Із невдалими ліхтарями і цементом на бруківці міській владі немає часу боротися.
Ще напередодні святкування 750-річчя Львова, у вересні минулого року, увесь український медіа-простір оприлюднив інформацію про те, що у Львові об’єдналося понад сто журналістів, обурених результатами псевдореконструкції на площі Ринок. Саме під назвою „Антируїна” проходила акція сотень журналістів, які завітали на сесію міської ради і заблокували трибуну міського голови, аби примусити чиновників і депутатів визнати, що роботи були виконані не на належному рівні. Згодом зізнання у неякісно виконаній роботі пролунали від начальника управління охорони історичного середовища Андрія Левика та головного архітектора міста Василя Каменщика. Документи про дефекти робіт на площі Ринок просто заполонили кабінети міської ради. Але це, на жаль, не завадило продовжувати наругу над історичною спадщиною. Для декого свято мусило тривати, і саме тому на площі Ринок з’явилися підозрілі ліхтарі, які відразу стали об’єктами критики й іронії фахівців. Без належної підготовки і проектування ці світильники під’єднали білими дротами на стіни історичних пам’яток і запевнили, що саме так і добре. Тепер, розглядаючи документи того часу, „Ратуша” зауважила звернення управління охорони історичного середовища від 2 жовтня 2006 року до першого заступника міського голови Миколи Одухи. У зверненні від чиновника вимагають, аби той усе владнав і змусив підлеглих виправити явні дефекти на площі Ринок, а саме: розчистити бруківку від нашарувань бетону, демонтувати ліхтарі, які розмістили на будинках на площі Ринок, а також не дозволив розміщення газових відводів у будинках на площі без погодження цього в управлінні охорони історичного середовища. До нині кожен, хто завітає на площу Ринок, зможе помилуватися білими дротами на фасадах будинків і бетонними нашаруваннями, хоча минуло понад півроку.
Про „освітлювальні предмети”
„Деякі з цих ліхтарів не такі вже й погані. Найбільш разючим для мого ока є оці білі дроти, що вилазять із них. Чи не могли вони якогось іншого дроту знайти? Сірого, чорного? Вкотре повторюю, Львовом повинні займатися люди, які мають смак і відчуття цього унікального міста. Коли працюватимуть люди із відчуттям міста, все буде значно краще. Зараз Львовом, його життям, промоцією займаються далеко не ті люди”, — упевнений Петро Радковець, львовознавець, який доволі часто проводить екскурсії на площі Ринок. „Коли у вересні минулого року почали освітлювати площу Ринок, одразу стало зрозуміло: освітлення потрібно і на вулиці Руській. Часу було обмаль, і про проектування навіть ніхто і не думав. Із тих каталогів, які нам запропонували, ми намагалися вибрати найкращі ліхтарі, але ніхто не очікував, що їхні справжні параметри значно відрізнятимуться від тих, що на фото. Хоча, якщо не встановлено відповідних термінів роботи і зроблено все, скажімо так, на громадських засадах, як було з нами, адже ліхтарі не входили у проект підготовки до свята, то не дивно, що так усе і вийшло. Можливо, ці ліхтарі колись і демонтують, і ймовірно в іншому місці вони виглядатимуть краще. Але досі до нас НІХТО не звертався про те, що ці старі ліхтарі потрібно кудись забирати. Авжеж, тепер можна шукати винних і знайти якогось цапа відбувайла, але зрозумійте, що гроші прийшли у вересні: ми до роботи, а там немає відповідних документів, а робити то треба”, — розповідає Ганна Новаківська, провідний архітектор „Укрзахідпроектреставрації”, яка й обирала ці ліхтарі. Радник міського голови Андрій Салюк прокоментував цю ситуацію так: „У своїх коментарях за минулу осінь я вже багато говорив, що ліхтарі невдало підібрані. Вони абсолютно не відповідають фасадам будинків і, правду кажучи, аж ніяк не прикрасили наше місто. Чи вони є найкращим способом вирішення освітлення площі — також питання з питань. Якщо ми їх поміняємо, то тільки виграємо від цього. Я не думаю, що помилка виникла через те, що замовники були некваліфіковані, вони — чудові спеціалісти, але, можливо, це все робилося, гарячково!? Але, перепрошую, не можна до Львова підходити абияк! До речі, яким місцем думав архітектор, коли проектував по вулиці Руській, на фасад Успенської церкви, білими дротами повісити якісь зовсім безглузді ліхтарі?! Це просто знущання з церкви. Треба з’ясувати, хто зробив цю помилку. Якщо помилилися проектанти, то це їхній гріх. Якщо вони замовляли добрі, а їм привезли погані, то це — помилка виконавців або постачальників”.
Ліхтарі — лише наслідки
Лілія Онищенко, теперішній начальник управління охорони історичного середовища вважає, що проблеми, схожі на згадані, тепер потрібно вирішувати зовсім по-іншому. “Я пам’ятаю численні листи, які наше управління скеровувало різним чиновникам у міській раді. Це не давало жодних результатів. Я працюю начальником управління охорони історичного середовища з січня цього року, а офіційно вже не виконувала обов’язки з квітня. За цей час я зрозуміла, що методом написання скарг і заяв ми нічого не досягнемо. Відомо, що потрібно боротися з причинами, а не їхніми наслідками. Аби виконувати купу робіт для міста якісно і безпомилково, потрібно насамперед розробити цілу стратегію роботи нашого управління або ж план міста із захисту історичної спадщини. Важливим аспектом також є дотримання технології роботи із історичними пам’ятками, чим наше місто не може похвалитися. Кожне місто, яке входить до списку ЮНЕСКО, має такий план. Це першочергова умова для того, щоб в майбутньому отримати кошти від міжнародних організацій або ж гранти і уникнути гарячкових робіт”.
Вільнюс допоможе
Якщо б у Львові хотіли навести лад своїми силами, то для виконання всього необхідного потрібно було б років зо двадцять. Але, за словами пані Онищенко, управління вже звернулося до ЮНЕСКО, і спеціалісти із Вільнюса запропонували нам свої поради. Це пострадянське місто також мало схожі проблеми. Вони почали розробляти свій план ще у 1997 році і досягли хороших результатів. На міжнародних конференціях ми познайомилися із директором агенції, безпосередньо пов’язаної із розробкою вільнюського плану. У липні цього року він завітає до Львова, і ми почнемо розробляти львівський документ, який мали б завершити до кінця цього року. У січні 2008 року до Львова завітає ще більше спеціалістів. Вони, мабуть, працюватимуть за гроші ЮНЕСКО, гроші гранту, на який ми зараз претендуємо. Цей план складатиметься із різноманітних програм. Перший важливий пункт — захист візуального середовища, тобто, слід запобігти масовому будівництву високоповерхових будівель в історичній частині міста. Вільнюс на цьому попікся і тепер страждає, адже такі будівлі псують загальну панораму. Іншими потужними програмами буде передбачена стратегія рятування фасадів, вікон в історичній частині міста. Важлива й програма „Дизайн міського середовища”, яку розроблятимуть у співпраці із керівництвом і студентами Львівської академії дизайну. Адже зараз дуже просто піти і зняти ці ліхтарі, і не буде вже ніяких. Але що ми з того матимемо? Поки не розроблена чітка програма, не варто щось знімати. У програмі „дизайну міського середовища” — і робота із рекламними вивісками й іншими численними проблемами зовнішнього вигляду нашого міста. Дуже цікавий досвід ми запозичили у міста Вроцлав. Там усе роблять дуже просто і, навіть, класно — опрацьовують кожен квартал міста і дізнаються про нього все: починаючи від загального вигляду до думки кожного мешканця кожного будинку. Так люди знають, що робиться із їхнім містом і створюється певна спільнота. Ми також хочемо запровадити таку практику, тому почнемо роботу із Ринкового кварталу. На його прикладі, якщо все буде якісно зроблено, демонструватимемо, як слід працювати у Львові.
„Зробили, як зробили. Планували ж стоянку!”
„Щодо цих ліхтарів, то я думаю, що відповідальних усе-таки знайдуть. Як мені відомо, триває перевірка КРУ в Управлінні капітального будівництва щодо кожної проведеної реставрації. На мою думку, це серйозна перевірка. Представники КРУ і у нас були, коли в управлінні замінювали дах, і, можу сказати чесно, вони досить не погано тямлять у реставраційних роботах. Я думаю, що це непланова перевірка. Не хочу згадувати, але під час минулорічних реставраційних робіт не було розуміння керівництва міста. Навіть коли ще гроші з Києва не надійшли, але всі знали, що вони все таки будуть, міське керівництво могло б взяти позику в банку і замовити проектні роботи, щоб потім не вийшло так, що роботи почалися, а планів на роботи і проектів зовсім не було. Чекали, чи прийдуть гроші, а коли надійшли, почали їх освоювати. Думали тоді, що все минеться. І знаєте, минулося. Зробили, як зробили. Але. думаю, наслідки всього цього ми побачимо через кілька років.
Щодо тієї роботи з бруківкою, то чесно вам кажу, що на площі Ринок планували стоянку. Саме тому бруківку бетонували, адже її розглядали як дорогу. Пам’ятаю, це питання розглядали на нараді в нашому управлінні. Пан Каменщик, тоді головний архітектор міста, сказав, що транспортна схема має йти через вулицю Руську, Федорова, потім по
вул. Ставропігійській, через площу Ринок, і згодом завершуватись по вулиці Беринди. Тобто, якщо раніше увесь автотранспорт проїжджав перед Ратушею, то тепер він мав проїжджати позаду неї. Коли я казала йому, що це — єдине місце, в якому можна спокійно провести екскурсію, бо з іншого боку їде трамвай, який деренчить, пан Каменщик відповів: „Я не фахівець і не можу нічого сказати”. А потім усі казали, що стоянки і не планували, хоча насправді таки планували. Я можу розповідати про проблеми днями, але давайте краще працювати”, – каже пані Онищенко.
P.S. До слова, вартість встановлених ліхтарів коливається у межах від 1,5 до 4,5 тис. грн кожен. На площі Ринок і прилеглих вулицях встановили 86 таких потвор.
Володимир САМУСЕНКО, "Ратуша"