Катування затриманих задля отримання зізнання у вчиненні злочинів у райвідділах Львівської області є масовим явищем. Принаймні у цьому переконують представники Центру правових та політичних досліджень «СІМ». Паралельно із цим порушуються усі можливі права затриманих, а доступ адвокатів до підзахисних відбувається з низкою перешкод. Як розповіли сьогодні під час прес-конференції представники Центру «СІМ», жертвою міліцейського свавілля на Львівщині став молодий мешканець Червонограда Михайло.
За словами адвоката Олега Мицика, його підзахисного у місцевому відділенні міліції катуваннями змусили написати зізнання у важкому злочині.
Зокрема, хлопця звинувачують у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень іншому молодику. Натомість сам Михайло стверджує, що злочину він не скоював, а в той час, коли потерпілому було завдано поранення, перебував далеко від місця злочину.
Проте правоохоронці затримали Михайла і три доби у так званому «кабінетному режимі» утримували в відділенні міліції, не даючи можливості проконсультуватися з адвокатом. При цьому молодик стверджує, що до нього застосували катування відоме у міліцейських колах як «папуга» – скувавши руки наручниками під ногами, з допомогою швабри Михайла підвішали поміж меблями. Відтак провисівши у такому скутому стані кілька годин, у молодика відняло руки, а згодом онімілою рукою викривленим почерком він написав явку з повинною.
За словами адвоката затриманого, лікарі констатували у Михайла «посттравматичний брахіоплексит», тобто повну втрату чутливості рук. Щоправда, для того, аби отримати висновок медиків, молодику довелося сказати їм, що травму він отримав не в міліції, а через свою професійну діяльність. Адже, за словами адвоката О. Мицика, лікарі відмовляються встановлювати діагноз, якщо хворий стверджує, що отримав травму у правоохоронних органах. Для того ж, щоб отримати висновок судмедексперта, необхідно отримати скерування тих же правоохоронних органів.
Відтак за фактом катування Михайла у Червоноградському міському відділенні міліції адвокат та його підзахисний написали сьогодні скаргу прокурору Львівської області Олексію Баганцю.
Проте, за словами адвоката Олега Мицика, справа його підзахисного Михайла є не поодиноким випадком на Львівщині. Катувань у відділеннях міліції по області зазнає більшість затриманих, яким інкримінують тяжкі злочини. «Практично кожен мій клієнт розповідає про катування у міліції», – стверджує адвокат.
За його словами, багато затриманих є дійсно винними у вчиненні тих чи інших злочинів, проте їх вина не є підставою для знущань та «вибивання» зізнання. «Ці дії не припиняються, тому що їм не дається належна оцінка», – переконаний Олег Мицик.
Натомість, попри заяви правозахисників, офіційна статистика не фіксує на Львівщині ані порушень прав затриманих, ані катування над ними задля отримання явки з повинною.
Помічник міністра внутрішніх справ України у Львівській області Тарас Гаталяк стверджує, що цього року не порушено жодної кримінальної справи за фактом катувань у відділеннях міліції області. Більше того, до пана Гаталяка навіть скарг таких не надходило. «Цього року кримінальних справ саме щодо катувань у Львівській області не порушено. Є інші статті, наприклад, перевищення службових повноважень, але катування вони не стосуються», – розповідає Т. Гаталяк.
Тож виходить, якщо немає відповідних скарг, то немає і фактів катування. Принаймні, на офіційному рівні.
Відсутність таких скарг, за словами помічника міністра внутрішніх справ України у Львівській області, можна пояснити непоінформованістю затриманих про телефони «гарячої лінії», на які можна поскаржитись на порушення їхніх прав у відділеннях міліції. «Телефон «гарячої лінії» громадської ради при ГУ МВСУ у Львівській області – 243-04-46. Цей телефон є в кожному райвідділі», – наголошує Тарас Гаталяк. Щоправда, важко уявити, як затриманий після катування у райвідділі має поскаржитись на це по телефону у тому ж таки райвідділі.
Позаяк, за словами адвоката Олега Мицика, якщо затриманих справді катують, то до них обмежують доступ захисників, і утримують під вартою, доки сліди катувань не зійдуть. Натомість прокуратура, як стверджує адвокат, реагує тільки на ті скарги щодо дій працівників міліції відносно затриманих, у яких є тяжкі тілесні ушкодження.
«Зрозуміло, що людина в результаті катувань померла або важко травмована, то суспільний розголос примушує до встановлення такого факту. Але якщо йдеться про дрібні порушення, то працівники міліції рідко допускають, що тілесні ушкодження вдасться зафіксувати. Людину або утримують довго, доки сліди не зійдуть, або моделюють ситуації, коли затриманий нібито отримав травми під час опору тощо», – констатує адвокат.
На його переконання, міліція і прокуратура тісно пов’язані спільною статистикою, і не зацікавлені в об’єктивній перевірці фактів порушення прав затриманих, а тому немає реакції на такі факти.
Хоча факти порушення прав затриманих та «вибивання» зізнання є масовими. « 90% людей, проти яких порушено кримінальну справу, скаржаться, що до них застосували будь-яке насильство: якщо не фізичне, то моральне. Їх лякають. Випадки такі є масовими, і деякі випадки уже висвітлені в пресі і перебувають на рівні Європейського Суду», – стверджує президент Центру правових та політичних досліджень «СІМ» Лідія Тополевська.
При цьому, за її словами, згідно з рішеннями того ж Європейського Суду «вибите» зізнання затриманого не може бути основою для обвинувального вироку.
На переконання правозахисників, викорінити проблему знущання над затриманими в міліції можна лише за умови широкого розголошення таких фактів. Позаяк з незрозумілих причин керівництво правоохоронних органів не реагує на відповідні заяви адвокатів та затриманих, проводячи лише формальні безрезультатні внутрішні розслідування.
«Існує повна бездіяльність структури від початку до самого верху. Поки громадськість не почне виступати проти цього, ми не зможемо подолати цю проблему», – констатує Лідія Тополевська.
Львівський портал