Стрімкий продаж українських банків іноземним власникам становить загрозу фінансовій стабільності країни. Такий висновок зробили учасники круглого столу „Еволюція та перспективи розвитку банківських систем Польщі та України”, що відбувся минулої п’ятниці у Львівському інституті банківської справи УБС НБУ, передає прес-служба ВНЗ.
За інформацією доцента кафедри банківської справи ЛІБС Віталія Рисіна, в Україні станом на лютий 2007 року функціонує 25 банків під повним контролем іноземного капіталу, 5 банків з переважанням іноземного капіталу, 5 банків за участю іноземного капіталу та 136 банків з українським капіталом. 44,5% найбільших та великих банків України контролює іноземний капітал. Динаміка продажу українських банків зростає, а це, на думку науковців, становить загрозу фінансовій стабільності країни. Доказом цього є Польща, яка сьогодні „б’є тривогу”, адже 60% її банківських активів та 80% пасивів належать західним банкам, а частка банків з іноземним капіталом становить 80%. За інформацією професора Владислава Яворського, серед їх керівництва рідко хто розмовляє польською мовою та цікавиться розвитком національної економіки. Усі отримані дивіденди з польських вкладів ідуть на розвиток центральних філій іноземних співвласників, а відтак і на будівництво чужої економіки. Проблема в тому, що банк, який створюють з метою надання фінансових послуг резидентам, згодом починає лобіювати не національні інтереси, підтримувати іноземні компанії, замість вітчизняних. Ситуація України нагадує полякам власну п’ятирічної давності. Отож, вони закликали українців вчитися „на чужих помилках”. Для прикладу, Китай, вступаючи в СОТ, поставив вимогу 5-річного мораторію щодо продажу власних банків.
За словами професора Київського національного економічного університету Михайла Савлука, в Україні поглиблюється процес денаціоналізації банківського капіталу. На його думку, банки є стратегічно важливими об’єктами для життєдіяльності держави, а отже, відмова від незалежності банківської системи становить загрозу і для суверенності держави. Приміром, на кінець 2005 року іноземний капітал на банківському ринку займав 20%, на кінець 2006 року – 30%, а, за прогнозами фахівців, до середини 2007 року перетне 50% позначку.
Сьогодні іноземні інвестори купують за дуже високими цінами навіть низькорентабельні українські банки. За словами Михайла Савлука, їх мета – за допомогою банку „розчистити” дорогу своєму капіталу в національну економіку і там отримати прибутки. Переплачуючи, іноземці намагаються підвищити прибутки своїх банків, кредитуючи економіку України за високими відсотковими ставками. Окрім того, вони користуються дешевшим кредитним кошиком – не коштами фізичних осіб, а кредитними ресурсами материнської структури. Відтак отримують високу маржу прибутку. Для прикладу, на Заході маржа становить 1,5%, у Польщі – 4%. „Отож кредити не дешевшатимуть, програє економіка країни, підприємці, вкладники, виграють лише іноземні власники банків”, – підкреслив професор КНЕУ.
Також, за переконаннями Михайла Савлука, переплачені кошти іноземці невдовзі компенсуватимуть за рахунок витрат на утримання, скорочення персоналу, перехід на автоматизовану систему.
Доцент кафедри банківської справи ЛІБС Олексій Другов оприлюднив висновки роботи науковців Університету банківської справи над науково-дослідною темою щодо впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи України. Отримані результати скерують голові Правління НБУ Володимиру Стельмаху. Зокрема, у висновках йдеться, що встановлення будь-яких прямих обмежень на частку іноземного капіталу в капіталі банківської системи України (про що ведуть дискусію в наукових та ділових колах) є недоцільним та неефективним заходом, який лише погіршить імідж України у світі. Але щоб зберегти переважну частку банків, підконтрольних українським інвесторам, доцільно змінити структуру банківської системи, яка дасть змогу співіснувати і банкам з іноземним, і з вітчизняним капіталом, а саме розвиток в Україні мережі контрольованих українськими інвесторами регіональних та спеціалізованих банківських установ.
