Проекти будівництва в центральній частині Львова модерних будівель із скляними фасадами з’являються дедалі частіше.
Прикро, що громадськість часто дізнається про втілення цих проектів постфактум, коли скляний архітектурний «шедевр» уже височіє у центрі міста.
Наразі одними із найбільш обговорюваних проектів будівництва в центральній частині Львова є три об’єкти. Це потенційне спорудження модерного будинку на розі вулиць Вірменської-Краківської, створення центру «Брістоль Плаза» на проспекті Свободи і вулиці Гнатюка, а також розміщення будівлі офісних приміщень на розі вулиць Шухевича-Франка. Усі ці потенційні будівлі, відповідно до задуму архітекторів, мають «прикрашати» історичний місто своїми скляними фасадами та модерними формами. Реставратори і шанувальники пам’яток Львова б’ють на сполох: розміщення скляних об’єктів серед суцільних пам’яток архітектури в центральній частині міста є прямим порушенням пам’яткоохоронного законодавства, оскільки такі будівлі спотворюють історичне середовище.
Чим Львів приваблює туристів? Багато хто відповість: «Своєю архітектурою та збереженим історичним середовищем». Власне це приваблює не лише гостей міста, це також є гордістю і його мешканців. Натомість прихильники будівництва у центрі Львова модерних будівель, вважають позицію своїх опонентів свідченням їхньої дрібномістечковості.
Власне, дрібномістечковим підходом назвав в одному із інтерв’ю директор інституту «Укрзахідпроектреставрація» Володимир Швець страх львівських архітекторів і реставраторів будувати щось нове і модерне. На його переконання, в тих місцях у центральній частині Львова, де з пам’яткоохоронної та містобудівної точки зору можна побудувати будинок, його будувати необхідно. Що ж стосується помилок і недоліків у будівництві, то їх, за словами пана Швеця, не уникнути. «Архітектура українська тільки постає, державотворча ментальність тільки створюється, відповідальність за свої дії тільки з’являється», – зазначає він.
Водночас екс-начальник управління охорони історичного середовища міськради, а нині заступник директора палацу Потоцьких, Микола Гайда переконаний: щоб уникнути помилок у забудові центральної частини Львова, то треба це робити на конкурсних засадах. Крім цього необхідно розробити концепцію будівництва в історичній частині міста.
«Коли місто хоче належно виглядати і бути грамотно забудованим, то воно повинне взяти ініціативу і опрацювати засадничо-концептуальні проекти забудови центральної частини. Потім уже ці ідеї продавати, а радше – реалізовувати. Тобто, мають бути рамки, в яких інвестор зможе працювати. Оскільки такі проекти не розроблені, інвестору віддають ділянку, а він намагається з цієї ділянки «викачувати» все, що може. Це приводить до того, що в місті з’являються речі несусвітні. Хтось собі щось проектує, потім виносить це на обговорення… Воно в багатьох випадках суперечить постулатам збереження історико-культурної спадщини центральної частини міста. А потім інвестор говорить, що гроші вже затрачені і так далі, і тому подібне», – розповідає Микола Гайда.
Натомість відомий львівський реставратор Кость Присяжний вважає, що врятувати місто від неграмотної модерної забудови допоможе запровадження мораторію на будівництво в центральній частині приблизно на 10 років.
«Архітектори отримали свободу лише 15 років тому і тільки-тільки починають підходити до певного рівня архітектури. У центрі потрібно оголосити мораторій на будівництво нових будівель років на десять і дати місту спочити, поки архітектори вийдуть на відповідний рівень. В історичному середовищі міст недопустимі великі площини скла, застосування блискучих матеріалів, неонова реклама. Але на це ніхто не звертає уваги, бо це не закон, а всього лиш рекомендація. А там, де йдеться про гроші, забувають про смак, етику, культуру і все на світі», – зазначає Кость Присяжний.
Володимир Швець ідею впровадження мораторію на будівництво в центральній частині Львова вважає нереальною. «Чомусь дуже багато людей, які є палкими прихильниками правильного збереження Львова, керуються тоталітарним забороняючим мисленням. Їм здається, що досить вдало заборонити, «скрутити руки архітектору». Але існує об’єктивний процес. Ми маємо пережити цей перехідний період, і наша задача – зробити це з мінімальними втратами для Львова», – говорить він.
На думку Володимира Швеця, теоретично вберегти Львів від агресивної архітектури можна, якщо на рівні міської ради прийняти рішення про заборону будь-якого будівництва в центральній частині міста. «Але цього рішення ніхто не приймає. Ті, хто очолює багато будівельних проектів, є одними із тих, хто вирішує долю Львова», – каже пан Швець.
Схожу думку висловили й учасники нещодавно проведеної дискусії «Новітня забудова в історичному середовищі Львова». На переконання фахівців, причиною того, що в центрі міста виростають архітектурні «монстри» є недолугість пам’яткоохоронного законодавства і відсутність ефективного регулювання будівництва нових об’єктів на рівні міської влади.
«В інших державах є таке поняття, як припис консерватора. Тобто консерватор міста має давати свої побажання, мотивації, рекомендації щодо забудови тої чи іншої ділянки. У них він має вказати поверховість, збереження висоти до карниза, матеріал, з якого мають будувати будівлю. Чомусь у нас це не робиться, на жаль. Тому ми маємо проекти на зразок «Укрсоцбанку». І не завжди вони пасують до центральної частини міста», – зазначає Микола Гайда .
Натомість віце-президент Товариства Шанувальників Львова, історик Іван Сварник переконаний, що цікавість нашого міста для туристів полягає у присутності на його вулицях прикладів забудови різних епох та стилів. Однак достойного прикладу забудови ХХІ століття в центральній частині міста немає. «Було б добре, якби наш час вніс свої моменти в архітектурну забудову Львова», – вважає пан Сварник.
Усе ж більшість експертів переконані, історичне середовище центральної частини Львова необхідно вберегти від недоречних втручань модерної скляної архітектури. П роектувати і будувати можна що завгодно. Важливо, щоб будівельні об’єкти були розміщені у відповідних місцях, а самі будівлі не спотворювали довколишнього середовища архітектурних пам’яток. Недаремно наше місто внесено у список світової спадщини ЮНЕСКО, тобто його цінність визнано на міжнародному рівні. Як зазначає Микола Гайда: « Зараз просто мода пішла на скло, але завтра вона перейде».
Уляна КОПЦЮХ, «Львівський портал»