Незабаром біля Львова можуть вирости поселення донбаських переселенців. Колишні східняки хочуть обзавестися новим домом і осісти тут назавжди. Вони вірять, що саме тут віднайдуть оазис усього українського, а, головне, мир.
Ініціатором цього проекту стала керівник «Громадського руху переселенців Донбасу» Надія Нещаденко. Ще до початку воєнних подій на Сході вона разом зі своєю сім’єю через тверду проукраїнську позицію втекла з Донецька. Хоч Надія Нещаденко за національністю росіянка, але її серце наскрізь просякнуте любов’ю до України.
«У Донецьку мешкала з 18 років, загалом десь 32 роки. Не зі слів знаю, що таке Росія, це – суцільні злидні. Не розумію, як можна кликати агресора на поріг свого українського дому», – пояснила вона своє ставлення до подій на Сході.
Також Надія Нещаденко розповіла про те, що разом зі своєю сім’єю брала участь у всіх донецьких мітингах за єдину Україну.
«Через свою позицію жити стало просто нестерпно – почали виникати непорозуміння на роботі; продавці, у яких я постійно купувала харчі на ринку, ледь не кидалися на мене з кулаками. Я вже цього не витримувала…», – скаржилася жінка.
Вона додала, що вишиванкою і українською мовою в Донецьку можна було підписати собі смертний вирок.
«Не можна говорити те, що справді думаєш, одягати вишиванку, говорити українською… Прибили б тай по всьому», – пояснила вона.
Родина Надії Нещаденко не хотіла жити в такому зазомбованому російською пропагандою середовищі. Тому ще до початку війни вони переїхали до Львова.
«Хотілося все кардинально змінити, тому й обрали саме це місто. Львів – це душа України, це суть усього українського. Корені, мова, національні герої – все це тут глибоко шанується…Мрію, щоб мої онуки це переймали», – розповіла вона.
Що стосується самого проекту містечка для переселенців біля Львова, то його ідея виникла через те, що не було де жити, а винаймати помешкання у Львові дуже дорого.
«Виїхали з Донбасу ще в травні-червні минулого року, здебільшого, через політичні мотиви (говорить про членів своєї громадської організації, загалом їх 53 особи -авт). Ось уже рік винаймаємо у Львові житло, а це дуже дорого, ціни вже тричі піднімались», – каже Надія Нещаденко.
Вона також наголосила на тому, що переселенці з її організації не збираються повертатися в Донецьк.
«Не думаю, що за короткий проміжок часу люди там зміняться. Це надовго – на роки, можливо, на цілі покоління. Хочу зостатися тут назавжди. Для цього потрібне помешкання, саме цим питання я займалася протягом року», – зауважила голова «Громадського руху переселенців Донбасу».
Як розповіла Надія Нещаденко, реалізувати проект містечка не так просто.
«Ми стукали в усі двері, але ніхто не спішив нам відчиняти. Єдине село, де погодилися втілити наш задум, – Вороців Яворівського району», – розповіла вона.
Сільський голова Перун Ірина Михайлівна пішла назустріч переселенцям і дала добро на зведення їхнього поселення.
«Я глибоко вдячна цій жінці. Це було без всіляких закулісних ігор, просто приїхали до неї і сказали, що нам дуже потрібна земля, поцікавилися, чи не знайдеться її тут для нас», – розповіла Надія Нещаденко.
Відтак голова сільради знайшла такий компроміс: переселенці роблять дорогу до села, натомість їм дають землю.
«У кожного з місцевих мешканців є земля, якою вони не користуються. Після того, як там прокладуть хорошу дорогу, проведуть світло, вартість на неї збільшиться в рази. Це все робитиметься за наш рахунок. На таких умовах люди погодилися із нашою пропозицією.
Вийшло так, що і нас ніхто не образив, і інтереси села враховані», – пояснила Надія Нещаденко.
Переселенка розповіла, що хоч їм і дали, м’яко кажучи, не найкращі земельні ділянки, але вони не скаржаться на це і обіцяють перетворити село в лялечку.
«Нам дали проблемну землю, поруч річка, яка часто затоплює ці ділянки, також на цій території залягає торф. Тобто, це не так просто буде будуватися. Втім, ми згодні на будь-що.
Я їздила селами і говорила людям, якщо вони нас приймуть, то ніколи про це не шкодуватимуть. Ми зробимо все, щоби село процвітало, адже практично всі ми – підприємці і маємо можливість якось піднімати село, також ми створили благодійний фонд, який працюватиме над тим, щоб зробити наше життя і життя оточуючих людей кращим. Тобто, це може бути і дорога, і лікарня, і школа…», – каже вона.
За словами Надії Нещаденко, це не є проект тимчасового житла.
«Будуватимемо повноцінні будиночки площею150-200 кв. м. В одному місці нам виділили 13 ділянок, в іншому – ще 11, але це питання ще до кінця не вирішене. Наразі будується дорога. Від того, як швидко збудуємо дорогу, покажемо, що заслуговуємо довір’я, залежить виділення решти одинадцяти ділянок. Також ведуться перемови про виділення восьми земельних ділянок у Грибовичах», – зазначила вона.
Також Надія Нещаденко скаржиться на те, що влада не рахується з житловими проблемами переселенців.
Як виявилося, гасло мера Львова Андрія Садового «Львів відкритий для світу» не поширюється на переселенців.
«Андрій Садовий жодного разу нас навіть не прийняв. Ось вже рік у нього лежить заява з проханням зустрітися з нами, а він нас просто ігнорує. Втім, я на це не ображаюсь», – пояснила керівник «Громадського руху переселенців Донбасу».
За її словами, подібні звернення щодо сприяння у видачі землі адресували Порошенку, Яценюку, Розенку, всіляким чиновникам, сільським радам, але результату ніякого…
«Ми стукаємо в усі двері. Через нашу київську партнерську організацію «Кримська діаспора» вдалося домовитися про технічну підтримку ОБСЄ та УКБО. Це важливо, адже нам потрібен їхній досвід, проекти…», – додала вона.
Фото: expres.ua
Хотіли расєю а захисту шукаєте у бандьоровцев .