Вибори президента не за горами. І якщо український електорат цього ще не відчув усіма фібрами своєї паспортоносної суті, то старший брат чи то пак той, хто хоче себе таким називати, поспішить ще не раз про це нагадати. Й не варто наївно сподіватися, що виступ російськоімпералістичного президента Медвєдєва на тлі блакитного моря з повчальними нотками докору буде останнім намаганням втрутитися у внутрішню ситуацію України, достукатися до сердець українських виборців, аби ті через півроку автоматично зробили правильний вибір. Правильний з точки зору тих авторів, які складали послання нинішньому президенту України.
Можна припустити, що через кілька місяців, напередодні входження до опалювального сезону, «нагадування» про необхідність правильного вибору носитиме куди жорсткіший характер, аніж нинішній літній месидж, який став так би мовити пробою пера. Й тут, прикро визнавати, але український політикум важковаговиків і цієї лайтової спроби не витримав. Маючи аргумент, що заява адресована безпосередньо Ющенкові, на нього і озиралися, мовляв хай відбивається від звинувачень, а ми почекаємо кращих нагод для виступів. Хоча ні, соррі. Один з головних претендентів в’язання у боротьбу за президентське крісло, лідер опозиції Віктор Янукович таки не гальмував із своєю реакцією на закидони з боку Кремля. Й мало не першим відгукнувся на послання Медведєва. Ризикнемо висловити думку, що пан Янукович уже призабув про те як його вітали російські колеги з президентством у 2004 році і чим для нього закінчився такий поспіх. Він і далі з завидною амнезією заявляє про свою солідарність з позицією російського глави, висловлюючи захоплення владою східного партнера і запевняє у своїй вічній лояльності. «Перше, що ми зробимо, прийшовши до влади – відродимо нормальні, добросусідські, рівноправні і взаємовигідні відносини з нашим стратегічним партнером – Росією», – каже Янукович. Й при цьому зовсім не зважаючи на те, що його небідним шанувальникам в Україні навряд чи до вподоби повторення долі Ходорковського.
Утім, звинувачувати Віктора Федоровича у нелюбові до Віктора Ющенка якось навіть не пасує. Цілком зрозуміло, що будь-які удари по його успішнішому конкуренту (зважаючи перегони-2004), Янукович радо сприйматиме і надалі.
Більше подиву заслуговує позиція молодого претендента на здвиг-2010 Арсенія Яценюка. Лідер «Фронту змін», абсолютно не відповідаючи войовничій назві власної політ сили, спромігся лишень констатувати, що «діючий президент України дав дуже багато приводів, для того, щоб вважати його політику антиросійською».
Гідною приємного подиву виявилася реакція на лист колєги самого Віктора Ющенка. Спочатку він продемонстрував себе як добрий актор, котрий вміє не лише брати паузу, але й тримати її якомога довше. А за тим – достойним політиком, лідером європейської держави виваженим і коректним. Не опускаючись до принизливих пояснень і відбивань від звинувачень, Ющенко аргументовано пояснив Медвєдєву чим відрізняються крапки над «і» від тих, що над «є». Після такої відповіді можна констатувати хіба прикрість. Прикрість з того, що за п’ять років Ющенко спромігся тільки на те, аби розвінчати міф про себе хорошого й навряд чи має шанси на президентський дубль.
Але найбільшого «зачарування» заслуговує позиція вічної опозиціонерки при владі Юлії Тимошенко. Прем’єрка, зокрема, наголосила, що Україна самостійно, без зовнішнього втручання, визначатиме свою зовнішню та внутрішню політику. Леді Ю й тут зуміла довести Ющенкові свою кращість. Щоправда, тільки в триманні паузи. Адже її коментар з’явився мало не за добу після ющенківської промови. А от в наповненні заява Тимошенко, на наш суб’єктивний погляд, таки програє президентській. Хоча, зрештою, не біда. Адже не за стилістичними уміннями народ вибирає собі лідера. Гірше визнати за що ж саме? За які якості, красу чи розум ми вибиратимемо собі нового президента? А, зважаючи на поведінку претендентів на український престол, на те як вони спромоглися розіграти карту закинуту з півночі, наразі стає моторошно, а чи будемо мати ми з кого вибрати.
Малюнок з сайту Медвежатина.Ру
Львівський портал