Натомість про “Співоче поле” міська влада подбала
Найдавніший експонат Музею народної архітектури та побуту — хату з карпатського села Либохора, датовану 1749 роком, вилучили з експозиції. Минулого тижня в пам’ятці народної архітектури завалилася стріха, тому всі експонати з неї винесли, тепер накриють толем або іншим матеріалом, який не пропускатиме дощу, і чекатимуть на можливість провести ремонт.
“Цього року музеєві виділили кошти, але їх чомусь, на жаль, потім скерували на реконструкцію “Співочого поля”, а на ремонт об’єктів пам’яток архітектури не дали жодної копійки”, — розповів директор музею Іван Дуб.
Загалом у музеї тепер 21 об’єкт перебуває в аварійному стані, чотири з них працівники були змушені закрити цього року, інакше безповоротно втратили б експонати. За словами пана Дуба, проблема з реставрацією об’єктів народної архітектури давня, оскільки їх не реставрують уже понад 20 років, тільки торік кілька об’єктів відновлено.
Начальник управління культури та туризму ЛМР Андрій Сидор прокоментував ситуацію так: “Депутати переглядатимуть бюджет за підсумком дев’яти місяців, і якщо будуть вільні кошти, то ми будемо просити в них додати на ремонт даху. Другий шлях — використати для цього кошти самого музею, тим більше, що зараз відвідуваність музею хороша, і з’являються кошти на ремонт. Щодо “Співочого поля”, то цього року гроші використовували частково на створення акустичної мушлі над “Співочим полем” і частково на заміну двох прогнилих дерев’яних балок при вході. Пріоритети в розподілі коштів не треба зміщувати, вони і так зрозумілі. Музей є одночасно і Музеєм архітектури, і Музеєм побуту. Тому частково фінансуємо відновлення (торік усі гроші скеровано на відновлення дахів), цього року — акустичну мушлю, далі черга за парканом довкола музею. Збільшення надходжень від продажу квитків автоматично збільшить кількість коштів на відновлення експонатів”.
Натомість директор музею наголошує: “Тепер якщо й виділять гроші, то поки вони надійдуть… А в листопаді такі ремонти неефективні. Торік нам теж лагодили дерев’яні дахи. Тепер маємо новесенькі сита, котрі прекрасно пропускають дощову воду. Також проблема в тому, що нам потрібне солом’яне перекриття. А оскільки жито, за народними традиціями, збирають у травні-червні, поки воно ще зелене, не заколосилося, то ми вже дуже запізнилися. Коштів, які нам обіцяли і на які ми чекали, так і не дали. За гроші, отримані з продажу квитків, ми цього року відремонтували дві церкви, одну дзвіницю і перекрили великий солом’яний дах на одній з хат. Також на наші плечі впали ремонти котельні й очисної споруди. Шкода, що головний розпорядник коштів, яким є управління культури, не зважає на вкрай велику вартість реставраційних і відновлювальних робіт на аварійних об’єктах музею, а це декілька мільйонів гривень”.
Наталя ДУДКО, "Ратуша"