і забудова відносяться до 40-50-х років
минулого сторіччя. Розташований далеко
від метро, ДВРЗ по праву вважається
одним з найбільш кримінально неспокійних
місць столиці.
А головне місце проведення
культурного дозвілля для місцевої
"молоді в кепках" – стадіон ДВРЗ.
Через дешевизну оренди житла тут знімають
квартири в основному заробітчани з
провінції. Нащадки колишніх в’язнів,
які будували депо, як пише "Корреспондент",
"також не дають нудьгувати володарям
мобільних телефонів і гаманців, що
випадково потрапили сюди".
Київ: Борщагівка
Масова забудова
Борщагівки почалася в 1966 році. Це один
з найбільших масивів міста, розділений
на 14 мікрорайонів. Головний бич Борщаговки
сьогодні – наркоторгівля, яка процвітає
в хащах нескінченних панельних
багатоповерхівок. Як пише журнал,
з`являтися поодинці в темну пору поблизу
ринків "Дніпро", "Колібріс"
або торгового центру "Квадрат"
"вкрай не рекомендується найкращими
травматологами Києва".
Львів: Сихів
Найбільший житловий
масив Львова, який в адміністративному
плані входить до складу Сихівського
району. Забудова багатоповерховим
типовим житлом почалася в 1979 році. В
даний час населення району складає
близько 145 тисяч людей. У роки радянської
влади район заселявся в основному
мешканцями сіл Львівської області.
"Корреспондент" пише, що на Сихові
– найвища у Львові концентрація
люмпенізованого елементу, безліч
безробітних, високий рівень вуличної
злочинності і найнижчі в обласному
центрі ціни на житло.
Львівський портал