Екс-головний лікар Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ» пояснив причину свого звільнення:
«Я написав заяву про звільнення з посади в.о. головного лікаря «ОХМАТДИТУ». Для мене це і дуже важкий і водночас важливий крок, адже в цій лікарні за час своєї роботи я залишив частку себе. З часу мого призначення на цю посаду для багатьох «громадських активістів» кісткою в горлі була моя приналежність до акушерства і гінекології, на цьому базувались всі кляузи у всі можливі і не можливі інстанції. Допоки ця писанина стосувалась лише мене, я по філософському до цього відносився але коли ці писаки змінили тактику і почали поливати брудом та ініціювати службові перевірки щодо інших людей, яких я шаную та поважаю, я зрозумів, що вартує ставити крапку. Хворобливі амбіції окремої групки людей не вартують того. Якщо б ці кляузники спрямували свою енергію на конструктив а не на деструктив, наприклад написання грантів або якихось проектів то в лікарні вже могли б стояти золоті унітази.
За 6 місяців перебування на цій посаді я побачив, що значна частина колективу лікарні це дійсно віддані своїй роботі люди які прагнуть розвитку та прогресу і я вдячний долі що мав можливість познайомитись та попрацювати з ними.
Це рішення обдумане та прийняте мною з позицій здорового глузду і на холодну голову. Неможливо плисти в човні який постійно розгойдують…
Я живий і здоровий, дякувати Богу не заробив інфаркт чи інсульт але при подальшому розвитку подій цілком мав би шанс стати пацієнтом кардіологів або неврологів і тоді вже точно нікому би був не потрібен.
Залишаюся жити і працювати у Львові. Буду займатись акушерством та гінекологією. Сподіваюся що буду мати можливість зреалізувати свій потенціал в якості лікаря. А зрештою, час все розставить на свої місця. Як кажуть, дасться чути”.
Фото: Фейсбук Вальдемара Надіжко
Важко боротися з гнилою системою.в нас чудова країна але з нашими людьми її на ноги не піднімеш в нас немає єдності сили волі.заздрість.захланність.підлість керує людьми а зрадники керують країною!але треба з цим боротись як би важко не було не можна опускати руки.це тенденція така пішла виживати людей з роботи.